6.3. Політика індустріалізації

Сталінському керівництву ближчим був не неп, а "воєнно-комуністичні" методи, спрямовані на неухильне знищення приватної власності, товарного обігу, багатоукладності, демократії тощо. XIV з'їзд партії більшовиків у грудні 1925 р. проголосив курс на індустріалізацію країни. У грудні 1927 р. було проголошено пріоритет державного плану над ринком, прийняті директиви для складання першого п'ятирічного плану. Ці рішення підвели підсумок великої наукової та практичної роботи, гарячих дискусій і гострої політичної боротьби навколо основних питань соціально-економічної політики на етапі індустріалізації. Основні закономірності промислового розвитку УPCP після переходу до індустріалізації не відрізнялися від загальносоюзних. Буквально вся економіка України була підпорядкована центральним органам влади. Планом індустріалізації передбачалося зведення у країні 3,5 десятка будов вартістю понад 100 млн. крб. кожна. Із них в Україні побудували 12 об'єктів. Серед реконструйованих об'єктів гігантами були чотири металургійні заводи. Новобудови створювалися в основному в Донбасі, Придніпров'ї та в окремих великих містах - Харкові, Києві, Одесі. Індустріалізація практично не торкнулася Полісся. Рівня розвитку електроенергетики було досягнуто вже на початку 30-х років. Першою новобудовою в Україні була Штерівська Д РЕС. У 1932 р. почав працювати Дніпрогес потужністю 310 тис.. Великі електростанції були споруджені також у Києві, Харкові, Дніпродзержинську, Кривому Розі. Виникли нові галузі у харчовій промисловості - маргаринова, молочна, маслоробна, комбікормова, хлібопекарська. У республіці практично заново створювалася легка промисловість. У Києві, Харкові та Дніпропетровську виникли три великі взуттєві фабрики з конвеєрним виробництвом. У Києві, Харкові і Одесі були побудовані трикотажні фабрики. Однак попит постійно випереджав виробництво товарів народного споживання. Розгортання легкої промисловості відставало від важкої індустрії. В період індустріалізації великих масштабів набувало соціалістичне змагання, яке наприкінці 20-х років перетворилося на масове - ударницький рух. Перший договір про соціалістичне змагання був укладений між шахтами "Центральна" і "Північна" тресту "Артемвугілля" 31 січня 1929 року. Народився лозунг "П'ятирічку - за чотири роки!". Зусилля партійних, профспілкових і комсомольських організацій давали результати. Норми виробітку збільшилися на 35-45%.

Індустріалізація викликала істотні зміни у структурі народного господарства країни в цілому, і України зокрема. У загальній продукції народного господарства змінилося співвідношення між промисловістю й сільським господарством. У республіці обсяг продукції машинобудування й металообробки зріс протягом 1927-1937 років більше, ніж удвічі. За виробництвом металу і машин Українська СРР йшла попереду Франції та Італії, наздоганяла Англію. Таким чином, довоєнні п'ятирічки вивели Україну на якісно новий рівень економічного розвитку. Аграрний характер економіки України залишився в минулому. На карті Європи з'явилася індустріальна Україна. Але треба сказати і про інше. Довгий час вважалося, що перші радянські п'ятирічки були виконані достроково і вловному обсязі. Як свідчить сучасний аналіз результатів і першої, і другої п'ятирічок, їх результати сталінське керівництво фальсифікувало. В цілому за роки довоєнних п'ятирічок в надзвичайно складних умовах тоталітарного режиму трудящі України ціною трудових зусиль і ціною величезних втрат створили надзвичайно потужну індустріальну базу, яка вивела Україну в коло економічно розвинутих країн світу.

6.4. Політика українізаціі: причини, суть, наслідки.

1923 р. - 12 з'їзді РКП (б), прийнята політика коренізації. Ця політика передбачала підсилення зі підготовки кадрів корінної нації. Ця політика проводилася за наступними напрямками: створення політичних та економічних умов для всебічного культурного розвитку нац. меншин. На чолі партійного апарату в У став Каганович. На чолі уряду став Чубар, керівник наркому юстиції був Скрипник. Перші кроки - впровадження укр. мови у державний та партійний апарат. З 1922 р вся партійна документація велася укр. мовою. Зросла кількість укр. установ. 92% дітей навчалися укр. мовою. У 1927 році укр. мовою видавали 50% книг. У 1933 р на Україні існували 426 газет, з них 372 - україномовні. Укр. мова почала використовуватись у військових частинах, інших вищих навчальних закладах. Існували навіть плани реорганізувати армію за територіальним принципом. Це підтримував Фрунзе. У 1934 р Київ став столицею У.. Час в У багато робилося для національних меншин. Було створено 13 нац. районів, 954 ради на селі, 100 нац. рад у містах. На Україні працювали німецькі, болгарські, польські, єврейські та інші школи, театри, бібліотеки. В. піклувалася також і про українські, які жили за межами У. (6,5 млн.). 2 млн. - на Кубані, 1,3 млн. - Курської губерній, 1 млн. - Воронезька губернія, 600 тис. - Туркестан. Тут створювали укр. школи, видавали газети укр. мовою. При проведенні політики українізації були також певні помилки та прорахунки. На початку 30-х років Сталін припиняє політику У-ї. Проводиться політика централізації та русифікації. Після того, як В. увійшла, вона втратила свою незалежність. На початку 30-х років починається нац. гніт укр.народу.