5.3. Основні напрямки політики п. Скоропадського у 1918 р.

Окупувавши УНР, німецьке командування не було зацікавлено тримати у влади ЦР, тому що: 1) ЦР не мала адміністративного апарата для збору продовольства і сировини для Німеччини (через що постачання неодноразово зривалися) 2) проти спілки з ЦР (соціалістами) був кайзер Німеччини, 3) відсутність підтримки народом ЦР. У результаті: 29 квітня 1918 р. на Хліборобському з'їзді в Києві за підтримки німецького командування була скинута ЦР і для «порятунку країни від хаосу» проголошений гетьманом Павло Петрович Скоропадський.

Внутрішня політика гетьманського уряду: 1) сформований кабінет міністрів з великих землевласників, в основному російськомовних 2) налагоджена дієздатний адміністративний апарат (старости, земські урядники, фахові чиновники, поліція), 3) Розпочато формування білогвардійської Південної армії на чолі зі ставлеником Краснова - генералом Семеновим, 4) Відновлене поміщицьке землеволодіння.

Зовнішня політика: а) спілка з Німеччиною б) установлення дипломатичних відносин із 12 країнами, в) Підписання мирного договору з Росією г) безкінечна дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною, що намагалася анексувати східно-галицькі землі і Холмщину д) контакти з білокозацькі Доном.

Політика в області культури: а) створення умов для розвитку освіти і укр. культури б) відкриття більш 150 гімназій, 2 університетів (Києві і Кам'янець-Подільському), Госбібліотеки та ін. просвітніх центрів г) введений у більшості шкіл рос. мову.

У цілому влада Скоропадського не була стійкої, тому що: 1) не вирішила економічних проблем, повернувся дореволюційні порядки на селі, 2) не створила національно-незалежної держави, окружив себе царськими чиновниками, мріяли про «великої і неподільної Росії», 3) проводила каральні експедиції 4) опора на німецькі війська була нестійкою, 5) соц. база гетьманщини (значні власники) була занадто вузької, щоб влада протрималася тривалий час.

5.4. Діяльність Директорії у 1919-1920 рр.

Створена 14 листопада 1918 р. на підпільному засіданні Укр. Національно-визвольної Спілки в Києві, як міжпартійний орган соцпартій У. Директорія домоглася нейтралітету німців і за допомогою корпуса стрільців під командуванням Є. Коновальця розгромила 18 листопада 1918 війська гетьмана Скоропадското в 30 км південніше Києва. В середині грудня Скоропадський, зрозумівши безнадійність ситуації, відрікається від влади на користь Директорії і біжить у Німеччину.

Внутрішня політика директорії носила закономірно суперечливий характер: а) видали закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не могла його реалізувати, забороняючи самовільний поділ землі б) уникаючи беззаконня, залишила в недоторканності польські маєтки на Україні, в) у січні 1919 р. провела вибори в парламент («Трудовий конгрес»), але реальної влади створити не могла г) оголосила про об'єднання ЗУНР з УНР , але через гостру класову боротьбу в обох державах об'єднання У залишилося на папері д) прихильники Винниченко закликали до першочергового рішення соціальних проблем, а прихильники Петлюри - до зміцнення незалежності.

Зовнішня політика Директорії: 1) відношення з Рад. Росією: а) ворожість друг до друга б) підтримка супротивників один одного (Росія - Радянську У, Директорія - прагнула до союзу з білогвардійцями, Антантою) в) відкрита війна один з одним (січень-лютий 1919 р.). 2) Відносини з Антантою: а) після поразки Німеччини - прагнення ввійти під заступництво Антанти (посилка представників у США, Англію, Францію, Італію й ін., Участь у Паризькій мирній конференції і т.д.), б) ставка Антанти ( особливо Франції) на Польщу, 3) Відносини з білогвардійцями: а) від військових дій (монархіст Денікін не визнавав незалежної У) до збройного нейтралітету перед настанням Червоної Армії в середині 1919 р. і до підтримки Врангеля в 1920 р., прагнули з'єднатися з Петлюрою і белополяками для спільної боротьби з радянською владою. 4) Відносини з Польщею: а) постійна боротьба з польськими домаганнями на західно-укр. землі б) проте в 1920 р. Петлюра йде на спілку з Пілсудського проти Рад. Росії. Висновок: влада Директорії була нестійкою, через суперечливий характер внутрішньої і зовнішньої політики, чим і скористалася Сов. Росія в січні 1919 р., захопивши територію УНР; офіційно Директорія була ліквідована 20 листопада 1920 указом Петлюри, привласнив собі всі її повноваження.