35. Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент.

Якщо дві криві — попиту і пропозиції — накласти в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель ринку грошей. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню.

Криві попиту (мд) і пропозиції (М1) перетинаються у точці А, якій адекватні маса грошей в обігу на суму 4,0 млрд грн та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8 %. Це означає, що економічні суб'єкти в цій економічній ситуації хочуть мати у своєму розпорядженні гроші на суму 4,0 млрд грн, а банківська система може на цьому ж рівні забезпечити пропозицію грошей, щоб урівноважити попит і пропозицію. За такої умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8 %, який є рівноважною ставкою процента, що буде задовольняти вимоги обох сторін ринку. Подібна врівноваженість попиту і пропозиції неможлива за будь-якої іншої ставки процента.

Рівновага на ринку може порушуватися під впливом багатьох чинників. Підтримання рівноваги вимагає від держави виваженої грошово-кредитної політики.

Важливу роль у збалансуванні грошового обігу, а також попиту і пропозиції на грошовому ринку відіграють заощадження та інвестиції.

36. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економіці. При уповільненому їх формуванні відбувається скорочення інвестицій. Така ситуація звичайно виникає в умовах тривалої інфляції, коли населення перестає робити заощадження. Зростання обсягу заощаджень створює нарощування інвестицій. Певна частина заощаджень спрямовується для поповнення запасу грошей (резерви банків, поточна каса економічних суб’єктів), решта використовується як капітал і трансформується через сектор ринок грошей. Заощадження населення, що надійшли на гр. ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором "фірми" для інвестування. Зв’язок між інвестиціями і заощадженнями в такому вигляді: I_p= З-Д_n, де I_P – інвестиційні ресурси, що не входять у розпорядження фірм; З – загальна маса заощаджень; Д_n – сума приросту державних позик, що розміщені на грошовому ринку. Зміна % ставки одночасно впливає на I і З тільки в протилежних напрямах. Якщо % ставка зростає, посилюється стимулювання З та розміщення їх на ринку. Одночасно послаблюється стимулювання інвестицій, бо зростуть витрати на кожну одиницю інвестицій. Взаємозв’язок І та З повинен враховуватись при реалізації економічної політики держави: 1) банківська с-ма у ГКП повинна виходити з того, що межі кредитно-інвестиційної діяльності визначаються З, порушення цієї межі – порушення економічної рівноваги та інфляція; 2) для ефективного формування інвестиційного процесу успішно повинні формуватися З; 3) взаємозв’язок між І та З повинен врахуватися в бюджетно-фіскальній політиці держави, при розподілі НД, вилучення податків передує форм-ню З, тому зміни в опод-ні викличуть зрушення З, а отже і на І.