- •Конспект лекцій з дисципліни «Соціологія»
- •Тема 1 Соціологія як наука
- •2 Структура соціологічного знання
- •3 Функції соціології та її зв'язок з іншими суспільними науками
- •Тема 2 Історія розвитку соціології
- •2Класичний період в розвитку соціології
- •3 Основні школи сучасної західної соціології
- •4Соціологічна думка і соціологія в Україні
- •2 Соціальна стратифікація і соціальна мобільність
- •Тема 3 Суспільство як соціальна система, його соціальна структура
- •3Особливості розвитку соціальної структури українського суспільства
- •Тема 4 Соціальні інститути суспільства і соціальні організації
- •2 Види і функції соціальних інститутів
- •Стан соціальних інститутів.
- •3 Соціальні організації суспільства
- •Тема 5 Особистість у системі соціальних зв’язків
- •2Соціалізація особистості
- •3 Сутність соціальних відхилень (девіантної поведінки)
- •Теорії девіації.
- •Тема 6 Етносоціологія
- •2 Категорії і поняття етносоціології
- •3 Національно – етнічні процеси, їх сутність
- •Тема 7 Соціологія конфлікту
- •2Типи конфліктів. Стадії розвитку конфлікту
- •3 Управління конфліктом та методи його вирішення
- •Тема 8 Соціологія молоді
- •1Предмет, об’єкт, функції соціології молоді
- •2Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією
- •1Предмет, об’єкт, функції соціології молоді
- •2 Розробка молодіжних проблем вітчизняною соціологією
- •Тема 9 Соціологія сім’ї і шлюбу
- •2Сім’я як соціальний інститут та мала група. Функції сім’ї в суспільстві
- •Основні функції сучасної сім’ї
- •3Соціальні фактори кризи сучасної сім’ї та проблеми оптимізації шлюбно – сімейних відносин
- •Тема 10 Соціологія праці і управління
- •2 Категорії поняття соціології праці і управління
- •3 Роль соціології праці і управління у вирішенні соціально – економічних проблем
- •Тема 11 Методика і техніка соціологічних досліджень
- •2 Програма конкретно – соціологічного дослідження
- •3 Методи збору соціологічної інформації
- •Термінологічний словник
- •Література основна
- •Література додаткова
2Типи конфліктів. Стадії розвитку конфлікту
При розгляді соціальних конфліктів важливим є питання «про діючі особи і «виконання» ролей у конфліктних відносинах».
Учасником конфлікту може бути будь – яка людина, організація або група осіб, які беруть участь у конфлікті, але не усвідомлюють цілі конфліктної суперечності. Це може бути і стороння особа, що випадково опинилась в зоні конфлікту і не має свого власного інтересу.
Суб’єктом соціального конфлікту є окрема людина або соціальна група, здатна створювати конфліктну ситуацію, тобто міцно і відносно самостійно впливати на хід конфлікту відповідно до своїх інтересів, чинити вплив на поведінку і положення інших, викликати ті або інші зміни в соціальних відносинах.
В соціології не існує одностайності щодо класифікації конфліктів.
Соціальні конфлікти можна класифікувати за такими критеріями:
за включеністю до системи організаційних зв’язків: функціональні та дисфункціональні;
за специфікою впливу на організацію: конструктивні та деструктивні;
за тривалістю: короткотермінові й довготермінові.
Конфлікти бувають агоністичні (примиримі) й антагоністичні (непримиримі).
Залежно від суб’єктів і зон розбіжностей виділяють:
особистісний конфлікт – конфлікт, що відбувається всередині особистості на рівні свідомості;
міжособистісний конфлікт – розбіжності між двома або більш людьми однієї або декількох груп;
конфлікт між особистістю і групою;
міжгруповий конфлікт – конфлікт між соціальними групами і соціальними спільнотами людей з протилежними інтересами;
конфлікт приналежності – коли індивіди мають ніби подвійну приналежність (люди, які конфліктують, утворюють групу всередині якоїсь великої групи, або індивід входить одночасно до двох конкуруючих груп, які переслідують одну мету);
конфлікт із зовнішнім середовищем – індивіди, які складають групу, відчувають тиск ззовні, перш за все з боку адміністративних і економічних норм і розпоряджень. Вони вступають в конфлікт з інститутами, що підтримують ці норми і розпорядження.
Серед основних типів соціального конфлікту виділяють також політичні, економічні, соціокультурні, міжнаціональні, міжетнічні, міжконфесіональні, міжнародні.
В своєму розвитку конфлікт проходить такі стадії:
Прихована стадія – суб’єкти оцінюють свої можливості, консолідують сили, шукають прихильників. Формується стратегія і тактика.
Стадія формування конфлікту – формуються протиріччя, усвідомлюються претензії, що можуть бути виставлені протилежній стороні у вигляді вимог, демонструються свої аргументи, критикуються аргументи супротивника.
Учасники конфлікту можуть приховувати плани, використовувати провокації.
Цей етап триває доти, коли не з’являються перші результати протиборства, які осмислюються, обмірковуються та аналізуються суб’єктами конфлікту.
Це період найбільшого вагання учасників. Можна починати дії, що дозволяють зупинити відкрите зіткнення, а також прийти до компромісного рішення.
3. Стадія інциденту – для виникнення конфлікту потрібні:
- конфліктна ситуація;
- учасники конфлікту;
- наявність приводу для конфлікту (подія, що переводить конфлікт в активну стадію).
4. Стадія активних дій – вимагає великої енергії від учасників. Дії можуть бути як відкритими так і прихованими.
5. Стадія завершення конфлікту – конфлікт завершується, але це не означає, що всі інтереси сторін повністю задоволені. Ознака завершення конфлікту – завершення інциденту (але цього недостатньо для погашення конфлікту).
Розв’язання конфлікту може бути повним і частковим.
Повне розв’язання – це припинення конфлікту, кардинальна перебудова всієї конфліктної ситуації («образ ворога» трансформується в «образ партнера»), орієнтація на співробітництво.
Часткове розв’язання – змінюється зовнішня форма, зберігаються внутрішні спонукальні установки щодо продовження протиборства.
