Тема 1 Соціологія як наука
Основні питання теми
1Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології
2Структура соціологічного знання
3Функції соціології та її зв'язок з іншими суспільними науками
1 Соціологія як наука, її предмет та об'єкт. Закони і категорії соціології
Термін соціологія (від латинського «societas» – суспільство і від грецького «logos» - вчення) буквально означає «вчення про суспільство».
У науковий обіг поняття «соціологія» було введено в середині ХІХ ст. французьким соціологом Огюстом Контом (1798-1857). Але таке визначення є надто загальним, воно не вказує на специфіку соціологічного знання і тому ще не відрізняє соціологію від багатьох інших гуманітарних дисциплін, які в тому чи іншому аспекті досліджують суспільство: соціальної філософії, політекономії, демографії, соціальної психології, політології тощо. Тобто в такому найабстрактнішому значенні соціологія мала б бути тотожною суспільствознавству загалом.
Однак поява терміну «соціологія» була пов'язана саме з утвердження соціології як самостійної наукової дисципліни. Щоб розуміти особливості соціології як науки, потрібно чітко розрізняти предмет та об'єкт соціології.
Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої науки не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване дослідження. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження.
Об’єктом соціологічного пізнання є суспільство, як цілісна соціальна реальність, а також такі об’єктивні явища суспільства, як соціальні відносини, соціальні зв’язки, соціальні організації, соціальні інститути.
Предметом соціології є загальні і специфічні закони та закономірності розвитку і функціонування соціальних систем, механізми дії та форми вияву цих законів, і закономірності у діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів.
Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.
У сучасному суспільстві функціонує велика кількість різних видів і типів соціальних спільнот. У процесі спілкування між ними виникають і формуються необхідні і сталі соціальні зв’язки і відносини, які називають законами.
Соціальні закони мають такі основні ознаки:
закон може діяти лише за певних умов;
за цих умов закон діє завжди і всюди без будь – яких винятків;
умови, за яких діє закон, реалізується не повністю, а частково.
Соціальний закон - об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.
Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об'єктивних зв'язках. Об'єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини , зв'язки, тенденції, сформовані без їх участі.
Для соціології велике значення має типологізація, за допомогою якої виокремлюють соціальні закони.
За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні, специфічні й окремі.
Загальні соціальні закони – діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства (закон соціальної мобільності, закон соціалізації).
Специфічні закони – діють в одній чи кількох суспільних системах.
Окремі соціальні закони – діють протягом існування певної суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери ( класів, соціальних спільнот, груп) у взаємозв'язку із суспільством
(закон організації життєдіяльності колективу, родини, соціальної групи).
За ступенем спільності соціальні закони характеризують розвиток соціальної сфери загалом або визначають розвиток окремих її елементів – класів, груп, націй.
За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні та статичні.
Динамічні закони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий однозначний зв'язок між послідовністю подій у конкретних умовах.
Динамічні закони поділяються на причинні та функціональні.
Причинні динамічні закони фіксують суворо причинно – наслідкові зв'язки розвитку соціальних явищ.
Функціональні динамічні закони – емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.
Статичні закони відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв'язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.
Різновидами статичних законів можуть бути закони соціального розвитку (задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування) і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім'ї).
Соціальні закони виникають, виявляються і реалізуються тільки в результаті масової практичної діяльності і через дії людей. При цьому люди не можуть скасувати дії соціальних законів, якщо наявні умови для їх виникнення. Вони можуть лише використовувати (уповільнювати чи прискорювати) їх дії у своїх інтересах.
Як і всі інші науки соціологія має свою систему категорій.
Категорії соціології – це загальні поняття, що відтворюють певні властивості об'єкта , тобто суспільства як цілісної системи.
Найчастіше виділяються три групи категорій:
загальнонаукові соціологічні категорії («суспільство»,
«соціальна система», «соціальний розвиток» тощо);
безпосередні соціологічні категорії («соціальний інститут», «стратифікація», «соціальна мобільність», «соціальні норми» тощо);
категорії дисциплін, суміжних із соціологією
(«особистість», «сім'я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).
Однією з особливих і найуживаніших у соціології є категорія «соціальне».
Соціальне ( латин. Socialis – товариський, громадський) – сукупність будь - яких властивостей і особливостей суспільних відносин, що формуються індивідами чи спільнотами в процесі спільної діяльності, за конкретних умов і проявляються в їхньому ставленні один до одного, до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя.
Соціологія, вивчаючи суспільні явища, використовує певні методи та прийоми. Вони покликані забезпечити об’єктивність і надійність одержаних результатів.
Головними умовами реалізації в соціології вимог наукової методології є:
- принцип емпіризму – використання емпіричних процедур з метою встановлення достовірності одержаних у дослідженнях, фактів та узагальнень;
- теоретичне обґрунтування одержаних результатів, які дають змогу розкриття причини, що лежать в основі емпіричних фактів, і водночас включити ці факти в систему теоретичного знання;
- нейтральність соціології, незалежність її від будь – яких заангажованих установ, які зазвичай пропонують різні класи і партії в суспільстві.