4. Аналіз фінансового стану комерційного банку

Спираючись на матеріал лекційних модулів, студент повинен уміти:

– характеризувати

– класифікувати

– визначити

– визначити порядок

– складати

4.1. Аналіз фінансової стійкості

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників фінансової

Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає	Опти- мальне значення
Коефіцієнт надійності		Співвідношення власного капіталу (К) до залучених коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів	Не менше 5 %
Коефіцієнт фінансового важеля		Співвідношення зобов’я­зань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку залучати кошти на фінансовому ринку	У межах 1 : 20
Коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів — достатність капіталу		Розкриває достатність сфор­мованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків	Не менше 10 %
Коефіцієнт захищеності власного капіталу		Співвідношення капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)	×
Коефіцієнт захищеності дохідних активів	, де НАД — недохідні активи; Ад — дохідні активи; ЗБ — збитки	Сигналізує про захист дохідних активів (що чутливі до зміни процентних ставок) мобільним власним капіталом	×
Коефіцієнт мультиплікатора капіталу		Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом (Ка)	12,0—15,0

Отже, як свідчать дані таблиці 4.1, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

– коефіцієнт надійності;

– коефіцієнт фінансового важеля;

– коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

– коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

– коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

4.2. Аналіз ділової активності

Ділову активність банку в методичній літературі (зокрема, Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок) рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-тех­нічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

– зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;

– кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;

– розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі давно відомого в нас коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, ми відібрали такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання пасивів і активів.

У частині пасивів це:

– коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;

– коефіцієнт активності залучення строкових коштів;

– коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;

– коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;

– коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

У частині активів це такі коефіцієнти:

– коефіцієнт рівня дохідних активів;

– коефіцієнт кредитної активності;

– коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);

– коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;

– коефіцієнт проблемних кредитів.

Узагальнення відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведені в табл. 4.2.

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщен­ня їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

Таблиця 4.2

Алгоритм розрахунку і економічний зміст показників ділової активності банку

Найменування показника	Алгоритм розрахунку за балансом	Економічний зміст показника визначає
а) в частині пасивів
Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів		Питома вага залучених коштів (Зк) у загальних пасивах (Пзаг)
Коефіцієнт активності залу­чення міжбанківських кредитів		Питома вага одержаних між­банківських кредитів (МБК) у загальних пасивах (Пзаг)
Коефіцієнт активності залу­чення строкових депозитів		Питома вага строкових депозитів (Дстр) у загальних пасивах (Пзаг)
Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи		Співвідношення дохідних активів (Да) і залучених коштів (Зк)
Коефіцієнт активності використання залучених кош­тів у кредитний портфель		Питома вага кредитного портфеля (КР) у залучених коштах (Зк)
Коефіцієнт активності вико­ристання строкових депозитів у кредитний портфель		Співвідношення кредитного портфеля (КР) і депозитів строкових (Дс)
б) в частині активів
Коефіцієнт дохідних активів		Питома вага дохідних активів (Ад) у загальних активах (Аз)
Коефіцієнт кредитної актив­ності інвестицій у кредитний портфель		Питома вага кредитного портфеля (КР) у загальних активах (Аз)
Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь		Питома вага портфеля цін­них паперів і паїв (ЦПП) у загальних активах (Аз)
Коефіцієнт інвестицій у дохідних активах		Питома вага інвестицій (ЦПП) у дохідних активах (Ад)
Коефіцієнт проблемних кре­дитів		Питома вага проблемних (про­строчених і безнадійних) кре­дитів (КРпб) у кредитному портфелі в цілому (КР)

Як доповнення до аналізу ділової активності банку, здійсненого коефіцієнтним методом, розкриємо її також методом зіставлення і взаємоув’язки між джерелами інвестування (ресурсів банку) та напрямами їх вкладень в активи, як це рекомендують у своєму навчальному посібнику Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок.

Позитивні сторони цієї методики в тому, що вона на противагу коефіцієнтному методу, який дає інформацію тільки про досягнутий рівень, розкриває механізм, через зміни (які є факторами) статей активу і пасиву балансу, прискорення й уповільнення ділової активності банку. Розкриємо її дію.

Джерела інвестування – це збільшення ресурсів за статтями пасивів балансу ( власний капітал, залучені кошти) плюс зменшення коштів за статтями активів (високоліквідні, доходні, іммобілізовані активи). Збільшення статей джерел інвестування свідчить про залучення банком додаткових джерел із зовнішнього ринку, а зменшення статей активу – про переливання наявних ресурсів з одних статей активів на інші та на покриття вилучених коштів.

Напрями вкладень – це збільшення за статтями активів балансу плюс їх зменшення за статтями пасивів. Збільшення активів свідчить про фінансування ділових активів, а зменшення пасивів – про вилучення коштів клієнтами з їх рахунків у банку.

Зміни (коливання) в складі джерел інвестицій (ресурсів банку) та напрямів їх вкладень в активи за місяць, квартал, півріччя, рік свідчать про прискорення і розгортання ділової активності банку або про уповільнення і згортання її. Між джерелами інвестицій та напрямами вкладень має бути рівність.

За даними балансів за поточний та попередній рік розраховуються зміни, що відбулися в поточному році по кожній статті та групуються за факторами для оцінки коливань ділової активності.

Зміни (коливання) обсягів статей активу і пасиву балансу виступають у ролі факторів сповільнення і прискорення ділової активності банку. Доцільно фактори групувати за двома підгрупами:

1) фактори уповільнення і згортання ділової активності;

2) фактори прискорення і розгортання ділової активності.

Отже, розглянута нами методика аналізу дає можливість виявити конкретні фактори, виміряти їх кількісний вплив на коливання ділової активності й оцінити позитивний чи негативний вплив на ефективність фінансово-господарської діяльності банку. Крім того, вона розкриває тактику поведінки банку, виявляє упущення та прорахунки керівництва банку в його рішеннях з диверсифікації джерел і напрямів вкладень та залучення або повернення коштів грошового ринку.