76.Забезпечення безпечної евакуації персоналу

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи протипожежного захисту. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією. Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи. Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного виходу.

Евакуаційний вихід — це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із приміщень:

 першого поверху безпосередньо назовні або через вестибуль, коридор, сходову клітку;

 будь-якого поверху, крім першого у коридор, що веде на внутрішню сходову клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль, відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;

 у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не більше 30 м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні сталеві сходи. Кількість евакуаційних виходів із приміщень та з кожного поверху будівель потрібно приймати не менше двох. Евакуаційні виходи повинні розташовуватись розосереджено.

Ширина шляхів евакуації в світлі повинна бути не менша 1 м, висота проходу — не менша 2 м . Улаштування гвинтових сходів на шляхах евакуації не допускається. Між маршами сходів необхідно передбачати горизонтальний зазор не менше 50 мм.

Двері на шляху евакуації повинні відкриватися за напрямком виходу з приміщення. Улаштування розсувних та в’їзних дверей на шляхах евакуації не допускається. Мінімальна ширина дверей на шляхах евакуації повинна бути 0,8 м.

Виконання нормативних вимог до шляхів евакуації ще не гарантує повного успіху евакуації людей у разі пожежі. Для забезпечення організованого руху під час евакуації та попередження паніки технічні рішення повинні бути доповнені організаційними заходами, до яких, передусім, відносяться інструктаж та навчання персоналу. З цією ж метою розробляють плани евакуації з будівель та місць з масовим перебуванням людей.

План евакуації складається з двох частин: графічної і текстової. Графічна частина являє собою план поверху або приміщення, на який нанесено пронумеровані евакуаційні шляхи і виходи з маршрутами руху. Маршрути руху до основних евакуаційних виходів зображуються суцільними лініями зі стрілками зеленого кольору, маршрути до запасних виходів – пунктирними зеленими лініями зі стрілками. Окрім маршруту руху на плані позначаються місця розташування засобів оповіщення та пожежогасіння.

Дуже важливо для безпеки людей створити протидимний захист приміщень і особливо шляхів евакуації. Протидимний захист забезпечується обмеженням розповсюдження продуктів горіння по будівлях та приміщеннях, ізоляцією можливих місць виникнення пожежі, примусовим видаленням диму.

77.Організація рятувальних та інших невідкладних робіт

Сутність рятувальних та інших невідкладних робіт – це усунення безпосередньої загрози життю та здоров’ю людей, відновлення життєзабезпечення населення, запобігання або значне зменшення матеріальних збитків. Рятувальні та інші невідкладні роботи включають також усунення пошкоджень, які заважають проведенню рятувальних робіт, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. РІНР поділяють на рятувальні роботи і невідкладні роботи.

До рятувальних робіт відносяться:

• розвідка маршруту руху сил, визначення обсягу та ступеня руйнувань, розмірів зон зараження, швидкості і напрямку розповсюдження зараженої хмари чи пожежі;

• локалізація та гасіння пожеж на маршруті руху сил та ділянках робіт;

• визначення об'єктів і населених пунктів, яким безпосередньо загрожує небезпека;

• визначення потрібного угрупування сил і засобів запобігання і локалізації небезпеки;

• пошук уражених та звільнення їх з-під завалів, пошкоджених та палаючих будинків, із загазованих та задимлених приміщень;

• розкриття завалених захисних споруд та рятування з них людей;

• надання потерпілим першої допомоги та евакуація їх (при необхідності) у лікувальні заклади;

• санітарна обробка уражених;

• знезараження одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, територій, споруд, а також техніки;

• соціально-психологічна реабілітація населення.

До невідкладних робіт відносяться:

• прокладання колонних шляхів та улаштування проїздів (проходів) у за валах та на зараженій території;.

• локалізація аварій на водопровідних, енергетичних, газових і технологічних мережах;

• ремонт та тимчасове відновлення роботи комунально-енергетичних систем і мереж зв’язку для забезпечення рятувальних робіт;

• зміцнення або руйнування конструкцій, які загрожують обвалом і безпечному веденню робіт;

Рятувальні та інші невідкладні роботи здійснюються у три етапи.

На першому етапі вирішуються завдання:

• щодо екстреного захисту населення (оповіщення про небезпеку;, використання засобів захисту);

• з запобігання-розвитку чи зменшення впливу наслідків;

• з підготовки до виконання РІНР.

На другому етапі проводяться:

• пошук потерпілих;

• витягання потерпілих з-під завалів, з палаючих будинків, пошкоджених транспортних засобів;

• евакуація людей із-зони лиха, аварії, осередку ураження;

• надання медичної допомоги;

• санітарна обробка людей;

• знезараження одягу, майна, техніки, території;

• проведення інших невідкладних робіт, ЩО сприяють і забезпечують здійснення рятувальних робіт.

На третьому етапі вирішуються завдання щодо забезпечення життєдіяльності населення у районах, які потерпіли від наслідків НС:

• відновлення чи будівництво житла;

• відновлення енерго-, тепло-, водо-, газопостачання, ліній зв'язку;

• організація медичного обслуговування;

• забезпечення продовольством і предметами першої необхідності;

• знезараження харчів, води, фуражу, техніки, майна, території;

• соціально-психологічна реабілітація;

• відшкодування збитків;

• знезараження майна, території, техніки.