Глобалізація

Сучасне суспільство − це єдине глобалізоване село. Усі перегородки, мури, стіни між народами руйнуються. І зупинити цей процес неможливо. Навіть ісламська культура говорила, що приймає лише технічні здобутки західної цивілізації, але відкидає усі соціальні та культурні. Але все більше мусульман не вписуються в норми власної консервативної культури. Ісламська спільнота їх не приймає тому, що вони інші, чужі. Але все одно зростає хвиля тих мусульман, які готові виявити непокору традиції.

Бенедикт говорить, що цю хвилю глобалізації неможливо зупинити. Прийде час, коли відстані між народами і людьми не буде. Ми всі будемо в одному глобальному просторі. Але якщо немає перегородок, якщо людина не приймає іншого як іншого, тоді вона замикається в собі і вірить у свою правильність, тоді вона підносить себе над іншими. Бенедикт говорить, або ми приймаємо інших як інших, і тоді живемо відкритим, солідарним суспільством, або взагалі немає майбутнього. Найбільша загроза полягає в тому, щоб замкнутися в собі. Спокуса в тому, щоб сказати − ми правильні українці чи мусульмани, а інші неправильні. Результатом хвороби є расизм, ксенофобія, шовінізм, націоналізм

Але звідки ми знаємо, що у нас є монополія на правильність життя, і взагалі в чому правильність? Єдиним критерієм правильності є ставлення до іншого. Прикладом для сучасності може бути євангельська притча про доброго самаритянина. Отже, в цілому ситуація наступна − усі грішники, усі є чужими один для одного і для Бога. Але Бог не чекав поки людство стане хорошим. Бог прийшов і за всіх постраждав, віддав своє життя за всіх незалежно від того чи хороша чи поганою є людина. Бенедикт говорить: якщо ми хочемо відгородитися від інших, тоді ми створюємо не територію добра, а територію зла. Адже для Бога ми всі грішники, ми всі недосконалі і страждаємо від цього. Ми всі вже утворюємо територію зла відносно Бога, але ми всі повинні утворити територію добра, адже ми всі маємо врятуватися. Ми всі грішники, і тому, якщо хтось вважає, що може утворити територію вільну від гріха (Святу Русь), якщо хтось думає, що він менш грішний ніж інші, якщо хтось вважає, що інші більші грішники ніж він сам, якщо хтось вважає, що існує окрема територія зла (Євросоюз), тоді він глибоко помиляється. Такий погляд є нехристиянським. Чому виникає таке протиставлення, чому виникає такий ізоляціонізм? Тому, що не вистачає любові. Кращим засобом лікування хвороби ізоляціонізму, манії виключності та віри у власну непогрішність є спілкування. Прийняти іншого як іншого можна лише тоді, коли немає ненависті, коли є любов. Раніше негативні прояви гріху ксенофобії, шовінізму, расизму, націоналізму європейці долали розумом, називаючи їх нерозумними, ірраціональними стихіями життя. А тепер настав час, коли неможливо зупинити цю стихію силою розуму. Цю стихію гріха можна зупинити стихією любові. Яка в майбутньому доля Європи? Або вона опиниться в новому варварстві − в ситуації ксенофобії, війн, протистояння, національних конфліктів. Або потрібно будувати солідарне суспільство, побудоване на принципах любові.

Папа Бенедикт говорить про любов до ворогів.

Найкраще ця тема постає у творчості французького філософа Е. Левінаса. Він побував у концтаборі, втратив багато родичів та друзів, пережив знущання, але вижив. У 1946 р. пише основні твори. Він каже, що раніше головними предметами філософії були Бог, світ, людина. А в наш час найбільшою філософською проблемою є те, як витримати зло. Філософія має починатися з етики. Не з онтології чи гносеології, а з етики. Етика − це перша філософія. Згадуючи перебування у концтаборі він згадує як ставився до ворогів. Він прийняв рішення − «не треба їх ненавидіти», треба їх прийняти як інших. Треба прийняти їх як об’єктивну даність, як стихію. Бенедикт підтримує такий погляд Левінаса. В той же час чи можна ставитися до проявів зла як до стихії? Ні. Папа говорить, що можна ставитися до носіїв зла етично лише тоді, коли любити. Любити не дивлячись на їхню ненависть. І з любов’ю вимагати встановлення правосуддя, порядку, справедливості. В такій позиції немає ненависті. Найскладнішим, і найважливішим є вміння стримати ненависть. Єдина сила стримати ненависть − це прийняти іншого як іншого з любов’ю. Людина не може заставити себе прийняти кривдника як об’єктивне зло, можна прийняти його лише коли полюбити. А це дуже складно любити кривдників. Дуже складно змінити своє ставлення. Не можна перемогти зло злом. Якщо ми намагаємося перемогти зло злом, тоді ми скочуємося до хаосу, до ненависті. Вся істина християнства, уся істина релігії полягає в тому, що неможна перемогти зло за допомогою зла. Істина християнства полягає в тому, що не «око за око», а втому, що Бог є праведний воздаятель. В світі так багато ненависті, війн. Панує варварство. Є якесь зло і воно починається із спокуси людства відповісти злом на зло. Наприклад, за вбивство однієї дівчини, знищили майже весь народ тутсі, 500 тис. безневинних людей.

В цій ситуації можна бути безпідставним оптимістом, тобто утопістом. Наприклад, констатуючи наростання інформатизації та глобалізації, можна стверджувати про зростання солідарності і любові між людьми. Але цьому суперечать події в Єгипті. Тоді мусульмани і християни через фейсбук зробили разом революцію в країні, а потім мусульмани стали вбивати християн. Не допомогло інтернет-спілкування. Варварство нікуди не зникає. Варварство в серці людини. І відповідно зло буде постійно відновлюватися. Ми стоїмо на порозі нових війн, конфліктів, революцій. Якщо немає любові, то немає ресурсу, щоб подолати зло.