2. Питання методології профорієнтації.

Прочитайте, виділите основні положення, які роблять вплив на постановку профорієнтаційної роботи, зверніть увагу на форми і методи профорієнтаційної роботи, критерії її ефективності.

Під методологією професійної орієнтації мають на увазі навчання про основні положення, структуру і методи дослідження наукових проблем професійного самовизначення і про удосконалювання практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості і суспільства з питань вибору професії.

До основних положень, що роблять істотний вплив на постановку всієї профорієнтаційної роботи, відносяться ідеї концептуального характеру. Одна з них – ідея організації профорієнтаційної роботи, заснованої на діагностичному дослідженні особистості, ретельному врахуванні інтересів і здібностей, необхідних для правильного вибору професії. Ця ідея була поширена до середини 30-х років ХХ століття і звалася "діагностичною концепцією". Згідно з нею широко використовувалися тести. Недосконалість цих тестів, їхнє неправильне використання, а також ряд інших причин привели до того, що ідея діагностичного дослідження була замінена іншою, так званою "виховною концепцією". Остання нерідко протиставлялася першої як єдино правильна. Однак і тоді вже було ясно, що і діагностика, і виховання – однакове важливі й органічно зв'язані напрямки практичної роботи з профорієнтації учнів. Роль діагностики помітно зросла після прийняття постанови про реформу школи (1984 р.), у якому передбачене відкриття центрів профорієнтації. Одна з найважливіших функцій цих центрів – організація роботи з діагностики інтересів і здібностей школярів.

До ідеї методологічного характеру відноситься ідея диференційованого підходу до проведення профорієнтаційної роботи з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів по групах у залежності від їх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференційований підхід дозволяє вести профорієнтаційну роботу більш цілеспрямовано, а отже, і більш ефективно.

У соціології одержала поширення ідея соціально-професійної орієнтації, що пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту чи іншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажаний для себе соціальний стан у суспільстві і пошуком шляхів, його досягнення за допомогою обираємої для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається коротко як діяльність по підготовці молоді до вибору професії, те соціально-професійну орієнтацію можна також коротко визначити як підготовку молоді до вибору професії і свого місця в суспільстві.

До методологічних питань профорієнтації відносяться і питання визначення і розвитку системи профорієнтації.

У роботі з різних напрямків визначилося коло форм і методів профорієнтаційної роботи – це розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємства, організація клубів по інтересах, кружків технічної творчості і сільськогосподарського дослідництва, анкетування, застосування тестів (зокрема, для діагностики професійних здібностей), написання учнями рефератів, проведення з ними різних ігор та ін.

Трохи складніше обстоїть справа з методами наукового дослідження питань профорієнтації. Виділення профорієнтації як самостійної науки припускає серед інших важливих ознак наявність власних методів. Але в наукових дослідженнях з проблем профорієнтації використовуються методи педагогіки, психології, економіки, соціології, медицини. Тому не можна поки затверджувати, що профорієнтація являє собою самостійну науку. Це міждисциплінарний науковий напрямок, покликаний вирішувати прикладні задачі оптимального регулювання процесу професійного самовизначення особистості в її інтересах і в інтересах суспільства. Оскільки система знань, понятійний апарат і методи різних наук мають помітні розходження, виникає проблема інтеграції необхідних для профорієнтації знань на основі принципу системності.

До числа найбільш важливих методологічних питань відносяться і питання визначення критеріїв ефективності профорієнтації. У 80-х роках ХХ століття ефективність профорієнтаційної роботи шкіл, НВК, нерідко визначали по тому, скількох учнів (у відсотках) вибрали робочі професії і працюють за ними. Цей критерій важливий, але недостатній. Необхідно враховувати й інші показники. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів, що вступили учитися до СПТУ і працювати на підприємства, можна домогтися різними засобами, у тому числі не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник (відсоток тих, хто вступив до СПТУ учнів) стає головною метою і самоціллю профорієнтації, притому без серйозної діагностичної і виховної роботи з учнями, то вся ця робота набуває своєрідного ухилу, що заважає в першу чергу самої профорієнтації, що підриває довіру до неї з боку учнів і їхніх батьків. Досягнення поставленої мети можливо і виправдано тільки при активній роботі з молоддю, при виявленні їхніх реальних інтересів і здібностей, формуванні переконаності в правильності вибору професії, що відповідає як їхнім особистим схильностям, так і потребам міста, району, села, у якому вони живуть, суспільства в цілому.

От чому з педагогічної точки зору ефективність вибору професії означає міру відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагога чи педагогічного колективу. При цьому передбачається, що педагогічні рекомендації засновані на обліку як особистих, так і суспільних потреб. Відповідно, чим більше число учнів обирають рекомендовані їм професії, тим вище дієвість профорієнтаційної роботи педагогів, школи.

Успішність вибору професії означає також оптимальне узгодження суспільних потреб у сфері праці з планами професійного й особистісного розвитку учнів. Тому чим більшою мірою професійний вибір відповідає структурі необхідних у сучасному суспільстві кадрів, професій, тим успішніше здійснювалася робота з профорієнтації. Таким чином, міра збалансованості (збігу) потреб у кадрах і реальному виборі служить одним з найбільш важливих критеріїв ефективності профорієнтації.

Якщо учні заздалегідь намітили і погодили свої плани життєвого і професійного самовизначення, то відсоток школярів, які домоглися реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.

Відомо, що правильний вибір професії позитивно впливає як на продуктивність, так і на якість праці. Отже, трудові досягнення випускників шкіл і СПТУ, що працюють на підприємствах, служать ще одним важливим критерієм успішності вибору професії.

Найбільш важливим психологічним критерієм успішного вибору професії і місця роботи є задоволеність людини зробленим вибором. Для оцінки рівня задоволеності професією, місцем і характером виконуваної роботи, зарплатою використовують тести й анкети.

Серед інших можливих критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи слід зазначити кількість раціоналізаторських пропозицій, внесених молодими робітниками на виробництві. Про успішність вибору професії можна судити і за якісними результатами праці, відсутності браку, високій частці продукції вищої якості.

Питання для контролю

1. Дайте визначення теорії профорієнтації.

2. Охарактеризуйте основні компоненти теорії професійної орієнтації.

3. Дайте визначення методології профорієнтації.

4. Охарактеризуйте ідеї профорієнтації.

5. Назвіть критерії ефективності профорієнтаційної роботи.