53.Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення національної безпеки.

Кабінет Міністрів України, як вищий орган системи органів виконавчої влади, здійснює управління національною безпекою через центральні та місцеві органи виконавчої влади. Таким чином можна стверджувати про міжгалузевий характер управління національною безпекою Кабінетом Міністрів. Це надає можливість визначити Кабінет Міністрів як орган міжгалузевого державного управління національною безпекою. 

Правовий статус Кабінету Міністрів України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначений в Конституції України (статтях 116, 117), законах України "Про основи національної безпеки України" (ст. 9), "Про Кабінет Міністрів України".

Зокрема, Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, що стосуються національної безпеки в інформаційній сфері;

2) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

3) в межах своїх повноважень здійснює контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки міністерствами та іншими органами виконавчої влади;

4) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

5) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

6) організовує розробку державних програм забезпечення національної безпеки та вживає необхідні заходи щодо їх реалізації;

7) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з локалізації та нейтралізації загроз національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері;

8) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання;

11) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

55. Економічні функції держави та їх особливості в умовах України.

Серед внутрішніх функцій української держави насамперед визначимо її економічну функцію. Цей напрям діяльності держави спрямований на створення ринкової, соціально-орієнтованої економіки на основі різних, але однаково захищених законом форм власності (державної, приватної, комунальної).

Зміст економічної функції соціальної, правової держави охоплює такі елементи:

– економічне регулювання, підтримка і стимулювання суб’єктів ринкових відносин;

– сприяння розвитку економіки, розбудові ринкових відносин тощо;

– подолання монополії, легітимізація власності та очищення її від криміналу;

– захист права власності (державної) поряд з іншими учасниками економічних відносин;

– видання нормативних актів, що визначають поведінку суб’єктів економічної, господарської, діяльності, які стосуються всіх учасників економічних відносин;

– проведення антимонопольної політики;

– підтримка підприємництва, особливо малого бізнесу;

– залучення іноземних інвестицій тощо.

Названі елементи змісту охоплюються діяльністю всіх державних органів, які організаційно функціонують за принципом поділу влад на три гілки – законодавчу, виконавчу й судову. Законодавча влада створює систему економічного законодавства, виконавча – спрямована на виконання економічного законодавства, а судова – виступає арбітром у різних колізіях, суперечках, які випливають із економічних відносин. Вони спрямовані на певну відповідну організаційно-політичну основу, що полягає у стратегії, доктрині економічного розвитку країни.

Держава в особі відповідних органів влади здійснює від імені народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, охороняє основне національне багатство – землю, забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку держави, встановлює порядок утворення та функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають особливий режим функціонування.

Одним із проявів економічної функції української держави є гарантування особі державою певної сукупності економічних прав: права на приватну власність, права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; права на користування природними та іншими об’єктами суспільної власності.

Найбільш актуальні проблеми сьогодення в українській державі, що їх вирішує держава за допомогою економічної функції:

– повернення в державну власність незаконно приватизованого майна (реприватизація);

– прийняття зваженого, науково обґрунтованого соціально спрямованого бюджету та досягнення взаємоузгодженої політики у міжбюджетних відносинах;

– правове і організаційне забезпечення різних форм власності;

– контроль за дотриманням існуючих законів, правових актів та захист учасників економічних відносин від будь-яких протиправних дій;

– упорядкування системи пільг, привілеїв;

– упорядкування системи оподаткування тощо.

Формування ринкової економіки не може відбуватись стихійно, тому що такий курс має значні руйнівні наслідки. Ринкова економіка не має обмежувати роль людського фактора тільки межами “соціального захисту”, тому що економіка розрахована на активну діяльність громадян, їх високу мотивацію до праці і на досягнення більш високого рівня добробуту.

Що стосується переходу України до ринкової економіки, то необхідно зазначити, що за сім останніх років відбулася корінна зміна економічних функцій держави, спрямованих на забезпечення переходу від адміністративно-командної системи управління національним господарством до нових ринкових відносин. При цьому досвід управління національною економікою в умовах переходу до ринку почав накопичуватися лише чотири останні роки.