55. Умови і фактори забезпечення конкурентоспроможності економіки України на внутрішньому та світовому ринку.

Україна опинилась у міжнародному конкурентному середовищі, до якого націо­нальна економіка виявилася непідготовленою.Неконкурентоспроможність вітчизняної продукції, нераціональна структура виробництва, неефективне використання факторів виробництва, низький внутрішній попит, незадовільна мотивація щодо підвищення ефективності виробництва, несприятливий інноваційно-інвестиційний клімат, нерівно­мірний розвиток регіонів - ці основні чинники зумовили незадовільний стан зовніш­ньоекономічних зв'язків.

З точки зору ресурсо-економічного потенціалу Україна посідає гідне місце за розмірами економіки порівняно з країнами-партнерами. Маючи вигідне економіко- географічне положення (центр Європи), вона володіє розгалуженими транспортними комунікаціями (авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим, трубо­провідним та ін. видами транспорту).

Основними перешкодами формування конкурентоспроможності національ­ної економіки є такі:

• Входження до світової системи неефективною та слабкою економікою (витіснен­ня вітчизняних товарів із внутрішнього та зовнішнього ринків, зниження можли­востей виробництва нових товарів тощо).

• Відплив ресурсів (робочої сили, капіталу та сировинних запасів).

• Скорочення виробництва та робочих місць.

• Розвиток і поширення "тіньової" економіки.

• Низька якість і висока ціна національних товарів.

• Розрив зв'язків у національних кластерах (наприклад, між виробником і видо- бувачем сировини).

• Знищення національної сировинної бази.

• Нераціональна експортно-імпортна структура, внутрішня структура виробництва.

• Залежність від імпорту.

• Перенесення за кордон найпродуктивніших робочих місць.

• Стримування внутрішнього попиту.

• Відсутність у національного виробника необхідних навичок і можливостей конку­рентної боротьби з іноземними виробниками.

• Відсутність законодавства, що обмежує вияви монопольної поведінки резидентів і нерезидентів.

• Розташування на території України промислової периферії розвинутих країн, тобто енерго- та екологоємних виробництв.

В Україні усунення слабких сторін і нарощення конкурентних переваг вимагають розробки та реалізації системних заходів не тільки з боку уряду країни, але й усіх гілок влади й суб'єктів господарювання. Загалом підвищення конкурентоспроможності еко­номіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної економічної політики.

58. Нормативно-правові засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин в Україні.

Відносини, що виникають у сфері запобігання і протидії корупції, регулюються ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», іншими законами і міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також прийнятими на їх виконання іншими нормативно-правовими актами.

Цей Закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Дія цього Закону та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, у межах, установлених цим Законом.

Основні принципи запобігання і протидії корупції

1. Діяльність із запобігання і протидії корупції ґрунтується на принципах:

-верховенства права;

-законності;

-комплексного здійснення правових, політичних, соціально-економічних,інформаційних та інших заходів;

-пріоритетності запобіжних заходів;

-невідворотності відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

-відкритості та прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

-участі громадськості у заходах щодо запобігання і протидії корупції, державного захисту осіб, які надають допомогу у здійсненні таких заходів;

-забезпечення відновлення порушених прав і законних інтересів, відшкодування збитків, шкоди, завданої корупційним правопорушенням.

Позитивною стороною даного закону є те, що він вперше ввів у правове поле України поняття корупції, в основних рисах окреслив межі цього явища, які підпадають під дію закону. Закон має і позитивне виховне значення, оскільки попереджає громадян про неминучість покарання за корупційні діяння.

Недоліком закону є те, що в ньому передбачаються лише обмежувальні заходи щодо попередження корупційних діянь державних службовців та їхній фінансовий контроль, але практично немає імперативних вказівок щодо організаційних заходів для усунення самої можливості корупційних діянь.

Ряд положень закону не спрацьовує з тієї причини, що не повно визначені суб'єкти корупційних діянь.

Крім того, в умовах широкого розмаху тіньової економіки фінансовий контроль за доходами державних службовців не може бути ефективним. Значну частину грошових доходів чи інших матеріальних благ, які отримує незаконним шляхом державний службовець, можна реалізувати у сфері тіньової економіки, яка не піддається контролю. Недоліком є й те, що даний закон застосовується лише до низової ланки державних службовців. Проте це вже недолік не закону, а роботи багатьох ланок державних органів.