- •Основи демократичного управління.
- •4. Поняття, сутність та критерії соціальної держави.
- •6. Гуманітарна сфера життєдіяльності суспільства: поняття, структурні елементи, вплив на суспільні процеси.
- •7. Основні теорії (концепції) походження держави
- •8. Основні функції та методи управління.
- •9. Державна влада в Україні: основна характеристика
- •11. Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •12. Держава як основний інститут політичної системи.
- •13. Місце та роль груп інтересів в політичній системі.
- •14. Основні принципи взаємодії держави та громадянського суспільства.
- •16. Система представницьких органів публічної влади та загальна характеристика її елементів.
- •17. Сутність та принципи державної політики. Основні напрями державної політики
- •18. Управлінське та політичне консультування в системі державного управління.
- •19. Сутність та поняття місцевого самоврядування.
- •20. Система місцевого самоврядування та загальна характеристика її елементів.
- •21. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування.
- •Компетенція органів місцевого самоврядування.
- •Напрями державної регіональної політики в Україні.
- •24. Поняття адміністративно-територіального устрою в Україні.
- •Ознаки та принципи правової держави.
- •Форма держави та її основні елементи.
- •Верховна Рада України як представницький і законодавчий орган.
- •Принципи організації та функціонування державної влади в Україні.
- •Конституційно-правові засади організації та функціонування судової влади в Україні
- •Конституційний Суд України: порядок формування та основні завдання.
- •Поняття та сутність громадянського суспільства.
- •Порівняльна характеристика "відкритого" та "закритого" суспільства.
- •Соціальна структура сучасної України.
- •Державне управління в умовах глобалізації.
- •Особливості міжконфесіональних відносин в сучасній Україні.
- •Авторитет державного службовця: професійно-етичні складові.
- •Основні етичні вимоги до представників державної влади.
- •Система розподілу повноважень між гілками влади.
- •Взаємодія з виконавчою гілкою влади як функція парламенту.
- •Робота із запитами виборців як функція парламенту.
- •41. Взаємодія законодавчої та виконавчої гілок влади в Україні.
- •42. Роль держави у контексті завдань економічної політики
- •43.Економічна ефективність і результативність.
- •44.Засоби регулювання економіки: влада і ринки.
- •45. Інвестиційна політика в контексті ефективності і результативності.
- •46.Державне регулювання ціноутворення в Україні.
- •47. Поняття національного інтересу. Національні інтереси України.
- •49.Сутність та складові національної безпеки.
- •50. Внутрішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •51.Зовнішні фактори, що породжують загрози національній безпеці України.
- •52.Рада національної безпеки і оборони України та її основні функції.
- •53.Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення національної безпеки.
- •Економічні функції держави та їх особливості в умовах України.
- •Форми і методи державного регулювання економіки.
- •Умови і фактори забезпечення конкурентоспроможності економіки України на внутрішньому та світовому ринку.
- •58. Нормативно-правові засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин в Україні.
- •59. Проблема корупції у системі державного управління.
- •60. Комунікативні стратегії в державному управлінні: історія і сучасність.
- •61 .Загальні засади конституційного ладу в Україні.
- •62. Правовий статус Президента України.
- •63.Правові засади формування та функціонування Верховної Ради України.
- •64.Конституційний статус Кабінету Міністрів України.
- •Сутність та основні ознаки демократичної держави.
- •66. Конституційні засади державної влади в Україні.
- •68.Адміністративно-територіальний устрій України: сучасний стан та потреба у реформуванні.
- •69. Проблеми сучасної української демократії.
- •70.Політична еліта та її роль у реформуванні українського суспільства.
Форми і методи державного регулювання економіки.
Державне регулювання економіки — цілеспрямований та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи (а отже, на її розширене відтворення) шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності форм та методів.
Серед форм державного регулювання вирізняють планування (довготермінове, середньо-термінове і короткотермінове), програмування і прогнозування, а серед методів (тобто способів або засобів впливу держави на суб'єкти господарювання) — економічне, правове й адміністративне регулювання.
Найважливішим є економічне регулювання, яке, у свою чергу, поділяють на пряме (за допомогою державних закупівель товарів і послуг, державного цільового фінансування тощо) і непряме (за допомогою антициклічної, інвестиційної та інших форм економічної політики). Правове регулювання здійснюють через прийняття та вдосконалення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та поправок до них тощо). Адміністративне регулювання передбачає використання заходів заборони (наприклад, заборона будівництва підприємств на певних територіях), дозволу (наприклад, дозволу державним підприємствам базових галузей промисловості займатися туристичним бізнесом) і примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС). За допомогою адміністративних заходів проводяться грошові реформи та інші дії.
Основними формами державного регулювання є планування та програмування економіки.
Планування на макрорівні (макроекономічне планування) — форма управління народним господарством (а отже, форма державного регулювання економіки), що передбачає визначення цілей, розроблення (складання) планів та їх реалізацію (з урахуванням шляхів досягнення) на основі наукового передбачення, що базується на пізнанні економічних законів.На мікрорівні планування передбачає складання бізнес-планів, короткотермінових оперативних програм та завдань тощо.
Планомірність як категорія виражає глибшу сутність, ніж планування, оскільки є безпосередньою формою вияву закону планомірного розвитку, дія якого зумовлена передусім еволюцією технологічного способу виробництва, а планування — лише метод реалізації планомірності. Матеріальною основою планомірності був розвиток технологічного способу виробництва, основаного на машинній праці.
Трьома головними формами планування є директивне, індикативне і стратегічне. 1)Директивне (імперативне) планування означало централізоване доведення обов'язкових суворо регламентованих завдань і показників до підприємств, що сковувало їх ініціативу, призводило до зростання товарно-матеріальних запасів, посилення затратного характеру економіки, зниження ефективності виробництва (здійснювалось у СРСР) тощо. 2)Індикативне (рекомендаційне) планування передбачає встановлення державою основних макроекономічних показників, системи економічних стимулів та прямих і опосередкованих важелів, які орієнтують економічну діяльність суб'єктів господарювання на виконання планів, забезпечуючи їх при цьому необхідною інформацією, та заходів щодо їх здійснення.
3)Стратегічне планування виробляє таку стратегію поведінки національної економіки на ринку, яка забезпечить її виживання за складних умов шляхом цілеспрямованого управління змінами.
Програмування національної економіки передбачав комплексний аналіз її стану, виявлення найважливіших проблем, вирішення яких неможливе за допомогою ринкових важелів, розроблення та реалізацію окремих стратегічних програм. Планування та програмування економіки взаємопов'язані з її прогнозуванням, тобто науковим передбаченням тенденцій розвитку економіки на перспективу — темпів економічного зростання, кон'юнктури ринку, тенденцій розвитку науки і техніки, структурних змін в межах технологічного способу виробництва й економічної власності тощо.
