2/ Виділення чистої культури з копрокультури, уринокультури, білікультури, розеолокультури та секційного матеріалу.

Після добової інкубації посівів вивчити культуральні властивості збудника на диференціально-діагностичних середовищах, ріст збудника у збагачувальному середовищі, його морфологічні, тинкториальні властивості, антигенну структуру та пересіяти типові колонії на середовище Олькеницького (характер ферментації збудниками компонентів середовища наведено при вивченні гемокультури).

На середовищах Ендо, Плоскирєва, вісмут-сульфітному агарі збудники черевного тифу, паратифів А і В утворюють лактозонегативні колонії (характеристика культуральних властивостей збудника наведена при вивченні гемокультури). Ріст збудника у селенітовому середовищі викликає його помутніння.

Антигенну структуру збудника вивчити за допомогою аглютинуючої полівалентної О-сироватки до сальмонел груп А,В,С,D,Е.

В разі негативного результату прямого посіву матеріалу на диференціально-діагностичні середовища зробити пересів зі збагачувального середовища на диференціально-діагностичні середовища, посіви проінкубувати у термостаті протягом доби і виділити чисту культуру за наведеною вище методикою.

ІІІ етап ─ ідентифікація чистої культури.

Виділені культури ідентифікують за біохімічними властивостями, антигенною структурою та фаголізабельністю.

Біохімічні ознаки тифо-паратифозних бактерій вивчити на середовищах Хісса (табл.2). Біохімічні ознаки дозволяють диференціювати сальмонели від схожих з ними деяких видів ентеробактерій.

Першочергово необхідно звернути увагу на характер ферментації лактози – всі сальмонели є лактозонегативними бактеріями. Характер ферментації глюкози, мальтози та маніту дає можливість диференціювати збудника черевного тифу (ферментує з утворенням кислоти) від збудників паратифів А і В (характерне ще й газоутворення). По утворенню сірководню збудники черевного тифу та паратифу В відрізняються від збудника паратифу А.

Таблиця 2

Біохімічні властивості тифо-паратифозних бактерій

Види бактерій	Ферментація						Утворення
	лактози	глюкози	мальтози	маніту	сахарози	сірководню		індолу
Salmonella typhi	─	к	к	к	─	+		─
Salmonella paratyphi A	─	кг	кг	кг	─	─		─
Salmonella paratyphi B	─	кг	кг	кг	─	+		─

Умовні позначки: "+" - позитивна реакція, "─" негативна реакція, "к" - ферментація до кислоти, "кг" – ферментація до кислоти та газу.

Більш інформативною є серологічна ідентифікація виділених культур в реакції аглютинації з діагностичними сальмонельозними сироватками. Спочатку поставити реакції аглютинації на склі з сальмонельозними полівалентними груповими аглютинуючими О-сироватками, а потім - з сальмонельозними аглютинуючими моновалентними сироватками, які містять аглютиніни до антигенів О9- (S. typhi), О2- (S. paratyphi A) та О4- (S. schottmuelleri) відповідно до схеми Кауффманна-Уайта. Якщо виділена культура за біохімічними властивостями подібна до тифозної, але не аглютинується О9-сироваткою, її необхідно проаглютинувати з сироваткою до Vi-антигену. При відповідності культури та аглютинуючої сироватки утворюється аглютинат. За результатами поставлених реакцій визначити належність досліджуваної культури до певної серогрупи. Серовар визначити у реакціях аглютинації з сальмонельозними полівалентними та моновалентними Н-сироватками.

Виділену чисту культуру бактерій вивчити на чутливість до антибактеріальних препаратів.

Для з‘ясування джерела інфекції провести фаготипування тифо-паратифозних бактерій за допомогою набору стандартних бактеріофагів.

Дослідження води проводять при розслідуванні водних спалахів захворювань на черевний тиф, паратифи А і В. 2-3л води профільтрувати через бактеріальний фільтр. Фільтр з адсорбованими на них бактеріями опустити у селенітове середовище. Через 8-10 годин інкубації у термостаті зробити висів із селенітового середовища на вісмут-сульфітний агар, середовища Плоскирєва (Ендо, Левіна) з метою отримання ізольованих колоній і наступного виділення чистої культури. Матеріал з типових колоній пересіяти на середовище Олькеницького та ідентифікувати виділені культури за антигенною структурою, біохімічними властивостями та фаголізабельністю.

5.1.1. Вивчити культуральні властивості збудників паратифу А і В на вісмут-сульфітному агарі Результати вивчення демонстрації занести у протокол дослідження. Дати відповіді на питання.		Працюючи з демонстрацією, зробити облік первинного посіву досліджуваного матеріалу (фекалій) на вісмут-сульфітному агарі, відповідаючи на питання (з наведених ознак: дрібні, середніх розмірів, круглі, опуклі з рівними краями, плискуваті, прозорі, мутні, безбарвні, колонії червоного кольору з металевим блиском, коричнево-зеленуваті колонії виберіть ознаки, які характеризують колонії сальмонел). 1/. Який матеріал від хворого лікар направив на дослідження на 1-му, 2-му та 3-му тижнях захворювання? 2/. На які живильні середовища бактеріолог посіє матеріал хворого на черевний тиф? 3/.Охарактеризуйте культуральні властивості S. typhi на середовищі Плоскирєва. 4/. Чи відрізняються за культуральними властивостями збудники черевного тифу, паратифів А і В? Відповідь поясніть.
5.1.2. Мікроскопіювати мікропрепарати ”S. typhi” та ”E. coli О55:К59:Н1”.
Результати вивчення демонстрації занести у протокол дослідження.	Працюючи з демонстрацією, охарактеризувати морфологічні та тинкторіальні властивості S. typhi. Порівняти морфологічні та тинкторіальні властивості сальмонел та E. coli О55:К59:Н1. Охарактеризувати морфологічні та тинкторіальні властивості бактерій родів Escherichia, Shigella та Salmonella, зробити висновок.
5.1.3. Вивчити особливості культивування S. typhi на середовищі Олькеницького, порівнюючи з контролем. Порівняти отримані результати з характером росту E. coli на середовищі Олькеницького. Результати вивчення демонстрації занести у протокол дослідження.		Працюючи з демонстрацією, звернути увагу на зміни у середовищі Олькеницького після культивування бактерій: зміну кольору стовпчикової та скошеної частин середовища, появу іншого кольору, утворення розривів середовища. Зверніть увагу та запам’ятайте: у пробірці №1 представлено середовище Олькеницького (контроль) – його скошена та стовпчикова частини рожевого кольору. У пробірці №2 представлено результат культивування E. coli – бактерія ферментує глюкозу та лактозу до кислоти та газу (результат культивування бактерії запропонований для більш кращого запам‘ятовування особливостей культивування збудника черевного тифу). У пробірці №3 представлено результат культивування S. typhi – культура ферментує глюкозу до кислоти, лактозу не ферментує та характерним є утворення сірководню (почорніння середовища у товщині).

ПРОТОКОЛ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета …….