Стосовно відведення венозної крові варто звернути увагу на те, що вени голови розташовуються у три поверхи:

І Поверхневий - вени покривів; супроводжують одноіменні артерії. Забезпечюють відведення венозної крові в лицеву, занижньощелепну (v. retromandibularis) та зовнішню яремну вену.

ІІ Середній поверх - внутрішньокістковий. Це вени губчатки кісток склепіння черепа.

ІІІ Третій поверх - внутрішньочерепний. Це пазухи, розташовані між листками твердої оболони.

Всі три поврехи поєднані між собою з допомогою випускних вен - venae emissariae.

Найбільші з них: v. emissraia parietalis поєднує sinus sagittalis superior з v. temporalis superficialis; v. emissraia occipitalis поєднує sinus transversus із vv. occipitales; v. emissraia mastoidea поєднує sinus sigmoideus із v. auricularis posterior.

Наявність зв`язків між поверхневими та глибокими венами полегшує відведення крови від мозку при підвищеному внутрішньомозковому тиску чи при перешкоді відведення крови по основному шляху. Поруч з цим може сприяти проникненню інфекції при пораненнях або захворюваннях м`яких тканин покрівлі черепа (фурункул) в кістку з розвитком остеомієліта, на тверду оболону з розвитком менінгіта, абсцесу мозку, синус-тромбозу та ін. Такий ретроградний (тобто в зворотньому напрямку) потік крови з розповсюдженням інфекції можливий у зв`язку з відсутністю в стінці вен голови клапанів.

Наступний шар - надчерепний м`яз, лобове та потиличне черевця якого поєднують апоневротичний шолом. Цей шар сполучнотканинними перебірками міцно пов`язаний зі шкірою. Таким чином, шкіра, підшкірний прошарок та надчеревний апоневроз складають єдине ціле та входять до складу клаптів при скальпованих ранах голови.

Під апоневротичним шоломом розташовується підапоневротичний прошарок, що не має перетинок. Завдяки міцним зв`язкам шкіри з надчерепним апоневрозом з однієї сторони, а з іншої - розпушеного зв`язку надчерепного апоневрозу з окістям можливі скальповані рани в ділянці склепіння черепа. Гематоми та нагнійні процеси в підапоневротичному прошарку мають вигляд розповсюдженого набухання та займають майже всю поверхню склепіння черепа.

Наступний шар - окістя. Міцно поєднане з кісткою в ділянці швів та розпушено на інших ділянках. При оперативних втручаннях до окістя варто відноситись дуже обережно, тому що в ньому розташовані судини, які живлять lamina externa. Дещо глибше окістя розташовується підокістний прошарок, дякуючи якому окістя легко відшаровується, а гематоми обмежовуються лінією кісткових швів і локалізуються в межах окремої кістки. Підокістні гематоми порушують кровопостачання кісток та можуть призвести до змертвіння (некрозу) зовнішньої пластинки склепіння черепа і тому вони підлягають якнайшвидшому видаленню. Всі клітковинні прошарки лобово-тім`яно-потиличної ділянки пов`язані одне з одним дякуючи анастомозам зовнішніх вен, пазух твердої оболони та вен губчатки через випускні вени і можуть утворювати шляхи розповсюдження запальних процесів.

Кісткову основу ділянки утворюють лобова, потилична та дві тім`яних кістки, щільно з`єднані між собою синдесмозами (шви). Кістки плоскі, зовнішня їх поверхня гладенька з багаточисельними отворами для судин. Внутрішня поверхня шорстка, має борозни та заглибини від прилеглих до неї артерій, пазух твердої оболони, павутинних зернистостей та мозкових звивин.

Кістки черепа складаються з трьох шарів: lamina externa, зовнішня пластинка, складається зі щільної кісткової речовини. Другий шар, diploe - губчатка, в якому всередині каналів губчатки (канале Бреше) розташовані вени губчатки - vv. diploicae.

При переломах кісток черепа з названих вен дуже часто виникає значна кровотеча, для зупинення якої застосовують спеціальні методи (зкусування країв кістки, втирання пасти на основі воску чи парафіну, штифтування кістковими відломками та ін.).

Третій шар представлений внутрішньої пластинкою - lamina interna. Вона більш тонка та хрупка і тому має назву склоподібної - lamina vitrea. При травмах черепа вона пошкоджується частіш за зовнішню і утворює при цьому осколки, що нерідко пошкоджують судини твердої оболони та речовину мозку, викликаючи при цьому утворення епіфізарних та субдуральних гематом. Кістки черепа повільно регенерують, тому на рентгенограмах кісток на місці бувшого перелому завжди можно спостерігати кісткові дефекти.

В лобовій ділянці між зовнішньою та внутрішньою пластинками розташована лобова пазуха.

Необхідно враховувати, що поранення лобової ділянки з пошкодженням кістки може вторинно інфекуватися з порожнини носа.

Скронева ділянка

Межі:

Зверху та ззаду - верхня скронева лінія.

Знизу - вилична дуга.

Спереду - лобовий відросток виличної кістки та виличний відросток лобової кістки.

Шари:

Шкіра тонка, вкрита волоссям, іннервується n. auricularis n. zygomaticotemporalis та n. occipitalis minor. Підшкірний прошарок незначний. В ньому розташовуються:

Mm. auricularis anterior et superior, котрі іннервуються rr. temporales лицевого нерва.

A. temporalis superficialis, котру супроводжують одноіменна вена та n. auriculotemporalis.

Біля зовнішнього краю очної ямки проходить n. zygomaticotemporalis, гілка n. zygomaticus від n. maxillaris. Позаду вушної раковини проходить a. auricularis posterior (від системи a. carotis externa), одноіменна вена та n. occipitalis minor.

Поверхнева фасція являє собою продовження надчерепного апоневрозу і має вигляд тонкої пластинки. Вона утворює фасціальну піхву для м`язів вушної раковини, судин та нервів.

Власна фасція, або скроневий апоневроз, не доходячи до виличної дуги, розгалуджується на поверхневу і глибоку пластинки. Поверхнева прикріплюється до зовнішнього краю скроневої дуги, глибока - до її внутрішнього краю.

Між пластинками розташовуються міжапоневротичний скроневий простір, в жировому прошарку якого проходять a. temporalis media, одноіменна вена та n. zygomaticotemporalis.

Під глибокою пластинкою власної фасції на скроневому м`язу розташовується третій шар жирової клітковини - підапоневротична клітковина, яка позаду виличної дуги переходить в жирове тільце щоки (Біша)ю Гематоми та нагноєння підапоневротичного простору можуть опускатися вниз, розповсюджуючись на бічну ділянку обличчя і навпаки.

M. temporalis заповнює скроневу ямку і прикріплюється до вінцевого відростка. Під скроневим м`язом розташовується глибокий кістково-м`язовий клітковинний простір скроневої ділянки. Він вміщує глибокі скроневі судини та нерви: a. temporalis profunda (гілка a. maxillaris), n. temporalis profundus (гілка n. mandibularis). Глибше розташоване окістя, а під ним - підокістний прошарок. Слабо виражене, але при глибоких флегмонах скроневої ділянки на нього може розповсюджуватися запальний процес. Гній глибоких флегмон може проникати вниз в підскроневу та крилопіднебінну ямку, а потім через fissura orbitalis inferior в орбіту і мати зв`язок зі скронево-крилоподібним простором бокової ділянки обличчя.

Кісткову основу ділянки складають: велике крило клиноподібної кістки, луска скроневої кістки, невеликі частки лобової та тім`яної кісток. Губчатка кісток розвинена слабо, а в лускі скроневої кістки відсутня. На внутрішній поверхні луски скроневої кістки розташовується sulcus arteriosus, в якій залягає середня оболонна артерія. Пошкодження артерії може призвести до утворення епідуральних гематом.

Ділянка соскоподібного відростка

Межі:

Спереду - лінія прикріплення вушної раковини.

Зверху - лінія, що відповідає продовженню виличної дуги.

Знизу та з боків - відповідає обрисом соскоподібного відростка, котрий можно обмацати через шкірний покрив.

Шари:

Шкіра тонка. В задньому відділі ділянки покрита волоссям. Щільно зростається з глибше розташованими тканинами.

В підшкірному прошарку розташовані: a. auricularis posterior; v. auricularis posterior; лімфатичні судини та вузли (nodi lymphatici, котрі збирають лімфу від вушної раковини та тім`яної ділянки); n. auricularis posterior, котру іннервує n. auricularis posterior, гілка n. facialis.

Поверхнева фасція утворює піхву для m. auricularis posterior.

Власна фасція являє собою продовження апоневротичного шолома. Вона продовжується на шию, де формує піхву для грудино-ключично-соскоподібного м`яза, трапецієподібного м`яза та заднього черевця двочеревного м`яза. Між трапецієподібним м`язом та заднім черевцем двочеревцевого м`яза розташована фасціально-клітковинна щілина, котра переходить в бічний трикутник шиї та в піхву грудино-ключично-соскоподібного м`яза і може слугувати шляхом розповсюдження гною при Берцольдівському мастоідиті. Проявляється припухлістю та болем в ділянці шиї.

Окістя міцно зростається з кісткою, особливо в місцях прикріплення м`язів (m. sternocleidomastoideus, m. splenus capitis, m. longissinus capitis, venter posterior m. digatrici).