Лицевий нерв

Рухове ядро VII пари розташоване в вентральній частині покришки моста. Аксони клітин цього ядра виходять з мосту в ділянці мосто-мозочкового кута разом з волокнами проміжного нерва, що несуть аферентні імпульси від колінцевого вузла. Разом вони заходять у внутрішній слуховий хід піраміди скроневої кістки і вступають в канал лицевого нерва, що має довжину біля 3 см. Канал має вигин, в якому розташовується чутливий колінцевий вузол, ganglion geniculi. Волокна колінцевого вузла формують основну частину проміжного врісбергового нерва. Проходять разом з руховим стовбуром лицевого нерва і відгалуджуються від нього як волокна великого кам`янистого нерва, n. petrosus major. Смакові волокна формують барабанну струну, chorda tympani. Остання містить також парасимпатичні секреторні волокна для піднижньощелепного та під`язикового вегетативних вузлів. N. petrosus major виходить на передню поверхню піраміди скроневої кістки через hiatus canalis n. petrosi majoris, проходить на зовнішню основу черепа через рваний отвір, і в складі відієвого нерву проникає через canalis pterygoideus в fossa pterigopalatina, досягаючи ganglion pterygopalatinum.

Барабанна струна, chorda tympani, появляється з піраміди скроневої кістки на її нижній поверхні через Глазерову щілину (fissura petrotympanica), входить до складу n. lingualis і містить як смакові, так і парасимпатичні секреторні волокна для піднижньощелепної та під`язикової слинних залоз. При запаленні колінцевого вузла виникає лицевий оперізувальний лішай, або синдром Ханта. Клінічно він проявляється герпетичними висипаннями в ділянці зовнішнього слухового ходу та вушній раковині, сильного біллю в глибині вуха, що віддає в ділянку обличчя, потилицю та шию, явищами неврита лицевого нерва, пониженням смакового чуття.

Частина рухових волокн стовбура лицевого нерва відходить до стремінцевого м`яза, а основний стовбур виходить з піраміди скроневої кістки через шило-соскоподібний отвір, foramen stylomastoideum, на рівні прикріплення нижнього кінця вушної раковини.

До вступу в glandula parotis віддіає задні й вушний нерв, n. auricularis posterior, на іннервацію одноіменного м`яза, venter occipitalis m. epicranii та r. digastricus до заднього черевця двочеревцевого м`яза.

Потрапивши в товщу привушної слинної залози в її верхньозадній частині на глибину біля 2 см, на рівні нижнього півкола зовнішнього слухового ходу він розгалуджується на радіарно відходячі гілки, котрі поєднуються між собою і утворюють plexus parotideus.

Сплетіння за своїм зовнішнім виглядом отримало назву "великої гусячої лапи", pes anserinus majori: rr. temporales, rr. zygomatici, rr. buccales, r. marginalis mandibulae та r. colli.

Верхня гілка, rr. temporales, являється найбільш постійною в своєму ході та розгалудженні. Її проекція відповідає лінії, що поєднує вушну часточку та зовнішній кут ока. Середні гілки, rr. zygomatici et rr. buccales, проходять паралельно стеноновій протоці. Найбільш варіабельною по своєму ходу є крайова нижньощелепна гілка, ramus marginalis mandibulae, котра проходить на 0,5 - 1 см нижче нижнього краю нижньої щелепи. Цю обставину необхідно враховувати при розтині флегмон піднижньощелепного трикутника.

Тісний анатомічний зв`язок між гілками лицевого нерву та паренхімою привушної слинної залози пояснює виникнення паралічу мімічних м`язів при запаленні залози. Знання топографії лицевого нерва та його гілок має важливе практичне значення при проведенні оперативних втручань на привушній залозію

В фалопієвому каналі лицевий нерв залягає на значній відстані від окістя. Запалення окістя може викликати стиснення нерва. При цьому виникає його ішемія.

Провідним фактором в розвитку периферійного параліча лицевого нерва (параліч Белла) являються розлади його кровопостачання.

Основним джерелом кровопостачання лицевого нерва в каналі являються a. stylomastoidea, гілка a. auricularis posterior. Спазм цієї артерії викликає ішемію і дегенерацію нервових волокон.