Оболони головного мозку

Зсередини порожнина черепа вистиляється твердою оболоною головного мозку котра легко відшаровується від кісток покрівлі черепа і міцно зростається з кістками основи черепа. Тому при травмах черепа епідуральні гематоми більш розповсюджені в ділянці покрівлі черепа.

Тверда оболона складається з двох листків, між якими знаходиться незначний тканинний прошарок, судини та нерви. Цю особливість будови твердої оболони використав Н.Н.Бурденко для пластичного закриття дефекта при пошкодженні пазухи.

Від твердої оболони відходять відростки: серп великого мозку, намет мозочка, серп мозочка. Відростки проникають в щілини мозку, відмежовуючи його частини одна від одної.

Намет мозочка розташований в горизонтальній площині. Він проникає в поперечну щілину великого мозку та відмежовує потиличні частини від мозочку. Прикріплюється по краях sulcus sinus transversus, вподовж верхнього краю пірамід скроневих кісток і досягає передніх нахилених відростків клиноподібної кістки. Передній, вільний край намету мозочка має посередині пахіонову вирізку (incisura tentorii), через котру проникає стовбур мозку. В тенторіальну щілину можлива дислокація (переміщення) великого мозку при різкому пониженні тиску ліквора та стисненні стовбура мозку, де локалізуються життєво важливі центри дихання та кровообігу (серцево-судинні). Тому при люмбальних пункціях небажано випускання значної кількості ліквора.

В розщепленнях твердої оболони знаходяться пазухи, в які відводиться венозна кров від головного мозку.

Пазухи знаходяться в тісному зв`язку з венами губчатки, зовнішними венами покрівлі та основи черепа. Стінки пазух щільні, міцно натягуються та не мають клапанів. Така особливість будови пазух забезпечує вільне відведення венозної крови від головного мозку незалежно від коливань внутрішньочерепного тиску. При пошкодженнях стінки пазухи зяють. Не змикаються, викликаючи значну кровотечу. В зв`язку з цим, особливого значення для нейрохірургів мають верхня стрілова та печериста пазухи.

Верхня стрілова пазуха розташована вподовж верхнього краю falx cerebri на відстані від півнячого гребня лобової кістки до внутрішнього потиличного виступу в одноіменні борозни склепіння черепа і впадає в поперечну пазуху, частіше в праву. Верхня стрілова пазуха має зв`язки з венами носа через foramen caecum. Тому при хронічних запальних процесах порожнини носа можливе розповсюдження інфекції на верхню стрілову пазуху. Через v. emissaria parietalis вона сполучається з v. temporalis superficialis а потім, завдяки вені Тролара з печеристою пазухою.

З боків верхньої стрілової пазухи між листками твердої оболони знаходяться бічні затоки - кров`яні озерця, невеликі за розміром венозні порожнини, котрі сполучаються з просвітом пазухи. В бічні затоки впадають вени твердої оболони, поверхневі вени великого мозку, вени губчатки і павутинні (пахіонові) зернистості. Відхілення пазухи вправо чи вліво, розгалудження пазухи, наявність кров`яних озер необхідно враховувати при трепанації черепа або при нанесенні фрезових отворів.

На основі черепа, справа і зліва турецького сідла розташована парна печериста пазуха. Обидві пазухи з`єднані між собою з допомогою передньої та задньої міжпечеристих пазух. В результаті цього в ділянці турецького сідла утворюється sinus circularis - кільце Ridley.

В печеристу пазуху впадають вени ямки - v. ophtalmica superior et inferior, які відводять кров від лобової ділянки, порожнини носа, очного яблука та sinus sphenoparietalis. Завдяки очноямковим венам печериста пазуха сполучається з крилоподібним венозним сплетенням та венами лиця. Так, верхня очна вена анастомозує з венами лиця через кутову вену, а нижня очна вена має зв`язок з v. profunda faciei, що з`єднує plexus pterygoideus з v. facialis. Крім того печериста пазуха сполучається з plexus pterygoideus через plexus venosus foraminis ovalis та v. emissarium foraminis laceri.

Наявність перерахованих зв`язків пояснює швидке розповсюдження інфекції від м`яких тканин черепа в sinus cavernosus з розвитком грізних ускладнень - гнійного менінгіту, сепсису, абсцесу мозку.

На поперечному розрізі печериста пазуха має форму трикутника. В його верхній стінкі проходять n. oculomotorius та n. trochlearis. В бічній стінкі - n. ophtalmicus. Через пазуху проходить n. abducens та a. carotis interna.

При тромбозі печеристої пазухи виникає синдром Фуа - повна офтальмоплегія (параліч м`язів очного яблука) як результат пошкодження ІІІ, IV i VI пар черепних нервів. Спостерігається екзофтальм (випуклість очного яблука, набряк повік, птоз (опущення верхньої повіки), нерухомість очного яблука). Пошкодження пазухи супроводжується пульсуючим екзофтальмом. Печериста пазуха має зв`язки з верхньою стріловою пазухою та поперечною пазухою завдяки венам Тролара та Лаббе. Вена Тролара (v. anastomotica superior) з`єднує v. cerebra media superficialis з sinus sagittalis superior, а вена Лаббе (v. anastomotica inferior) - v. cerebri media superficialis з sinus transversus. Наявність перерахованих зв`язків дозволяє проводити перев`язку верхньої стрілової пазухи в її задніх відділах.

Основним джерелом кровопостачання твердої оболонки являється a. meningea media (гілка a. maxillaris). Вона проникає в порожнину черепа через foramen spinosum, лягає на мозкову поверхню великого крила клиноподібної кістки, тім`яну кістку та, лускоподібну частину скроневої кістки в спеціальну кісточкову борозну (sulci a. meningeae). Артерія розгалуджується на лобову, або передню, та тім`яну, або задню, гілки.

Передня гілка прямує догори, утворюючи дугу випуклістю наперед, задня прямує дозаду та догори, як варіант може прямувати горизонтально.

Артерія проходить в товщі твердої оболонки ближче до її зовнішнього листка. Судину важко захватити кровоспинним зажимом, тому при її пошкодженні обидва кінці перев`язуються з прошиванням зовнішнього та внутрішнього листка твердої оболони під судиною. Артерію супроводжують дві вени. Передня гілка або сама артерія в точкі pterion (місце з`єднання лобової, тім`яної, скроневої та клиноподібної кісток) розташовуються в кістковому каналі. Цю обставину необхідно враховувати при виконанні фрізьових отворів під час трепанації черепа.

Пошкодження a. meningea media та її гілок нерідко супровожується утворенням епідуральних і субдуральних гематом.

Хід передньої гілки відповідає положенню передцентральної борозни, в якій локалізуються рухові центри мозкової кори, а хід задньої гілки - положенню скроневої частки. Ці дані важливі для діагностики епідуральних гематом. В результаті перелому кісток покрівлі черепа кров накопичується між кісткою та твердою оболонкою, відшаровує її від кістки і стискує мозок, викликаючи утворення вогнищевих симптомів.