- •Топографічна анатомія голови
- •В тім`яній ділянці в підшкірному прошарку проходять:
- •V. Temporalis superficialis супроводжує одноіменну артерію. Вливається в V. Retromandibularis та приймає V. Emissaria parietalis.
- •Стосовно відведення венозної крові варто звернути увагу на те, що вени голови розташовуються у три поверхи:
- •Підкістний прошарок розвинений слабо.
- •Оболони головного мозку
- •Про наявність вінутрішньої гематоми свідчать:
- •Лицевий нерв
- •Глибока ділянка лиця
- •Він обмежений:
- •Вона обмежована:
- •Простір обмежований:
Вона обмежована:
спереду - tuber maxillae;
ззаду - processus pterygoideus;
зсередини - lamina perpendicularis ossis palatini;
ззовні сполучається через fissura pterygomaxillaris з підскроневою ямкою.
Лійкоподібно звужуючись донизу, вона переходить в canalis palatinus major. Крилопіднебінна ямка містить жирову клітковину, в якій знаходяться: a. maxillaris, n. maxillaris, ganglion pterygopalatinum.
A. maxillaris в крилопіднебінній ямці розгалуджується на свої кінцеві гілки: a. infraorbitalis, a. palatina descendens та a. sphenopalatina. Артерію супроводжують вени, що анастомозують з венами очної ямки.
В крилопіднебінну ямку через круглий отвір з порожнини черепа потрапляє верхньощелепний нерв, n. maxillaris (друга гілка V пари), від якого відходять: n. zygomaticus, nn. pterygopalatini, n. infraorbitalis.
N. zygomaticus проникає в очну ямку через fissura orbitalis inferior. В очній ямці віддіає r. anastomoticum n. lacrimalis, яка містить секреторні парасимпатичні постгангліонарні волокна до слізної залози. Далі n. zygomaticus проникає через foramen zygomaticoorbitale в канал виличної кістки, де розгалуджується на дві гілки: n. zygomaticofacialis та n. zygomaticotemporalis. Ці гілки через одноіменні отвори проникають в шкіру скроневої та щічної ділянок, забезпечуючи її чутливу іннирвацію.
Продовженням n. maxillaris являється n. infraorbitalis. Він прямує наперед, проходить через fissura orbitalis inferior в очну ямку, лягає в sulcus, а потім в canalis infraorbitalis і через foramen infraorbitale виходить в fossa canina. Тут він утворює малу гусячу лапку, pes anserinus minor, яка складається з таких гілок: rr. palpebrales inferiores, rr. nasales externi et rr. labiales superiores. За рахунок вищеназваних гілок відбувається іннервація шкіри нижньої повіки, носа та верхньої губи. На своєму шляху підочноямковий нерв віддіає верхні коміркові нерви, nn. alveolaris superiores, які розгалуджуються на задні, середні та передні коміркові гілки, rr. alveolares superiores, medius et anteriores. За рахунок цих гілок утворюється верхнє зубне сплетення, plexus dentalis superior, від якого іннервуються зуби та ясна верхньої щелепи.
Крилопіднебінний вузол, ganglion pterygopalatinum, розташований на задній стінці верхньощелепної (гайморової) пазухи. Відноситься до парасимпатичної частини вегетативної нервової системи. В ньому закінчуються передвузлові парасимпатичні нервові волокна, що відходять від верхнього слиновидільного ядра VII пари в складі n. petrosus major (гілка n. intermedius), а потім через canalis pterygoideus в складі одноіменного (відієвого) нерва. Разом з відієвим нервом до вузла підходять симпатичні післявузлові нервові волокна від plexus caroticus internus. Симпатичні волокна проходять транзитом через крилопіднебінний вузол, приєднуються до n. maxillaris і в складі його гілок досягають непосмугованих м`язів судин та залоз слизової оболонки рота, носа, конюктиви ока.
Післявузлові парасимпатичні волокна проходять в складі rr. nasales posteriores superiores laterales et mediales, nn. palatini majoris et minores, n. pharyngeus до залоз слизової оболонки порожнини носа, твердого і м`якого піднебіння, глотки. Частина волокон через анастомоз n. zygomaticus з n. lacrimalis досягають слізної залози.
При запаленні верхньощелепної пазухи (гайморит) може виникати гангліоневрит крилопіднебінного вузла, що клінічно проявляється як синдром Слудера: пекучий біль та вегетативні розлади (сльозотеча, слюнотеча, ринорея, набряк та почервоніння повік, набряк обличчя).
Досередини від глибокої ділянки лиця на бічній стінкі глотки розташований парафарінгеальний простір.
Він поділяється на два відділи: передній та задній.
Передній відділ обмежований:
Присередньо - mm. levator et tensor velli palatini, m. constrictor pharyngis superior, fascia pharyngobasilaris та піднебінний мигдалик.
З бічної сторони - m. pterygoideus medialis та глотковий відросток привушної залози.
Ззаду - м`язами анатомічного букета Ріолана (m. styloglossus, m. stylopharyngeus, m. stylohyoideus) та апоневрозом, що покриває m. stylopharyngeus (aponeurosis stylopharyngeus).
Спереду - бічною та присереднюю стінкою, що з`єднуються між собою.
Зверху - основою черепа.
Знизу - капсулою піднижньощелепної слинної залози, що переходить в клітковину дна порожнини рота.
В клітковині переднього відділу парафарінгеального простору розташована a. palatina ascendens, гілка a. facialis, що кровопостачає м`яке піднебіння; глоткові вени, vv. pharyngeae et pl. pharyngeus; v. palatina externa, що відводить кров від мигдалика. Вона анастомозує з vv. pharyngeae та вливається в лицеву вену. Передній парафарінгеальний простір сполучається з: ложем привушної слинної залози, а через нього по ходу артерії - з міжкрилоподібним простором; з клітковинного дна порожнини рота, а через неї - з ложем піднижньощелепної слинної залози; по ходу n. tensoris velli palatini - з міжкрилоподібним простором; по ходу pl. pharyngeus - з заднім парафарінгеальним простором.
Задній парафарінгеальний простір розташований між бічною стінкою та привушною слинною залозою. Він обмежований:
З присередньої сторони - aponeurosis pharyngoprevertebralis, перебірка Шарпі, що відмежовує задній парафарінгеальний простір від пазадуглоткового простору.
З бічної сторони - крилоподібний відросток, m. digastricus (venter posterior), m. sternocleidomastoideus.
Ззаду передхребтова фасція.
Спереду - шилоподібний відросток та м`язи, що від нього відходять (m. stylopharyngeus, m. styloglossus, m. stylohyoideus), шилоглоткова фасція (aponeurosis stylopharyngeus або діафрагма Жонеско), що розмежовує між собою передній та задній парафарінгеальні простори.
Зверху - основа черепа з розташованими тут canalis caroticus та foramen jugulare.
Знизу - простір лійкоподібно переходить по судинам та нервам в венозний простір шиї.
В задньому парафарінгеальному просторі знаходяться: a. carotis interna; ззаду та збоку від неї - v. jugularis interna; між ними - n. glossopharyngeus (IX), n. vagus (X), n. accessorius (XI), n. hypoglossus (XII).
Ззаду та досередини від артерії під передхребтовою фасцією розташовується верхній шийний симпатичний вузол.
Внутрішню яремну вену оточують глибокі шийні лімфатичні вузли.
Задній парафарінгеальний простір сполучається з: верхнім середостінням - по ходу судин; заднім середостінням - по ходу n. vagus; spatium vasoneurosum шиї - по ходу судин та n. vagus; ложем привушної слинної залози - по ходу зовнішньої сонної артерії; задньою черепною ямкою - по ходу v. jugularis interna; середньою черепною ямкою - по ходу a. carotis interna; sinus cavernosus - по ходу a. carotis interna; ложем піднижньощелепної слинної залози - по ходу a. facialis; клітковиною верхнього відділу задньої ділянки шиї - по ходу a. et v. occipitales. В цій клітковині можуть виникати запальні процеси (фурункул або карбункули шиї) з розповсюдженням гною в задній парафарінгеальний простір. При запаленні клітковини заднього відділу парафарінгеального відділу парафарінгеального простору виникає синдром Вілларе - злука синдрома Горнера (міоз, екзофтальм, звуження очної щілини) з одностороннім паралічем м`язів м`якого піднебіння, глотки, гортані, голосового м`яза з парезом або паралічем грудининоключично-соскоподібного і трапецієподібного м`яза. Названий симптомокомплекс виникає при пошкодженні IX, X, XI та XII пар черепних нервів і шийного відділу симпатичного стовбура.
Заглотковий, або ретрофарингеальний простір представляє собою щілину, яка заповнена пухкою клітковиною і розташована позаду глотки, між fascia buccopharyngea (покриває задню стінку глотки) і передхребтовою фасцією. Тут знаходяться: заглоткові лімфатичні вузли, запалення котрих призводить до утворення заглоткових абсцесів, гілки a. pharyngea ascendens та plexus venosus pharyngeus.
