5.3.3 Масочний кінескоп із компланарним розташуванням прожекторів

У масочному кінескопі з компланарним розташуванням прожекто­рів осі трьох електронних прожекторів знаходяться в одній горизонта­льній площині, причому вісь одного прожектора (зеленого) збігається з віссю кінескопа, а осі двох інших прожекторів повернені до осі кінеско­па під кутом 1,5° (рисунок 4.16 а). Кінескоп має лінійчату структуру люмінофорного покриття екрана (рисунок 4.16 б) і тіньову щілинну мас­ку. Отвори в тіньовій масці виконані у вигляді вертикальних прорізів - щілин - і мають горизонтальні перемички, що збільшують її механічну міцність (рисунок 4.16 в).

1 - електронні прожектори; 2 - щілинна маска; 3 - екран з люмінофорним покриттям

Рисунок 5.16 - Кінескоп із компланарною оптикою і щілинною маскою

Основні переваги кінескопа з компланарним розташуванням про­жекторів у порівнянні з дельта-кінескопом полягають у такому.

1. Розташування електронних прожекторів в одній площині робить аберації при відхиленні симетричними, що спрощує механізм динаміч­ного зведення променів, тому що середній промінь (зазвичай зелений) спрямований уздовж осі кінескопа і дає симетричний щодо осей екрана растр, що не вимагає зведення. Растри, отримані від крайніх променів (червоного і синього), необхідно сполучати з центральним (зеленим) тільки в горизонтальному напрямку (рисунок 5.16 в).

2. Підвищується яскравість світіння екрана кінескопа, тому що щі­линна маска має більш високу прозорість для збуджувальних люмінофорний екран електронів, ніж маска, що має круглі отвори.

3. Поліпшується чистота кольору, тому що електронний промінь на «чужу» люмінофорну смугу може потрапляти тільки в одному (горизо­нтальному) напрямку. Через цю причину на чистоту кольору в компланарних кінескопах значно менший вплив робить магнітне поле Землі, конкретно тільки його вертикальна складова, що зрушує промінь у го­ризонтальному напрямку.

4. З'являється можливість побудувати кінескопи за принципом самозведення променів і тим самим виключити складні пристрої і схеми статичного і динамічного зведення.

На початковому етапі розвитку техніки компланарних систем пи­тання про суміщення зображень, які утворюються крайніми прожекто­рами, вирішувалося методами, освоєними на масочних кінескопах. У подальшому був запропонований метод самозведення. Самозведення базується на формуванні нерівномірних відхиляючих полів, які ство­рюються наданням відповідної форми котушкам відхиляючої системи і перерозподілом щільності витків у ній. Це виявилось можливим завдяки розташуванню всіх трьох прожекторів у горизонтальній площині.

У системі із самозведенням зображення з необхідною точністю мо­жуть бути сполучені лише за умови прецизійного виконання електро­нно-оптичного вузла трубки і точної повторюваності конфігурації маг­нітного поля відхиляючих систем. Для виконання цієї вимоги блок про­жектора повинний бути виконаний у вигляді єдиного конструктивного вузла, а сам кінескоп випускається в комплекті з прикріпленою до гор­ловини відхиляючою системою, положення якої попередньо ретельно юстирується з метою одержання оптимальних чистоти кольору і зве­дення променів. Регулювальним елементом, використовуваним при на­строюванні комплексу кінескоп-відхиляюча система, є також магнітостатичний пристрій, що включає в себе магніти чистоти кольору і ста­тичного зведення, установлені на горловині кінескопа за відхиляючою системою. За принципом дії ці пристрої аналогічні до подібних при­строїв, що працюють у кінескопі з трикутним розташуванням прожек­торів. Однак оптимальне положення їхніх регулювальних елементів підбирається і фіксується на заводі-виготовлювачі комплексу кінескоп- відхиляюча система і надалі в процесі експлуатації не регулюється.