2.4. Основні напрями сучасної економічної науки

Розвиток економічної теорії відбувається за такими напрямами

Виник у 70-ті роки ХІХ ст. Засновники – К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, У. Джевонс, А. Маршалл, А. Пігу. Послідовники – Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Ф. Кейган та ін. В Україні – Р. Орженцький, Д. Піхно, Є. Слуцький. Методологічними засадами є мікроаналіз і маржиналізм. Основні риси: 1) предметом дослідження є чиста економіка, яка абстрагується від історичної і національної форм; 2) аналіз суб’єктивістських та психологічних умов економічної поведінки суб’єктів, прийняття рішення ізольованими індивідами; 3) дослідження граничних величин у корисності, витратах, продуктивності і т. п.; 4) у центрі уваги – не об’єктивні закономірності формування вартості, а цінність як суб’єктивне сприйняття необхідності блага з урахуванням граничної корисності та витрат; 5) витрати виробництва розглядаються не як реальні затрати виробничих факторів, а як оцінка альтернативних можливостей їх використання; 6 ) відмова від терміна «політична економія» на користь «економікс»

Неолібералізм (виникає у 1930-ті рр. ХХ ст.):

– вимагає невтручання держави в економіку;

– найкращою економічною системою є та, що базується на приватній власності і гарантує індивідуальну свободу економічних суб’єктів.

Головні теоретики: Л. Мізес, Ф. Хайєк, А. Мюллер-Армак, В. Ойкен та ін.

Монетаризм (виникає у середині 1950-х рр. ХХ ст.):

• гроші та грошова система розглядаються як вирішальний фактор зростання валового національного продукту і головна причина інфляції;

– грошово-кредитна політика – найваж­ливіший інструмент економічної політики держави.

Засновник – М. Фрідмен

Ґрунтується на теорії відомого англійського економіста Дж. М. Кейнса, викладеній у його головному творі «Загальна теорія зайнятості, процента та грошей» (1936). Основні складові: 1) теорія регульованого капіталізму; 2) формування ефективного сукупного попиту; 3) інвестиції – основний чинник економічного зростання

Тема 3. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва

3.1. Суспільне виробництво та його основні фактори

Виробництво – процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку

Доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ

Об’єднує всі види природних ресурсів, усю сукупність природних явищ або об’єктів, які використовуються для створення благ

Сукупність усіх технічних і матеріальних засобів, а також грошові нагромадження, які використовуються у виробництві

Здатність найбільш ефективно поєднувати та використовувати інші фактори виробництва

Форма людської діяльності, спря­мована на отримання нових знань про природу, суспільство і мислення

Система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини

Праця

Предмет праці

(усе, на що спрямована праця людини)

Засоби праці

(усе те, за допомогою чого людина діє на предмет праці або створює умови праці)

Засоби виробництва

Соціально-економічні відносини (зумовлені формою власності на засоби виробництва, яка визначає, у чиїх інтересах ведеться виробництво)

Організаційно-економічні відносини

(виникають з приводу організації виробництва, управління підприємством, господарювання)

3.2. Сучасна трансформація основних виробничих факторів.

Інтернет-економіка

3.3. Виробнича функція. Ефективність виробництва

Виробнича функція – кількісна залежність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами:

,

де Q – обсяг виробництва; f – функція; a_n – використані фактори виробництва

,

де А – коефіцієнт, який враховує вплив НТП; K – витрати капіталу; L – витрати праці; β – частка капіталу в доході; α – частка праці в доході

,

де l – природний фактор; Е – підприємницька діяльність; t – фактор часу

,

де N – знання або природні матеріальні ресурси

Показники економічної ефективності:

• показники віддачі (продуктивність праці, капіталовіддача, матеріаловіддача) – характеризують результат, який припадає на одиницю ресурсів;

• показники місткості (трудомісткість, капіталомісткість, фондомісткість) – характеризують витрати ресурсів на одиницю результату;

• узагальнюючі показники:

,

де Y – валовий національний продукт;

П – витрати живої праці; МВ – матеріальні витрати; K – вартість основного капіталу;

k – коефіцієнт зносу основного капіталу

• продуктивність праці;

• капіталовіддача;

• матеріаловіддача;

• норма прибутку;

• трудомісткість;

• капіталомісткість;

• матеріаломісткість та інші

Показники соціальної ефективності:

• рівень оплати праці та рівень доходів населення (доходи на душу населення, структура населення за рівнем доходів);

• якість життя населення (тривалість робочого тижня, можливості відпочинку, умови праці, стан довкілля);

• соціально-демографічні ознаки (чисельність населення, його склад, структура, середня тривалість життя);

• показники соціальної сфери (рівень розвитку освіти, медицини, науки, культури)

3.4. Крива виробничих можливостей.

Поняття альтернативних витрат

3.5. Виробництво і відтворення