3.Характер. Типології характеру.

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві Істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Термін "характер" (від грецьк. character - "риса", "прикмета", "відбиток"). Введений він для позначення цих властивостей людини другом Арістотеля Теофрастом, який у "Характеристиках" описав з позицій мораліста 31 тип людських характерів - людей хвалькуватих, базік, нещирих, нудних у розмові, улесливих та ін. Пізніше філософи та психологи засадовими стосовно пояснень і класифікації людських характерів робили або особливості будови та функцій тіла, або морально-етичні особливості суспільних стосунків людей, або їхні розумові властивості та досвід. Характер найбільше пов'язується з темпераментом, який, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження. Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах. Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і поводить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві. Характер як одна з істотних особливостей психічного складу особистості є цілісним утворенням, що характеризує людське "Я" як єдине ціле. Розуміння характеру як єдності його рис не виключає виокремлення в ньому окремих ланок з метою глибшого пізнання його сутності. І. Павлов, не заперечуючи цілісності характеру, відстоював необхідність виокремлення його структурних компонентів. Якщо ви аналізуєте особистість, писав він, - ви повинні сказати, що за такими ось рисами її можна характеризувати як тиху, спокійну, химерну, ніжну тощо. Але якщо окремі частини уявити відокремлено, без їх взаємозв'язку, то характеру людини, звичайно, визначити не можна. Потрібно брати систему рис і в цій системі аналізувати, які риси висуваються на перший план, а які - ледве виявляються, затираються.

Визначити структуру характеру означає виокремити в ньому провідні компоненти, без яких цілісність характеру уявити не можна. У структурі характеру необхідно розрізняти зміст і форму. Зміст характеру особистості визначається суспільними умовами життя та виховання. Вчинки людини завжди чимось мотивуються, на щось або на когось спрямовуються. Але за формою наміри, прагнення реалізуються по-різному. Це залежить і від обставин, ситуацій, у яких перебуває людина, і від особливостей її характеру, передусім від темпераменту.

Характер не успадковується і не є вродженою властивістю осо­бистості, а також не є постійною й незмінною властивістю. Ха­рактер формується і розвивається під впливом навколишнього сере­довища, життєвого досвіду людини, її виховання. Впливи ці носять, по-перше, суспільно-історичний характер (кожна людина живе в умовах певного історичного ладу, певної соціального середовища й фор­мується як особистість під їхнім впливом) і, по-друге, індивідуально-своєрідний характер (умови життя й діяльності кожної людини, її життєвий шлях своєрідні й неповторні). Тому характер кожної лю­дини визначається як її суспільним буттям, так і її індивідуальним буттям. Наслідком цього є нескінченна розмаїтість індивідуальних характерів. Проте кожна суспільно-історична епоха характеризується певним загальним укладом життя й суспільно-економічних відносин, які впливають на світогляд людей, формуючи риси характеру. Тому в житті й діяльності людей, що живуть і розвиваються в однакових умовах, є багато спільного, тому їх характери мають деякі спільні риси, що відбивають спільні, типові сторони їхнього життя. Таким чином, характер кожної людини являє собою єдність індивідуального й типового, що, з одного боку, робить кожну людину унікальною, а з іншого, дає підстави для наукової класифікації характерів.

Спроби побудови типології характерів неодноразово здійснюва­лися протягом усієї історії психології (Е.Фромм, К.Леонгард, А.Лічко і ін.). Усі вони грунтувалися на деяких спільних ідеях, основними з яких є наступні:

© Характер людини формується досить рано в онтогенезі й про­тягом решти її життя проявляє себе як більш-менш стійкий.

© Ті сполучення особистісних рис, які включаються у характер людини, не є випадковими. Вони утворюють чітко помітні типи, що дозволяють виявляти й будувати типологію характерів.

Приведемо цікаву спробу подання типології характерів, в основі якої ставлення людини до життя, суспільства й моральних цінностей, її запропонував Е.Фромм і назвав "соціальна типологія харак­терів".

Соціальний характер, за визначенням Е.Фромма, містить ви­бірку рис, істотне ядро структури характеру більшості членів групи, що склалися в результаті основного досвіду і способу життя, спі­льного для цієї групи. Соціальний характер визначає мислення, емоції й дії індивідів, що належать даному суспільству. Різні класи й групи людей, що існують у суспільстві, мають свій соціальний ха­рактер. На його основі розвиваються й здобувають силу певні соціа­льні, національні й культурні ідеї. Однак ці ідеї самі по собі пасивні й можуть стати реальними силами лише тоді, коли відповідають особ­ливим людським потребам.

Узагальнивши дані спостережень за соціальним поводженням різ­них людей, співвідніс їх із практикою роботи в клініці, автор за­пропонував наступні основні типи характерів:

1." Мазохіст-садист". Це тип людини, що схильний бачити при­чини своїх життєвих успіхів і невдач, а також причини спостережу­ваних соціальних подій не в складних обставинах, а в людях. Прагну­чи усунути ці причини, він спрямовує свою агресію на людину, яку вважає причиною невдачі. Якщо мова йде про нього самого, то його агресивні дії спрямовуються на себе; якщо причиною виступають ін­ші люди, то вони стають жертвами його агресивності. Така людина багато займається самоосвітою, самовдосконаленням, "переробкою" людей "у кращу сторону". Своїми наполегливими діями, непомірни­ми вимогами й домаганнями іноді доводить себе й оточуючих людей до стану знемоги. Особливо небезпечний для навколишніх такий тип тоді, коли він одержує над ними владу: він їх починає тероризувати, виходячи з "благих намірів ". Люди-мазохісти проявляють тенденції принижувати й послабляти себе, полюбляють гостру самокритику, самозвинувачення, у всьому і насамперед намагаються взяти провину на себе, навіть якщо вони не винні. Отже, найбільш характерними рисами таких людей є почуття власної неповноцінності, безпорад­ності, незначності. Але поряд з мазохістськими схильностями майже завжди відкриваються й садистські тенденції. Вони проявляються у прагненні ставити людей у залежність від себе, здобувати над ними повну й безмежну владу, експлуатувати їх, заподіювати їм біль і страждання, насолоджуватися баченням того, як вони страждають. Такий тип людини називають авторитарною особистістю. Подібні особистісні властивості були властиві багатьом відомим в історії деспотам, і у тому числі Гітлеру, Сталіну, та багатьом іншим істо­ричним особам.

2. "Руйнівник". Характеризується вираженою агресивністю й ак­тивним, прагненням до усунення, знищення об'єкта, що викликав фрустрацію, крах надій у даної людини. До руйнівності як до засобу вирішення своїх життєвих проблем звичайно звертаються люди, які відчувають почуття тривоги й безсилля, обмежені в реалізації своїх інтелектуальних і емоційних можливостей, таким чином, потяг до руйнації виступає у них як засіб рятування від нестерпного почуття безсилля. У періоди більших соціальних потрясінь, революцій, пере­воротів вони виступають як основна сила, що руйнує старе, зокрема культуру.

3. "Конформіст-автомат". Такий індивід, натрапивши на склад­ні соціальні й особисті життєві проблеми, перестає "бути самим со­бою". Він беззаперечно підкоряється обставинам, суспільству будь-якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоюючи той тип мислення і спосіб поводження, властивий більшості людей у даній си­туації. У такої людини майже ніколи немає ні власної думки, ні вираженої соціальної позиції. Вона фактично втрачає власне "Я", свою індивідуальність і настільки звикла випробовувати саме ті почут­тя, які від неї очікуються в певних ситуаціях, що лише як виняток могли би помітити у своїх почуттях щось "чуже ". Така людина завж­ди готова підкоритися будь-якій новій владі, швидко й без проб­лем міняє свої переконання, якщо обставини цього вимагають, не дуже замислюючись над моральною стороною подібного поводжен­ня. Це тип свідомого або несвідомого пристосуванця.

Запропонована Е.Фроммом типологія реальна в тому розумінні слова, що дійсно нагадує поводження багатьох людей під час соціаль­них подій, що відбуваються та відбувалися у різних країнах протягом історії.

Голландські психологи Г.Хейманс, Є.Вірсма і Р.Лесенн, що об­стежили за допомогою опитувальника більше двох тисяч дітей, в ос­нову своєї типології поклали три психологічні характеристики, назва­ні основними елементами характеру.

Активність - пасивність характеризує прояви діяльності у всіх сферах життя (на роботі, у школі, вдома, під час дозвілля), а також манеру виконувати завдання негайно або відкладати їхнє виконання. Активність - це потреба у дії, у прагненні побудувати план і здій­снити його.

Емоційність - беземоційність відбиває частоту й силу емоційних реакцій у відповідь на події, що відбуваються, здатність людини переживати те, що відбувається з нею або стає їй відомим. Хтось лег­ко реагує на всі події, хтось, навпаки, залишається безпристрасним.

Первинність ~ вторинність представляє темпорально-енергетичну реакцію людини, відображають в'язкість психічного стану й одночасно спосіб людини структурувати свій час. "Первинні" безперестану розряджають свої емоції, але ефект і слід реакції швидко зникає. Вони живуть сьогоденням, здатні на велике, але не тривале, зусилля, люб­лять несподіванки й не здатні до побудови довгострокових планів. "Вторинні" видають першу слабку реакцію, але потім вона ніби "доганяє" подразник, сила реагування наростає, і ефект зберігається більш тривалий час. Вони надовго заряджаються під впливом зна­чимої ситуації, завзяті, терплячі, здатні до здійснення довгостроко­вих планів і відмові від поточних задоволень.

Становлячи різні комбінації з якостей емоційності, активності, первинності-вторинності, можна одержати вісім основних характеро­логічних типів.

1.Нервовий (Е + А - П). Раб сьогодення, нестійкий, схильний до підозрілості, але легко примиряється. Постійно в пошуках нових і сильних відчуттів. Йому потрібно багато різноманітних друзів, тому сімейного кола звичайно буває недостатньо. Чутливий, але його емо­ції швидкоплинні. Мало зважає на об'єктивну картину світу, легко підкоряючи її хвилинним настроям. Погано переносить монотонну праця, ним можна керувати в роботі.

2.Сентиментальний (Е + А - В). Теж чутливий, але, на відміну від нервового, довго пам'ятає і береже свої почуття. Любить саміт­ність, має не дуже багато друзів. Глибоко переживає все те, що йому говорять, що з ним відбувається. Рідко живе сьогоденням, добре па­м'ятає минуле, будує плани на майбутнє. Тверезо оцінює обстанов­ку. Не любить змін. Поводитися з ним треба обережно, підкреслю­вати повагу до його особистості.

3.Бурхливий (Е + А + П). Має характер великої сили, відрізняє­ться відвагою. Захоплива людина, схильна до анархії. Відвертий, але мінливий. Довірливий, полюбляє усе прикрашати. Охоче бере участь у спільній справі, здатний зайнятися ідеєю колективу, але за ним по­трібно доглядати, тому що він так само швидко може охолонути. Може впоратися з роботою, що повинна бути виконана без зволіка­ння, але варто пам'ятати про те, що його висока життєздатність спо­лучається з високої відтяжністю.

4. Жагучий (Е + А + В). Людина однієї ідеї, що віддається її реалізації з усією пристрастю. Любить порядок, рідко міняє свої пе­реконання, може всі життєві устремління і здібності поставити на службу своєму прагненню. Якщо така людина стає лідером у групі, то справляється із цим цілком успішно доти, поки не зштовхнеться із сильною позицією іншого лідера такого ж характеру.

5. Сангвінік Е - А + П. Практичний, гнучкий і оптимістичний тип, легко адаптується й добре перебудовується. Він мало збудливий, сміливий, спокійний. Відповідальний і ґрунтовний. Слабкі місця - невисока чутливість до стану інших людей, здатність легко відгоро­джуватися від чужих проблем, що може робити на близьких враження байдужості.

6. Флегматик Е - А + В. Холодний і спокійний, надає перевагу самітності, неговіркий і звичайно зводить бесіду до розмови про го­ловне. Методичний, вірний своєму колу. Емоційний вплив на флег­матика марний - переконати його можна тільки фактами. Повільний, надійний розум флегматика, його спокій і врівноваженість винятково цінні на стадії розробки будь-яких проектів.

7. Аморфний (Е - А - П). Дуже інертний, ніколи не робить більш того, що потрібно на даний момент. Розум невигадливий, охоче від­кладає на завтра все, що можна робити не відразу. Пунктуальність відсутня, не честолюбний і прив'язаний до окремих епізодів свого життя. Подібно апатичному типу, розглянутому нижче, аморфний не­часто зустрічається в реальному житті і є скоріше теоретичним конструктом.

8. Апатичний (Е - А - В). Теж байдужий до того, що робить і як живе. Здатний справлятися з повсякденною роботою, але не често­любний, не намагається якось змінити свою долю. Він одержує задо­волення від самітності, але це бідна самітність, не заповнене ні плана­ми, ні переживаннями, ні якимсь іншим духовним змістом. Звичайно цілком байдужий до інших.

Цікавий підхід до структури і типології характеру людини запро­понував сучасний російський психолог В.Пономаренко, який розгля­дає особистість з позиції так званих "особистісних клінічних ради­калів ", під якими розуміються самостійні групи якостей у структурі реального характеру, однорідні за походженням, тобто в основі яких лежать одні і ті самі "внутрішні умови", подібні кореневій структурі. Звідси і визначення автора, дане названим групам якостей - радикали (від лат. radix - корінь). Сам характер автор розуміє як спосіб адаптації індивідуума до соціального середовища. В.Пономаренко зазначає, що основним прин­ципом формування характеру є спільний для усього матеріального світу принцип мінімізації енергетичних витрат на існування: людина найкраще засвоює і реалізує те, що не вимагає від неї значних зусиль, вдається найкраще, відповідає її внутрішнім умовам.

Ґрунтуючись на вирішенні різноманітних задач практичної психо­логії, В.Пономаренко визначає сім основних радикалів: істероїдний, епілептоїдний, паранояльний, емотивний, шизоїдний, гіпертимний, тривожний. У своїй праці "Практична характерологія з елементами прогнозування і управління поведінкою (методика сім "радикалів ") " автор описує кожний радикал за наступною схемою: загальна харак­теристика кожного радикала, зовнішній вигляд, якості поведінки, за­дачі, особливості побудови комунікації.

Істероїдний радикал (в основі слабка нервова система) полягає, в основному, у створенні і презентації широкій громадськості ілюзорно благополучної моделі світу, в якій центральне місце займає власне "Я" істероїда. Істероїд упевнений у власній соціальній значущості і виключності, егоцентричний, соціально гнучкий, яскравий (особливо зовні), артистичний, безпринципний, чудовий імітатор. Сфери діяль­ності - акторство, журналістика, шоу-бізнес, політика тощо.

Епілептоїдний радикал (в основі нервова система, ослаблена органічними ураженнями) прагне контролювати предмети та людей, придушує потенційні загрози за рахунок встановлення жорсткого авторитарного формального порядку. Епілептоїд агресивний, охай­ний, дещо похмурий, деспотичний, вимогливий, прискіпливий, заступницький, сміливий, рішучий, підозрілий, уважний до дрібниць, азартний. Він повільний і стриманий у рухах, небагатослівний. В одязі наслідують принципи функціональності, відповідності та охай­ності. Часто має гарно розвинену мускулатуру. У спілкуванні прагне домінування. Чудово упорається з рутинною неквапливою роботою, що вимагає точності і акуратності, уваги до деталей,

Паранояльний радикал обумовлений сильною нервовою систе­мою і легкими органічними змінами у головному мозку. Характери­зується наполегливим просуванням у свідомості мас певної ідеї (влас­ної чи запозиченої) моделі переулаштування світу з метою сумісної роботи над її реалізацією. Параноїк дуже цілеспрямований, енергій­ний, негнучкий, світ сприймає дещо спрощено і однобічно. В. одязі надає перевагу класичному стилю. Можна доручати роботу, яка ви­магає отримання конкретного результату.

Емотивний радикал. Його внутрішньою умовою є низький поріг емоційного реагування. Емотивний радикал - це гуманізація і гармо­нізація внутрішнього і зовнішнього світу. Емотив альтруїстичний, ес­тетичний, співчутливий, моральний, сумлінний, відповідальний, па­тріотичний; має багатий емоційний світ, почуття стилю, гарний смак, що відображається і у його зовнішньому вигляді. Найкраще проявляє себе у роботі з людьми.

Шизоїдний радикал. У його основі лежить специфічне мислення - поняття про оточуючий світ у них формується на основі не лише головних, а й другорядних за значущістю якостей. Це по-справж­ньому оригінальний, нестандартний погляд на світ, що народжує творчість. Найбільш характерною рисою шизоїдного радикала є ек­лектичність - відсутність цілісності та послідовності - що проявля­ється у всьому (зовнішній вигляд, робоче місце, творчість тощо). Шизоїд асоціальний, йому важко засвоювати і реалізовувати навіть відносно прості стереотипи поведінки. Часто неохайний, рухи нез­грабні, різкі, погано скоординовані. Найкраще займається творчою діяльністю.

Гіпертимний радикал (в основі сильна рухлива нервова система) - це широкий, оптимістичний погляд на світ і те, що в ньому відбуває­ться без втечі в уявне благополуччя. Гіпертими - жваві, впевнені у собі життєлюби, дещо недбалі, квапливі, байдужі до соціальних умов­ностей і думки оточуючих, необов'язкові, гнучкі. Вони дуже комуні­кабельні і мають велике коло знайомих, проте їх соціальні зв'язки нестійкі та нетривалі. Вони голосно сміються, жваво жестикулюють, швидко рухаються. Стиль одягу - спортивний. Чудові організатори, уміють розважати і розважатися.

Тривожний радикал обумовлений, очевидно, малорухливою нерво­вою системою; характеризується обережністю, бережливістю, пункту­альністю, організованістю, непомітністю, консерватизмом, прагненням багаторазово переконатися в об'єктивній необхідності і продуманості будь-якого нововведення. Не люблять займати керівні позиції. Най­краще впораються з монотонною рутинною роботою. Беручись за певне завдання завжди вимагають чіткого формулювання задач. У спілкуванні проявляють вибірковість і постійність. Розмовляють мало, неголосно, монотонно. Віддають перевагу неяскравим кольорам в одязі та інтер'єрі.

Усі ці радикали, поєднуючись, взаємодіючи і взаємовпливаючи один на одного, утворюють реальні характери. Відповідно автор про­понує наступний підхід до діагностики характеру:

© визначення радикалів, що складають його структуру;

© опис характеру як єдиного цілого, як результату взаємодії і вза­ємовпливу

радикалів.

У ході такої діагностики спочатку вибудовується психологічний профіль - схематичне зображення характеру як ієрархічної послі­довності радикалів, що складають його, - а потім створюється психо­логічний портрет особистості, що відображає цілісність характеру ін­дивіда.

Отже, характер звичайно містить те, що властиве людині більше, ніж іншим, і в деяких ситуаціях частіше, ніж в інших. Тобто він виз­начає міру нерівномірності, нестійкості особистості в різних умовах, сфері її переваг і зони найбільшої вразливості, визначає реакції лю­дини у ситуації фрустрації, коли яскраво проявляються акцентуації характеру.