5.3 Інформування та оповіщення

Досвід та аналіз наслідків багатьох надзвичайних ситуацій свідчать про те, що необізнаність населення про причину, масштаб та ступінь загро-зи у випадку НС значно збільшують кількість постраждалих та жертв, сприяють виникненню паніки і утруднюють проведення рятувальних захо-дів. З цієї причини дуже важливим елементом системи захисту населення і територій є інформація і оповіщення. Для цього створена система, органі-заційно-технічне об’єднання засобів передачі сигналів і розпоряджень ор-ганів цивільного захисту. Основу цієї системи утворюють автоматизовані загальнодержавні і територіальні системи централізованого оповіщення мережі зв’язку та радіомовлення, а також спеціальні засоби.

Для попередження і оповіщення населення введені сигнали попере-дження для мирного та воєнного часу. Сигнал «УВАГА ВСІМ» подається органами ЦЗ за допомогою сирен і виробничих гудків. По цьому сигналі варто включити приймач місцевої радіотрансляційної мережі, прослухати повідомлення місцевого керування з питань НС і цивільного захисту насе-лення. У цьому повідомленні населенню повідомляють про характер, при-чину погрози, що створилася, дають конкретні рекомендації з поводження в даних критичних умовах. Після сигналу «УВАГА ВСІМ» може піти й інша інформація про погрозу, що насувається. Після одержання інформації необхідно виконувати всі вказівки і рекомендації повідомлення. На мир-ний час існують такі сигнали:

аварія на атомній електростанції;

аварія на хімічно небезпечному об’єкті; землетрус;

затоплення; штормове попередження.

Для воєнного часу існують такі сигнали: повітряна тривога;

161

відбій повітряної тривоги;

радіаційна небезпека;

хімічна тривога.

5.4 Спостереження і контроль

З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

5.5 Укриття в захисних спорудах

Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, які призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій техноген-ного, природного, екологічного та воєнного характеру.

Укриття населення в захисних спорудах є надійним способом захис-ту від уражаючих факторів ядерної, хімічної, бактеріологічної, звичайної зброї, у разі аварій і деяких стихійних лих (ураганів, снігових заносів).

Потреби в захисних спорудах визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацю-ючого населення за місцем проживання.

Укриттю в захисних спорудженнях підлягає все населення відповід-но до його приналежності до певних груп (працююча зміна, населення, що проживає в небезпечних зонах, і ін.)

Створення фонду захисних споруджень досягається шляхом: комплексного освоєння підземного простору міст для розміщення

в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого й госпо-

162

дарського призначення з урахуванням пристосування їх для вкриття насе-лення при НС;

обстеження й обліку всіх споруд, що відповідають вимогам захис-ту, споруд підземного простору міст, гірських виробок і природних поро-жнеч;

дообладнання підвальних й інших заглиблених приміщень; будівництва окремо розташованих заглиблених споруд, об’єктів

господарювання, пристосованих для захисту; масового будівництва в період погрози найпростіших укриттів і

сховищ; своєчасного будівництва за рішенням Кабінету Міністрів України

окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, встановленому органами МНС України.