43. Забезпечення належного виконання господарських договорів

Сторони господарського договору повинні виконувати свої зобов'язання;

• належним чином (відповідно до закону) - ч. 1 ст. 193 ГК України; реально (в натурі): заміна реального (в натуральній формі) в^ конання грошовим, як правило, заборонена, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийнято виконання зобов'язання (ч. З ст. 193 ГК України); з дотриманням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу (кожна сторона зобов'язані вживати заходів, необхідних для належного виконання нею договірних зобов'язань,

у разі порушення контрагентом своїх обов'язків - вжити заходів до зменшення негативних наслідків від цього.На забезпечення виконання договірних зобов'язані відповідно до згаданих засад спрямовані спеціальні правові механізми. До них належать: 1) порядок укладення договору; 2)зміст господарського договору З (форма господарського договору; 4) а також способи забезпечення належного виконання господарських договорів, доцільність застосування яких пов'язане з складністю договірних віносин

Розрізняють два основних різновиди реального та належного виконання господарських договорів: (1) цивільно-правові та (2) господарсько-правові, до яких належать:

- правова (в т. ч. договірна і претензійно-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного Господарськок договору і виконання договором притаманних йому функцій;

- позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним або поліпшеним способом виконала покладені на неї до говірні зобов'язання, певнш пільг чи додаткових матеріальних благ;

- негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов'язань згідно із законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).

44. Договори на реалізацію майна

/. Договір купівлі-продажу є договір, відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність, господарське відання або оперативне управління іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму. Загальні вимоги щодо укладення, змісту та форми договору купівлі-продажу визначаються Цивільним кодексом України (глава 54). Договір купівлі-продажу є більш універсальним, ніж інші різновиди договорів на реалізацію майна, оскільки:

- предметом договору можуть бути різні види майна, не виключеного з обороту;

сторонами договору можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи за наявності у них відповідного обсягу правосуб'єктності;

- сфера застосування - будь-яка, не заборонена законом;

- порядок укладення - зазвичай з дотриманням вимог ч. З ст. 638 ЦК України, відповідно до якої договір укладається шляxом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною; проте це не виключає застосування різноманітна процедур укладення договору, в т. ч. конкурентних;

форма договору - будь-яка, якщо закон та/або одна з сторін не вимагає застосування певної форми.

2. Договір поставки є такий договір, за яким поставщик, що є суб'єктом господарювання, зобов'язується передати в обумовлені строки (або строк), що ні збігаються з моментом укладання договору, товари у власність (господарське відання, оперативне управління) покупця для використання у господарськії діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари сплатити за них певну грошову суму. Особливості договору поставки як різновиду договорів на реалізацію майна полягають, насамперед, у спеціальному нормативному регулюванні, яке забезпечується низкою нормативно-правових актів різної юридичної сили(Господарський кодекс України, Цивільний кодек> України. Закон України від 22 грудня 1995 року «Про поставки продукції для державних потреб», Закон України від 24 січня 1997 року «Про державниі матеріальний резерв», Закон України від 03 березня 1999 року «Про державне оборонне замовлення», Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг з; державні кошти» від 22 лютого 2000 року. Акти Уряду: Кабінет Міністрів України).

Ознаки договору поставки:

1) Суб'єктний склад договору поставки. Відповідно до ГК (ч. З ст. 265) постачальниками та покупцями можуть бути лише суб'єкти господарське діяльності (як господарські організації, так й індивідуальні підприємці); згідно із ЦК (ч. 1 ст. 712) встановлюється лише вимога до постачальника, який має бут суб'єктом підприємницької діяльності;

2) Цільова спрямованість договору поставки завжди є господарською, не пов'язаною із особистим, домашнім або іншим подібним споживанням; мет договору - забезпечення господарських потреб учасників господарських відносин (для виробників продукції та суб'єктів торговельної діяльності - щодо реалізаш товарів/продукції, для покупців - щодо матеріально-технічного забезпечення своєї основної/статутної діяльності);

3) Об'єктом договору поставки е продукція виробничого при значення (сировина, матеріали тощо), або товари для продажу н ринку;

4) Моменти укладання і виконання договору поставки не збігаються в часі.

Підстави укладення договору поставки: державне замовлення або на розсуд (за вільним волевиявленням) сторін (ч. 2 ст. 265 ГК України). Відтак договори поставки можуть бути плановими і регульованими. Договори поставки укладаються в письмовій формі: у повній — шляхом підписання єдиного документа - та скороченій - шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами чи шляхом прийнятгя постачальником замовлення по­купця до виконання. Зміст договору поставки становлять його умови: включені до договору (а) як за погодженням сторін, так і (б) на підставі вимог закону (невключення таких умов до підписаного сторонами тексту договору не звільняє сторони від їх виконання; прикладом можуть слугувати стандарти, технічні умови, яким мають відповідати якісні характеристики товарів/продукції, що поставляються).

3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) абс переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 272 ГК України).

Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:

види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похід них речовин; кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

- обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти підприємства;

• взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим ;

встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

4. Договір міни (бартеру). За цим договором кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін вважається і продавцем (щодо товару, який вона передає в обмін), і покупцем (щодо товару. який вона одержує взамін). Товаром, що є предметом обміну, зазвичай є майно, проте згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК України договором може бути передбачений обмін майна на роботи (послуги). Деякі види майна не можуть бути предметом договору міни (бартеру). Так, відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК України подібна заборона встановлена для майна, яке згідно із законодавством належить до основних фондів, що перебувають у державній або комунальній власності, а іншою стороною за договором не є відповідно державне чи комунальне підприємство. До договору міни (бартеру) застосовуються положення ГК та ЦК щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації або інших договорів, елементи яких містяться в договорах міни, якщо це не суперечить законодавству і суті зобов'язань

5. Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

За цим договором одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати іншій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Предметом договору є окремі види енергії, що відповідають державним стандартам зоотехнічним умовам.

Особливості визначення умов договору:

• загальна кількість енергії (ресурсів), що постачається, визначається за погодженням сторін або в межах ліміту (якщс енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби);

• показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі ДСТ, ТУ шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язковим для сторін договору;

• строки постачання, що погоджуються сторонами, повинні забезпечувати ритмічність та безперебійність надходження енергії споживачеві: при цьому основним обліковим періодом є декада. з коригуванням обсягів протягом до би.

• розрахунки здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до законодавства; оплата - зазвичай у формі попередньої оплати;

• користування енергією здійснюється відповідно до встановлених правил;

• абонент (основний абонент) має право відпускати енергію (інші ресурси) приєднаним до його мереж вторинним абонентам (субабонентам) на підставі укладених з ними договорів (в цьому випадку абонент виступає як постачальник, а субабоненти - абонентами); основний абонент має повідомляти перелік субабонентів постачальнику, за яким зберігається право контролю енергомереж і приладів абонентів та додержання субабонентами правил користування енергією (ресурсами).