51. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Конкуренція у позитивному розумінні стимулює суб'єктів господарювання до ефективної діяльності з метою забезпечення споживачів товарами (послугами) високої якості, у необхідній кількості та асортименті та за доступними цінами. Така конкуренція називається нормальною, добросовісною. Вона вимагає від суб'єктів господарювання дедалі вдосконалювати виробництво товарів (робіт, послуг) шодо їхньої якості, асортименту, доступності цін для населення, аби не втратити своїх споживачів. Добросовісна конкуренція прийнятна для споживачів і суспільства в цілому, оскільки сприяє підвищенню життєвого рівня та прогресові в економіці.

Недобросовісна конкуренція нехтує інтересами споживачів та інших учасників ринкових відносин. Вона може призводити до погіршення якості товарів (робіт, послуг), зменшення їх асортименту; дозволяє отримувати нєзароблений прибуток. Коли нечесна конкуренція призводить до монополізації ринку підприємцем, який її застосовує, то виникає монополізм.

Буквальне значення слова «монополізм» можна визначити як домінування окремого підприємця або групи підприємців на ринку певного товару. Мо­нополістичними вважають дії чи бездіяльність суб'єктів господарювання або органів влади та управління, спрямовані на обмеження, недопущення або припинення конкуренції. Монополізм, як і конкуренція, також має позитивну і негативну сторони. Негативний прояв монополізму полягає в обмеженні конкуренції з боку монополіста, який бажає неподільно панувати на ринку певного товару, диктуючи умови реалізації своїх товарів. Це призводить до зниження якості товарів, зменшення їх асортименту та підвищення цін на товари. Такі прояви монополізму небажані для споживачів і суспільства в цілому. Залежно від характеру порушень антимонопольно-конкурентного законодавства розрізняють такі їх види: недобросовісну конкуренцію;

антиконкурентні дії (монополістичні зловживання); порушення щодо антимонопольних органів.

Недобросовісною конкуренцією відповідно до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» визнаються будь-які дії у конкуренції, шо суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Розрізняють три великі групи правопорушень, що належать до недобросовісної конкуренції, а саме:

і) неправомірне використання ділової репутації: 2)створення перешкод господарюючим суб 'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; 3) неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурента/іншого суб 'єкта господарювання (підприємця) Своєю чергою кожна група зазначених правопорушень має численні прояви.

52. Поняття банкрутства. Сторони у справі про банкрутство. Стадії провадження у справі про банкрутство.

Ознаки банкрутства: 1. Застосування інституту за загальним правилом у сфері підприємницької діяльності (тобто, щодо суб'єктів підприємницької діяльності, основною рисою яких є функціонування з метою отримання прибутку); 2. Встановлюється господарським судом як юридичний факт, що породжує певні наслідки (тобто, слід відрізняти від неплатоспроможності боржника як фактичного стану); Зміст встановленого господарським судом факту банкрутства -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності повною міроюрозрахуватися по своїх боргах (неплатоспроможність) у зв'язку з перевищенням пасивів (суми боргових зобов'язань боржника) над його активами (критерій неоплатності, визначений ч. 4 ст. 205 ГК); 3. Неплатоспроможність боржника має бути стійкою і не піддаватися усуненню, попри здійсненим судовим заходам щодо відновлення платоспроможності суб'єкта.

Отже, банкрутство — це встановлений господарським судом факт неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов 'язання не інакиїе, як через застосування ліквідаційної процедури. Участь у справі про банкрутство беруть:

А) сторони в справі про банкрутство - боржник (банкрут) і кредитори;

Б) інші учасники провадження у справі про банкрутство: арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, які сукупно складають не менш як 300 мінімальних розмірів заробітної плати, протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати. Боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом, іменується банкрутом або суб'єктом банкрутства. Суб'єктами банкрутства не можуть бути:

• відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

• казенні підприємства;

• комунальні підприємства, майно за якими закріплене на праві оперативного управління згідно з прийнятим на пленарному засіданні органу місцевою самоврядування відповідним рішенням;

• в частині санації та ліквідації - державні підприємства, майно яких не підлягає приватизації. Провадження у справі про банкрутство складається з таких стадій:

/. Порушення провадження у справі про банкрутство відбувається протягом п'яти днів з дня надходження відповідної заяви і комплекту передбачених законоіі документів, про шо суддя господарського суду виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, яка направляється чаінтересовани\ особам (сторонам, державному органу з питань банкрутства). 2. Підготовче засідання арбітражного суду у справі про банкрутство провадиться Зі

участю сторін і має на меті визначення обгрунтованості вимог кредиторів і заперечень боржника (якщс такі будуть) на підставі оцінки поданих документів та пояснень сторін. За результатами цього засідання виноситься ухвала.З,виявлення кредиторів та осіб, ще мають намір взяти участь у санації боржника, відбувається протягом одного місяця після опублікування в офіційних друкованих виданнях оголошення пре порушення справи про банкрутство. ^.Попереднє засідання проводиться у строк, визначений ухвалою підготовчого засідання; на ньому розглядається реєстр вимог кредиторів, складений розпорядником майна, і вимоги, не включені до цього реєстру; за результатами засідання виноситься ухвала, в якій зазначаєтьо розмір визнаних судом вимог кредиторів. 5.Визнання боржника банкрутом. Якщо внаслідок проведення спеціальних судових процедур банкрутства не булг відновлена платоспроможність боржника і не проведені розрахунки по його боргах, господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційн) процедуру. 6. Проведення ліквідаційної процедури.