- •1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя
- •2. Поняття, ознаки, види господарської діяльності та принципи її здійснення
- •3. Види господарської діяльності.
- •4 Поняття та значення організаційно-управлінських засад у сфері господарювання. Рівні та форми регулювання господарської діяльності
- •5. Державний рівень організації господарської діяльності та керівництво нею.
- •6. Поняття, ознаки та види господарських правовідносин
- •7. Відмежування господарських відносин від інших видів правовідносин
- •8. Методи правового регулювання господарських відносин
- •10. Система господарського законодавства
- •9. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •11. Господарсько-правові норми: поняття та види.
- •12. Питання вдосконалення господарського законодавства
- •13. Господарське право як галузь права
- •14. Поняття, ознаки та види суб'єктів господарських правовідносин (господарського права)
- •15. Поняття підприємства та його основні ознаки
- •16. Види та організаційно-правові форми підприємств
- •17. Особливості правового становища окремих видів підприємств
- •3. Підприємства колективної форми власності. Виробничі кооперативи
- •18. Поняття та характерні риси господарських товариств
- •19. Класифікація господарських товариств
- •20. Форми господарських товариств
- •21. Індивідуальні підприємці як суб'єкти господарського права
- •22. Кредитні спілки у сфері господарювання
- •23. Фермерське господарство. Особисте селянське господарство.
- •27. Право власності - основне речове право у сфері господарювання: поняття та зміст
- •29. Загальні тенденції правового регулювання відносин власності у сфері економіки.
- •2. Право комунальної власності на засоби виробництва та правові форми його реалізації
- •3. Правові засади приватизації державного та комунального майна
- •5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання
- •7. Правовий режим цінних паперів у господарській діяльності
- •33. Поняття господарських зобов'язань та підстави їх виникнення
- •34. Види господарських зобов'язань
- •35. Виконання господарських зобов'язань
- •36. Забезпечення виконання господарських зобов'язань
- •39. Функції господарського договору
- •40. Класифікація господарських договорів
- •41. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів
- •42. Зміст господарського договору. Форма господарського договору
- •43. Забезпечення належного виконання господарських договорів
- •44. Договори на реалізацію майна
- •45. Підрядні договори.
- •46. Договори на користування чужим майном
- •47. Транспортні договори
- •48 . Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності
- •51. Поняття недобросовісної конкуренції та монополістичних порушень. Відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.
- •52. Поняття банкрутства. Сторони у справі про банкрутство. Стадії провадження у справі про банкрутство.
- •53. Поняття судових процедур, шо застосовуються до боржника в процесі провадження справи про банкрутство. Розпорядження майном боржника як судова процедура у справі про банкрутство.
- •54. Поняття, ознаки та види бірж
- •55. Правове становище товарної біржі
- •56. Особливості правового становища фондової біржі
- •57. Поняття та ознаки комерційного посередництва як різновиду господарської діяльності
- •59. Поняття інновацій та інноваційної діяльності.
- •60. Договір комерційної концесії за українським законодавством
11. Господарсько-правові норми: поняття та види.
До загальних ознак господарсько-правових норм належать:
• встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадміністрації), господарські об'єднання та суб'єкти господарювання;
• офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми);
• фіксація таких норм у спеціальних правових документах;
• адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб -усім потенційним чи зареєстрованим суб'єктам господарювання взагалі чи суб'єктам певної організаційно-правової форми, наприклад, господарським товариствам.
Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю).
Отже, господарсько-правові норми - це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.
Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на: (1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція) і (2) норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість), своєю чергою, поділяються на:
• норми-заборони', ' норми-принципи',
' норми-визначення; ' компетенційні норми; техніко-економічні норми; норми-рекомендації.
12. Питання вдосконалення господарського законодавства
Одночасне прийняття, а також набуття чинності Господарським та Цивільним кодексами України породжує таку проблему, як усунення колізій між їх положеннями. Зазначені обставини зумовлюють необхідність вдосконалення господарського законодавства, яке відбувається за чотирма основними напрямами:
• вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту.
' вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми.
• вдосконалення господарського законодавства щодо його системи.
• гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними стандартами регулювання відносин у сферу господарювання, законодавством міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (включаючи й Європейський Союз).
На вдосконалення господарського законодавства спрямована державна регуляторна політика, що має здійснюватися у відповідності до Закону України від 11.09.2003 р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Закон визначає:
• принципи державної регуляторної політики;
• основні етапи та елементи державної регуляторної політики, а також основні засади її здійснення;
• систему та повноваження регуляторних органів - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
• відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності.
• Значну роль у вдосконаленні господарського законодавства відіграють господарські суди, які в процесі розгляду господарських справ: виявляють прогалини, колізії, застарілі норми в чинному господарському законодавстві;
• узагальнюють практику розгляду господарських справ (спорів);
Вищий господарський суд на підставі узагальненої в масштабі України судової практики видає оглядові та інформаційні листи, а Президія Вищого господарського суду України відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону України «Про судоустрій»: а) дає роз'яснення з питань застосування господарськими судами законодавства при вирішенні господарських справ (наприклад, Роз'яснення Президії Вищого господарського суду від 21.05.2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами»); такі роз'яснення враховуються не лише господарськими судами нижчих ланок, а й суб'єктами господарювання, органами господарського керівництва, іншими учасниками господарських правовідносин у правозастосовній діяльності; б) вносить в установленому порядку пропозиції щодо змін чинного законодавства; в) приймає рішення про звернення до Конституційного суду України з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України стосовно відповідності її положенням окремих норм господарського законодавства.
Хоча офіційно судові рішення не є джерелом права, проте вони фактично виконують таку роль у певних випадках. Йдеться про рішення вищих судових інстанцій щодо певних категорій справ та вищезгаданих роз'яснень, які враховуються судами нижчих ланок та суб'єктами господарювання в разі виникнення спорів з таких категорій справ.