- •Донецький інститут туристичного бізнесу
- •Господарське право Курс лекцій
- •Тема 1. Поняття господарського права.
- •1.Поняття, предмет та принципи господарського права.
- •2. Джерела господарського права.
- •3.Поняття, принципи та види господарської діяльності.
- •4.Співвідношення господарського права з іншими галузями права.
- •Тема 2. Державне регулювання господарської діяльності в україні.
- •1.Поняття та основні напрями державного регулювання господарської діяльності в Україні.
- •2.Ліцензування і патентування господарської діяльності.
- •3.Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.
- •Тема 3. Суб'єкти господарської діяльності.
- •Поняття суб'єкта господарювання, його ознаки та види.
- •Характеристика правового статусу громадянина-підприємця.
- •Правовий статус юридичних осіб та їх види.
- •Поняття та види підприємств та господарських товариств.
- •5.Об`єднання підприємств, їх види та правовий статус.
- •Тема 6 правовий режим майна суб`єктів господарювання
- •1.Поняття та види правового режиму майна суб'єктів господарювання.
- •2.Поняття майна в сфері господарювання та джерела його формування.
- •3.Об`єкти права інтелектуальної власності суб’єктів господарювання.
- •4.Захист майна та майнових прав суб'єктів господарювання.
- •Тема 7. Общие положения о договоре в сфере хозяйственной деятельности.
- •1.Понятие договора. Классификация договоров в сфере хозяйствования.
- •2.Заключение, изменение и расторжение хозяйственного договора.
- •3.Выполнение договорных обязательств. Способы обеспечения выполнения договорных обязательств.
- •4.Прекращения договорных обязательств.
- •Тема 8: договоры о передаче имущества в собственность.
- •1.Храктеристика договора купли – продажи.
- •2.Договор розничной купли – продажи.
- •3.Договоры поставки и контрактации.
- •4.Договор мены и дарения.
- •Тема 9. Договори про передачу майна у користування.
- •1.Поняття та зміст договору найму (оренди).
- •2.Особливості оренди державного і комунального майна.
- •3.Договір лізингу та його види.
- •4. Поняття договору прокату та особливості правового регулювання.
- •Тема 10. Договори про виконання робіт.
- •1.Поняття та загальна характеристика договору про виконання робіт.
- •2. Особливості договору побутового підряду.
- •3. Особливості договору будівельного підряду.
- •4. Особливості договору підряду на проектні та пошукові роботи.
- •Тема 11. Договори про надання послуг.
- •1.Загальна характеристика договору про надання послуг.
- •2.Транспортні договори.
- •3. Договір страхування.
- •4.Правове регулювання розрахункових та кредитних відносин.
- •Тема 12. Зобов'язання щодо спільної діяльності.
- •1. Загальна характеристика договорів про спільну діяльність.
- •2. Договір простого товариства.
- •3. Засновницький договір.
- •Тема 13. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •1. Поняття і правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності (зед)
- •2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності..
- •3. Форма та зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Правила інкотермс.
- •4.Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензування та квотування.
- •Тема 14. Захист прав суб'єктів господарювання.
- •1. Способи захисту прав суб'єктів господарювання.
- •2. Виконавчий напис нотаріуса.
- •3. Вирішення справ господарським судом.
- •4.Третейський суд у спорах суб'єктів господарської діяльності. Порядок виконання судових рішень.
4.Захист майна та майнових прав суб'єктів господарювання.
Речові права на майно є життєво важливими для кожного суб’єкта господарювання та охороняються найретельніше. Охороні речових прав суб’єктів господарювання приділяють найбільшої уваги при здійсненні правової роботи в господарському комплексі, а захист речових прав часто здійснюють у судовому порядку. Основними судовими способами захисту речових прав є віндикаційний та негаторний позови, визнання речових прав, стягнення збитків, заподіяних порушенням речових прав.
Віндикація полягає у витребуванні своєї речі власником, незаконно позбавленим володіння, у незаконного володільця (набувача), який фактично володіє такою річчю. Слід зазначити, що закон надає власникові право витребувати річ у недобросовісного набувача, і не висуває додаткових умов, крім доведення власного права. Але ж недобросовісність набувача здебільшого також підлягає доведенню, оскільки фактичний володілець заперечуватиме незаконність свого володіння. Привласнення майна без достатніх підстав часто підпадає під диспозицію норм кримінального або адміністративного права, тому у багатьох випадках преюдиційним фактом недобросовісності для суду є вирок у кримінальній справі або ухвала про притягнення фактичного володільця до адміністративної відповідальності. У таких випадках розгляд віндикаційного позову припиняється до завершення розгляду судом кримінальної справи або адміністративного провадження стосовно осіб, винних у привласненні майна.
Витребування речі у добросовісного набувача можливе, якщо добросовісний набувач отримав майно безплатно, що в господарському обігу трапляється рідко. У будь-якому випадку не підлягають витребуванню у добросовісного набувача гроші та цінні папери на пред'явника. Таким чином, суб'єкт господарювання, в разі отримання майна, краще захищений від його вилучення на користь попереднього власника. У випадках, коли майно отримане добросовісним набувачем на сплатній основі, воно може бути витребуване законним власником тільки за умови, що:
а)майно було загублене законним власником; або
б)майно було викрадене у законного власника; або
в)майно вибуло з володіння законного власника не з його власної волі іншим шляхом (за винятком примусового відчуження за рішенням суду).
Випадки втрати та викрадання повинні бути підтверджені в установленому порядку. Зокрема, заяву про втрату необхідно вчасно подати до правоохоронних та контролюючих органів, крім того, можуть бути використані інші докази. Що стосується викрадання чи розкрадання (іншого вибуття), то в господарській практиці їх підтвердженням може бути вирок суду, який набрав силу, стосовно винних осіб. Припинення кримінальної справи або адміністративного провадження за «нереабілітуючими» обставинами (наприклад, у зв'язку з перевищенням термінів попереднього слідства, за амністією, у зв'язку з недоведеністю), на жаль, часто перешкоджає законному власнику витребувати своє майно у добросовісного набувача.
Для усунення перешкод у здійсненні права власності або іншого речового права, що не пов'язані з позбавленням володіння, застосовується негаторний позов. Наприклад, негаторний позов можливий у таких ситуаціях:
а)коли суб'єкт господарювання не може здійснювати розпорядження майном внаслідок незаконно накладеного арешту або податкової застави;
б)коли неможливо отримати доступ до власного судна, яке стоїть у порту, іншому транспортному засобу через перешкоди, зведені громадськими екологічними організаціями, заборонами митної або санітарної служби;
в)коли суб'єкт господарювання не може розпорядитися майном на складі внаслідок корпоративного конфлікту між попереднім та новим керівниками підприємства зберігача тощо.
Результатом негаторного позову, у разі його задоволення, є рішення суду щодо певного або невизначеного кола осіб, яке наказує усунути перешкоди законному володільцеві майна, а також забороняє таким особам здійснювати певні дії. У господарській практиці важливо мати докази перешкод, які стоять на шляху здійснення речових прав та їх зв'язок з діями (бездіяльністю) конкретних осіб, проти яких поданий позов.
Особливо це важливо для віндикації, оскільки правомочність володіння включає як фактичне володіння, так і господарський контроль (наприклад, утримання на балансі) — себто водночас володільцями можуть бути декілька осіб. Тому легше довести існування перешкод, які заважають здійсненню інших правомочностей, крім володіння, передусім, користування та розпорядження.
У період збирання врожаю підприємство, яке орендує сільськогосподарські угіддя (орендар), не могло вивести на поля свою техніку, оскільки йому заважали невідомі співробітники охоронної фірми. В той же період збиральна техніка інших організацій без узгодження з орендарем землі збирала та вивозила врожай. Як видно, орендар був фактично позбавлений господарського контролю угідь, проте довести це (в порядку віндикації) було складно з огляду на те, що ані техніка, ані угіддя не переходили в чуже володіння; крім того, було важко ідентифікувати суб'єктів господарювання, які привласнили собі врожай. У цій ситуації ефективнішим: для захисту прав орендаря був негаторний позов щодо заборони будь-яким організаціям здійснювати діяльність на угіддях, які орендувало підприємство. Водночас, щодо зібраної сільськогосподарської продукції, яка вже була передана на зберігання третім особам, ефективним може виявитися віндикаційний позов; стосовно врожаю, переданого на зберігання товарному складу — заява про встановлення права власності й передачу прав вимоги до зберігача за договором схову.
Визнання права власності та похідного права на майно суб'єкта господарювання може проводитися як шляхом самозахисту, так і в судовому порядку на підставі встановленого законом права власника невизнання та захист державою своїх прав на майно (ст.ст. 8,13 Конституції, ст. 386 ЦК України). Володіння майном вважається правомірним, поки судом не встановлено інше.
Право на майно може встановлюватися судом як у позовному порядку, так і в непозовному. Позовний порядок визнання прав суб'єктів господарювання на майно застосовується для його витребування у незаконного власника (віндикація), примусу інших осіб до визнання прав такого суб'єкта на майно шляхом здійснення певних дій або дотримання обмежень відносно володіння майном. У непозовному порядку особа може звернутися до суду з проханням встановити юридичний факт володіння майном на законних підставах. У такому випадку рішення суду виступить первинним документом, що встановлює право на майно.