2.Ліцензування і патентування господарської діяльності.

Ліцензування певних видів господарської (підприємницькою) діяльності є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

Одержання суб`єктом господарювання свідоцтва про державну реєстрацію ще не означає, що він одночасно наділяється правом на зайняття всіма видами господарської (підприємницькою) діяльності. Деякі види господарської діяльності вимагають отримання ліцензії.

Відповідно до ч.2 ст.14 ГК України – правові основи ліцензування певних видів діяльності визначаються, виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 Господарського кодексу України.

Слід розрізняти два вида ліцензування господарської діяльності. Перший – у межах господарського обороту України згідно з Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”. Другий – в зовнішньоекономічній діяльності згідно з законо- давством про зовнішньоекономічну діяльність.

Відповідно до ст.1 Закону України України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування - це видача, переоформлення і анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами (суб’єктами господарювання, що отримали ліцензію) ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Основні напрями державної політики у сфері ліцензування і її законодавчі основи визначає Верховна Рада України. Реалізацію державної політики в цій сфері здійснює Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений орган з питань ліцензування, а також органи виконавчої влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України, виконавчі органи місцевих рад, спеціально уповноважені проводити ліцензування певних видів господарської діяльності.

Таким чином, ліцензування – це діяльність повноважних органів державної влади чи місцевого самоврядування з видачі, обліку, переоформлення і анулювання ліцензій (визнання їх недійсними), а також з контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов і законодавства про ліцензування.

Ліцензія – це документ державного зразка, що засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на здійснення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного терміну за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензія видається на строк не менше 5 років, якщо інше не передбачено законом.

Ліцензійні умови – це встановлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, які є обов’язковими для виконання при проведенні (здійсненні) видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.

Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, наведений у ч.2 ст.2 і ст.9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Для одержання ліцензії суб’єкт господарювання повинен звернутися до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка і додати документи, які підтверджують свою державну реєстрацію і наявність організаційно – майнової бази для виконання ліцензійних умов.

Орган ліцензування повинен ухвалити рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі в строк не більше 10-ти робочих днів. Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржене в суді. За видачу ліцензії стягується плата, розмір і порядок зарахування якої до Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України.

Патентування є спеціальною процедурою у сфері легалізації господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 ГК України у сфері торгівлі за грошові кошти (готівка, чеки, а також із використанням інших форм розра­хунків і платіжних карток на території України), обміну готівкових валютних цінностей (зокрема, операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, з платіжними картка­ми) і побутових послуг, інших сферах, визначених законом, може здійснюватися патентування підприємницької діяльності суб'єктів господарювання. Спеціальним актом тут виступає Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», особливим документом — торговий патент.

Торговий патент — це державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта господарювання займатися певними видами підприємниць­кої діяльності протягом встановленого терміну.

На відміну від ліцензування, патентування не вимагає дотри­мання ліцензійних умов. Іншими словами, фактично торговий патент — це державне свідоцтво, яке підтверджує внесення суб'єктом господарювання плати за право займатися певними видами діяльності у сфері роздрібної торгівлі, грального бізнесу і побутових послуг упродовж встановленого терміну.

Слід ураховувати, що не будь-яка торгова діяльність підлягає патентуванню, а тільки така роздрібна і оптова торгівля (сфера гро­мадського харчування), яка передбачає продаж товарів за готівкові кошти, інші платіжні засоби (наприклад, дорожні чеки) і з вико­ристанням кредитних карток. Тому торгова діяльність виключно через банки (у безготівковому порядку) не вимагає патентування.

Крім того, не вимагають патентування окремі види торгової ді­яльності за готівкові кошти, передбачені Законом. До таких видів діяльності належить продаж продукції власного виробництва на­йманим робітникам суб'єкта підприємництва, торгівля товарами першої необхідності вітчизняного виробництва згідно з переліком, передбаченим Законом (хліб, продукти дитячого харчування, м'ясо, риба і т. п.) і деякі інші.

Нерідко для одного і того ж виду діяльності необхідно отримати і торговий патент, і ліцензію. Прикладом є роздрібна торгівля ал­когольними напоями.

Торгові патенти можуть бути звичайними, пільговими, коротко­строковими і спеціальними. В даний час законом виключена можливість застосування спеціального торгового патен­ту, суттю якого було підтвердження права підприємця на особливий порядок оподаткування, зокрема, на звільнення від сплати податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб тощо. Застосу­вання спеціальних торгових патентів розповсюджувалося раніше на території, визначені в порядку експерименту Кабінетом Міністрів України на термін не більше 1 року. Наприклад, в Одеській області спеціальний торговий патент застосовувався в м. Іллічівську.

Звичайний торговий патент видається на строк до 12 місяців, короткостроковий — на строк від 1 до 15 днів. Пільговий торговий патент оплачується в зниженому розмірі і видається на здійснення торгівлі товарами соціальної спрямованості — готові лікарські пре­парати, мило, зошити і деякі інші.

Торговий патент видається суб'єктам підприємництва держав­ними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або за місцем знаходження їх структурних підрозділів. Суб'єктам підприємництва, які здійснюють торгову діяльність або надають по­бутові послуги (окрім пересувної торгової мережі), торговий патент видається за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пунк­ту за надання побутових послуг, а підприємцям, які здійснюють торгівлю через пересувну торгову мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від виду діяльності, місцезнаходження пункту продажу товарів тощо, але не вище певних розмірів.

Зокрема, вартість торгового патенту для здійснення торгівлі на території м. Києва і обласних центрів складає від 60 до 320 гривень на місяць. Для короткострокового патенту вартість відповідної плати фіксується на рівні 10 грн. на день.

За порушення законодавства про патентування суб'єкти під­приємництва несуть господарсько-правову відповідальність згідно зі ст. 8 Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», зокрема:

— за порушення строків оплати торгового патенту — у вигляді нарахування пені на суму боргу у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ;

— за порушення порядку використання (розміщення) звичайно­го торгового патенту — у вигляді штрафу, що стягається у розмірі вартості патенту за один місяць;

— за здійснення операцій, щодо яких передбачається патенту­вання, без одержання торгового патенту — у вигляді штрафу, що стягається в розмірі від двократної до п'ятикратної вартості патенту залежно від його вигляду і сфери діяльності.

Порядок застосування вказаних санкцій підпадає під положення розділу V ГК про адміністративно-господарські санкції.

Торговий патент не можна плутати з патентом, який видається на підтвердження права власності юридичної особи або громадянина на такі об'єкти інтелектуальної власності, як винахід, промисло­вий зразок, корисну модель, нові сорти рослин тощо. Ці об'єкти є нематеріальними активами суб'єкта господарювання, складовими права промислової власності, що іменується ще патентним правом (див. розділ 5 цього підручника).

Право користування об'єктами інтелектуальної власності, під­тверджене відповідним патентом, може бути внесено до статутного фонду (капіталу) господарської організації, передане іншій особі на підставі договору з його власником. Прикладом такого договору служить договір комерційної концесії або ліцензійний договір згідно з главами 75 і 76 ЦК, ст. 156 і главою 36 ГК України.

Торговий патент є індивідуальним дозвільним документом і право на здійснення діяльності, вказаної в ньому, не може бути передано іншій особі.