3. Договір страхування.

Життя і здоров'я людини, як і доля належного їй майна, зале­жить від різноманітних за характером, часто непередбачуваних і невідворотних подій. З метою усунення або пом'якшення майнових негативних наслідків впливу таких подій запрова­джено інститут страхування.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобо­в'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Правове регулювання страхових відносин здійснюється гла­вою 67 ЦК, Законом України "Про страхування"' та правила­ми окремих видів страхування.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний (набуває чинності з моменту внесення першого страхового платежу, як­що інше не передбачено договором) та відплатний.

Форма договору: обов'язкова письмова шляхом складання одного документа, який підписують сторони, або виданням страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Сторонами договору є страховик (лише юридична особа) і страхувальник. Страхувальник має право укласти із страхови­ком договір на користь третьої особи (застрахованої особи).

Істотними умовами договору є: а) предмет, б) страховий випадок, в) розмір грошової суми, в межах якої страховик зо­бов'язаний провести виплату в разі настання страхового випад­ку (страхова сума), г) розмір страхового платежу, ґ) строки сплати страхового платежу, д) строк, е) інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Предметом договору можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:

1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпе­ченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (май­нове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страху­вання відповідальності).

Страховий випадок - це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов'язок страхової організації виплатити страхову суму чи страхове відшкодуван­ня страхувальникові або іншій третій особі.

Страхова сума - встановлена законодавством чи догово­ром майнового страхування грошова сума, в межах якої стра­хова організація відповідно до умов страхування зобов'язана виплатити відшкодування при настанні страхового випадку.

Страховий платіж (внесок, премія) -— плата за страхуван­ня, яку страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з договором добровільного страхування або з умовами обов'яз­кового страхування.

Строк дії договору встановлюється за згодою сторін, при­чому цей договір набирає чинності з моменту внесення стра­хувальником першого страхового платежу, якщо інше не вста­новлено договором.

Законодавець встановлює можливість та порядок страху­вання ризиків, тобто співстрахування та перестрахування. Змістом договору є сукупність прав та обов'язків сторін. Страховик зобов'язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами стра­хування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про на­стання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлен­ня всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову ви­плату у строк, встановлений договором;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі на­стання страхового випадку, з метою запобігання або змен­шення збитків, якщо це встановлено договором;

5) за заявою страхувальника, у разі здійснення страховиком за­ходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна, переукласти з ним договір страхування;

6) не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом.

Страхувальник зобов'язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) в роз­мірі, встановленому договором;

2) під час укладення договору страхування надати страховико­ві інформацію про всі відомі йому обставини, що мають іс­тотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі ін­формувати його про будь-які зміни страхового ризику;

3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страху- вання, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив стра­ховика про те, що об'єкт уже застраховано, новий договір страхування є нікчемним;

4) вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим на­станням страхового випадку, та їх зменшення;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Договором може бути встановлено й інші обов'язки страхо­вика і страхувальника.

За майновим страхуванням і страхуванням відповідальності у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний сплатити страхові виплати, які називають страховим відшко­дуванням (або забезпеченням), що обмежується страховою оцін­кою та завданими прямими збитками.

З метою захисту страховика за майновим страхуванням діє правило, закріплене в ст. 993 ЦК, про перехід до страховика права страхувальника про відшкодування збитків - суброгація.

Виконання зобов'язання за особистим страхуванням поля­гає у здійсненні страховиком обумовленої договором страхо­вої виплати — незалежно від суми, яку має отримати одер­жувач за державним соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачено як відшко­дування збитків.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступ­ника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового ак­та (аварійного сертифіката), який складає страховик або упов­новажена ним особа у формі, що встановлює страховик.

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із ви­конанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гід­ності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що при­звів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5)несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або ство­рення страховикові перешкод у визначенні обставин, харак­теру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Крім того, договором страхування може бути передбачено також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Договір страхування припиняється за таких підстав:

• за згодою сторін;

• закінчення строку дії;

• виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

• несплата страхувальником страхових платежів протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, якщо інше не вста­новлено договором;

• ліквідація страхувальника-юридичної особи або смерть страхувальника-фізичної особи чи втрата ним дієздатності, за ви­нятком випадків, передбачених законодавством України;

• ліквідація страховика у порядку, встановленому законодав­ством України;

• прийняття судового рішення про визнання договору страху­вання недійсним;

• наявність інших випадків, передбачених законодавством України.

Договір може бути достроково припинено на вимогу стра­хувальника або страховика, якщо це передбачено умовами до­говору страхування. Законодавець встановлює наслідки відмо­ви сторін від договору страхування.

Договір страхування визнається недійсним судом у випад­ках, встановлених ЦК, якщо:

• його укладено після настання страхового випадку;

• об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає кон­фіскації.

Залежно від форм страхування законодавець розрізняє до­говори обов 'язкового та добровільного страхування.

Договір обов'язкового страхування укладається незалежно від волевиявлення сторін, тобто обов'язок його укладення ви­пливає із вказівки закону. Наприклад, у ст. 7 Закону України "Про страхування" встановлено перелік випадків обов'язково­го страхування життя, здоров'я, майна або відповідальності пе­ред іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересо­ваної особи.

Договір добровільного страхування укладається залежно від волевиявлення сторін. Наприклад, у ст. 6 Закону України "Про страхування" міститься орієнтовний перелік випадків добро­вільного страхування.

Залежно від предмету страхування розрізняють договори майнового, особистого страхування та страхування відповідаль­ності.