5. Співвідношення договірної та недоговірної відповідальності.

У юридичній літературі існують різні думки щодо цивільно-правової

відповідальності та її характерних ознак. Професор О.С. Йоффе зазначав, що

цивільно-правова відповідальність – це санкція за порушення цивільного

законодавства [27,c.428]. Однак, це визначення не розкриває суті

відповідальності. Професори Є.О. Харитонов та Н.А. Саніахметова цивільну

відповідальність визначають як «правовідношення, яке виникло у зв’язку з

порушенням обов’язку, встановленого законом або договором, змістом якого

є покладення на особу, винувату у вчиненні цивільного правопорушення,

негативних майнових наслідків її діяння». Дане визначення породжує

наступні питання: з якого моменту наступає ця відповідальність? Як

співвідноситься дане тлумачення з відповідальністю незалежно від вини

заподіювача (джерело підвищеної небезпеки (ст. 1184 ЦК); шкода, завдана

незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання,

попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду (ст.1176 ЦК)?[28,

c.202].

Під цивільною відповідальністю професор З.В Ромовська розуміє

«певні втрати (ущемлення), яких зазнала особа як наслідок невиконання нею

свого цивільно-правового обов’язку» [29, c.190]. Дане визначення, на нашу

думку, є найбільш точним. Однак, слід зауважити, що цивільно-правова

відповідальність наступає і у разі неналежного виконання обов’язку.

Розмежовують договірну та позадоговірну (недоговірну)

відповідальність.

Договірна відповідальність – це відповідальність за порушення

існуючого між сторонами відносного зобов’язання. Позадоговірна

відповідальність наступає за порушення юридичного обов’язку, що має

абсолютний характер.

Аналізовані нами види відповідальності мають і свої особливості.

1. Зокрема, договірна відповідальність буває двох форм : загальною та

спеціальною. Загальна форма – це стягнення збитків. Вона застосовується у

всіх випадках, за винятком тих, де закон виключає її. Спеціальні форми,

навпаки, можуть застосовуватись лише там, де це передбачено законом або

договором. Неустойка, втрата завдатку, позбавлення суб’єктивного

цивільного права – спеціальні форми договірної відповідальності. У певних

випадках, передбачених законом, за порушення договірного зобов’язання

може наступати як спеціальна і загальна відповідальність.

Позадоговірна відповідальність має своїм змістом відшкодування шкоди в

натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, налагодити пошкоджену річ

тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі (ст. 1192 ЦК).

2. Договірна відповідальність регулюється диспозитивними нормами.

Професор З.В. Ромовська відзначає беззастережну і відносну

диспозитивність [29, c.149]. Вона зазначає, що про беззастережну форму

диспозитивності говорять тоді, коли особа може діяти повністю на власний

розсуд. Наприклад, видача довіреності, складення заповіту. При відносній

диспозитивності особа має право вибрати однин із запропонованих у законі

варіантів поведінки. Наприклад, ст. 83 ЦК передбачає, що юридичні особи

можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах

встановлених законом. Позадоговірна відповідальність регулюється

імперативними нормами. Наприклад, майнова шкода, завдана

неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим

правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну

фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою,

яка її завдала (ст.1166 ЦК). Відступлення від імперативних норм не

допускається.

3. У цивільному праві призюмується часткова відповідальність осіб, що є на

стороні боржника. Такий принцип випливає зі змісту ст. 540 ЦК України.

Стаття 541 ЦК передбачає виникнення солідарних зобов’язань у випадках,

передбачених законом або договором. За загальним правилом ч. 1 ст.1190 ЦК

при заподіяні шкоди спільними діями або бездіяльністю кількох осіб виникає

солідарне зобов’язання щодо відшкодування шкоди, а в договірному

зобов’язанні така відповідальність є частковою.

4. Відмінність між видами цивільно-правової відповідальності також

полягає у дії принципу повного відшкодування шкоди. Не завжди у договірних

правовідносинах боржник зобов’язаний відшкодувати шкоду у повному

обсязі. Наприклад, відповідно до ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату,

нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу,

багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не

з його вини.

Обов’язок відшкодувати шкоду у повному обсязі прямо не

встановлений і у позадоговірній відповідальності. Як вже зазначалось, ст.

1192 ЦК встановлено два варіанти відшкодування шкоди. «Помітно, що і в

Цивільному кодексі 1963 року і в Цивільному кодексі 2003 року

сформульовані недостатньо обґрунтовані положення, відповідно до букви

яких потерпілий при відшкодуванні шкоди в натурі не має права на

відшкодування не отриманого ним у зв’язку з завданням шкоди доходу. Але

судова практика при застосуванні статті 453 ЦК 1963 р. вважала за можливе

присуджувати відшкодування шкоди в натурі і одночасно стягувати з

боржника збитки у вигляді неотриманих доходів, завдані потерпілому в

зв’язку з заподіянням шкоди. Це знайшло відображення і в постанові

Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ

за позовами про відшкодування шкоди» (п.9). Слід думати, що така судова

практика буде збережена і надалі. Нормативною підставою для цього є

принцип розумності (п. 6 ст.3 ЦК)…» [30, c.724].

5.Також слід звернути увагу на підстави звільнення від цивільно-правової

відповідальності та особливості зменшення її обсягу.

Відповідно до статі 617 ЦК України, у разі випадкового заподіяння шкоди

чи випадкового невиконання договірного обов’язку відповідальність за

шкідливий результат не настає. Також не підлягає відшкодуванню шкода, яка

завдана під впливом непереборної сили (ст.617 ЦК і ст.1166 ЦК). Тобто,

загальними підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є

випадок та непереборна сила.

Цивільний кодекс містить і спеціальні норми, що стосуються

аналізованих правовідносин. Відповідно до ст.1193 ЦК заподіювач шкоди

звільняється від обов’язку її відшкодування, якщо має місце умисел

потерпілого.

Новий Цивільний кодекс, на відміну від раніше чинного, не встановлює

окремих правил щодо звільнення від відповідальності при наявності вини

кредитора. У коментарі до ЦК України за редакцією А.Г.Яреми зазначено,

що «відсутність спеціальних положень щодо вини кредитора, за наявності

якої боржник звільняється від відповідальності, не виключає звільнення

боржника від відповідальності у випадках, коли невиконання чи неналежне

виконання причинно пов’язане з виною кредитора. Правовою підставою

звільнення боржника від відповідальності в такому випадку є абзац другий

ч.1 ст. 614 ЦК («особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх

належних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання»)[31,

c.543]. У позадоговірній відповідальності суд може зменшити обсяг

відшкодування зважаючи на майновий стан боржника, крім випадків, коли

шкоди завдано вчиненням злочину, а при договірній - за наявності вини

кредитора (ст. 616 ЦК).

Зазначені особливості позадоговірної відповідальності, її відмінності

від договірної мають важливе значення не тільки для теорії цивільного права,

а й для практики.