1. Відповідальність фізичної чи юридичної особи за шкоду, завдану їхнім

працівником чи іншою особою.

Відповідальність організації за дії її працівників випливає із суті

організації як колективного соціального утворення. Працівник, здійснюючи

свої трудові обов’язки не виступає як окремий суб’єкт права. Із сумарних дій

працівників при здійсненні їх трудових (службових) обов’язків складається

діяльність організації як єдиного цілого. На відповідальність організації

поширюється загальний склад цивільного правопорушення:

а) наявність завданої шкоди;

б) протиправна поведінка;

в) причинний зв’язок між першими двома елементами;

г) вина.

Особливістю цих відносин є те, що зазначене зобов’язання може

виникнути, якщо мають місце:

• наявність трудових (службових) зв’язків між організацією та

працівником, з вини якого заподіяно шкоду;

• заподіяння шкоди працівником при виконання ним трудових

(службових) обов’язків. Правовий зв’язок організації з працівником

втілюється у трудових відносинах незалежно від їх характеру -

постійні, тимчасові, сезонні або виконання іншої роботи за договором.

Під виконанням трудових обов’язків слід розуміти виконання

працівником роботи, обумовленої при прийняття на роботу або дорученої

йому адміністрацією, вищестоящим органом разово чи тимчасово на

території підприємства або поза нею протягом робочого часу. У свою чергу

дії працівника (хуліганство, пустощі тощо), які за своїм змістом не

випливають з його становища працівника даної організації, хоча вчинені під

час виконання ним своїх трудових обов’язків, не тягнуть за собою

відповідальності організації. Відшкодування здійснює сам працівник на

загальних підставах позадоговірної відповідальності. Протиправною

вважається діяльність працівника, яка порушує умови і порядок здійснення

ним своїх трудових обов’язків. Бездіяльність - це не виконання працівником

обсягу роботи, обумовленої трудовим договором, певними правилами,

інструкцією тощо.

Деліктне зобов’язання виникає і у випадку заподіяння шкоди іншій

особі підрядником, під час виконання ним цивільно-правового договору. На

даний вид правовідносин поширюються загальні підстави відповідальності.

У цій ситуації суб’єктом відповідальності виступає замовник.

Правовий зв’язок організації з працівником і поширюється на

відносини членства у кооперативі, підприємницькому товаристві,

громадському об’єднанні чи відносинах служби. Дані суб’єкти також несуть

відповідальність за шкоду завдану їх учасником (членом) під час здійснення

ним підприємницької чи іншої діяльності від імені підприємства,

кооперативу.

Організація, що відшкодувала шкоду потерпілому, має право

звернутись з регресною вимогою до працівника, з вини якого заподіяно

шкоду.

2.Особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади,

органом влади АРК або органом місцевого самоврядування чи їх

посадовими особами. Відшкодування шкоди, завданої органом

державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або

органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності.

На відміну від статті 442 ЦК УРСР 1963 року, у новому ЦК України

передбачено норми про відповідальність за шкоду, завдану як органом

державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом

місцевого самоврядування, так і незаконними діями службових осіб цих

органів (ст.ст.1173, 1174).

Як окремий випадок позадоговірної відповідальності, дані

правовідносини передбачають спеціальні підстави відповідальності, що

відображають характер протиправних дій і конкретизацію суб’єкта, що їх

безпосередньо вчиняє. До них відносять:

1) заподіяння шкоди незаконними діями в галузі адміністративного

управління;

2) заподіяння шкоди діями службової особи.

Кредиторами у даних правовідносинах виступають як фізичні так і

юридичні особи. А завдана шкода відшкодовується державою, Автономною

Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від

вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України відшкодовується шкода, завдана

фізичній чи юридичній особі, посадовою чи службовою особою органу

державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції

представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на

підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності

посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи

адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за

спеціальним повноваженням (ст.364 КК України). Посадовими особами, у

свою чергу, відповідно до ст.2 Закону України “Про державну службу”[46],

вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх

апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими

нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та

консультативно-дорадчих функцій.

Дії цих осіб є обов’язковими для виконання, і в необхідних випадках

вони можуть бути забезпечені примусовими заходами. Будь-яка службова

особа вправі давати обов’язкові розпорядження, проте ці повноваження не

виходять за межі даного відомства і поширюються лише на підпорядкованих

працівників.

Наступною підставою відповідальності є те, що дії цих осіб при

виконанні службових обов’язків повинні бути незаконними. Тобто йдеться

про порушення порядку та умов здійснення державно-владних,

організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих та інших функцій, які

покладені на посадових та службових осіб. Незаконність заподіяння шкоди

повинна бути визнана уповноваженим на те органом: судовим чи

адміністративним. Тобто незаконність не призюмується. Ще однією

особливістю є те що, попереднє оскарження і визнання адміністративних

актів незаконними не вимагається, коли цей акт виражено в усній формі або

за допомогою конклюдентних дій (розпорядження, застосування зброї тощо).

За такої ситуації громадянин має право безпосередньо звернутись до суду з

позовом до установи, службова особа якої заподіяла шкоду. Суд,

розглянувши справу, дає правову оцінку діям особи, визнає їх незаконними,

на підставі даної статті.

Суб’єктами відповідальності держава, Автономна Республіка Крим або

орган місцевого самоврядування.

Після відшкодування завданої шкоди держава Україна, АРК та орган

місцевого самоврядування мають право регресу до винної у цьому заподіянні

шкоди посадової чи службової особи.

Відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом

влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування у

сфері нормотворчої діяльності є також новелою для нашого законодавства.

Нормотворчість (правотворчість) - це діяльність компетентних

державних органів або самого народу зі встановлення, зміни чи скасування

правових норм. Результатом даного процесу є нормативно-правовий акт.

Однак, з певних підстав нормативно-правовий акт може бути у

встановленому порядку визнаний незаконним і скасований. У цьому випадку

законодавець закріплює обов’язок відшкодувати шкоду особам, яка виникла

внаслідок прийняття і чинності даного нормативно-правового акту.

Право на відшкодування мають фізичні і юридичні особи, яким була шкода в

результаті правотворчої діяльності.

Суб’єктами відповідальності у залежності від того, який орган прийняв

нормативно-правовий акт, є держава, Автономна Республіка Крим або орган

місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб

цих органів.