6. Обставини, які звільняють від майнової відповідальності (необхідна

оборона, самозахист); обставини, які виключають майнову

відповідальність (казус, непереборна сила).

У цивільному праві мають місце обставини, які звільняють особу від

майнової відповідальності та обставини, які виключають майнову

відповідальність. До перших слід віднести: необхідну оборону і самозахист,

до других – казус та непереборну силу.

У Цивільному кодексі питанням самозахисту присвячена ст.9. Під

самозахистом розуміють застосування особою засобів протидії, які

незаборонені законом та несу перечать моральним засадам суспільства.

За допомогою самозахисту може бути здійснено оперативне

відновлення порушеного права.

Критеріями самозахисту є :

а) відповідність до змісту порушеного права;

б) відповідність до дії, якою порушено права;

в) співмірність із наслідками порушеного права.

Варто зазначити, що шкода, завдана особою при здійсненні нею права

на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної

оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Однак, якщо у разі здійснення особою права на самозахист, вона завдала

шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала.

Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені

законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона

відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Відповідно до ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії,

вчинені з метою захисту, охоронюваних законом прав та інтересів особи, а

також суспільних інтересів та інтересів держави від будь-яких посягань з

боку правопорушника. Отже необхідна оборона є правом кожного

громадянина на самозахист та захист осіб від будь-яких посягань з боку

правопорушника. Шкода, заподіяна посягаючому, не підлягає

відшкодуванню, оскільки вона є наслідком правомірних дій.

У разі перевищення меж необхідної оборони шкода, заподіяна

посягаючому, підлягає відшкодуванню;

Випадок .

Випадок з точки зору філософії – це відсутність протиправності у поведінці

особи, а з точки зору права – вини.

Римськими юристами був започаткований висновок, що у разі

випадкового заподіяння шкоди чи випадкового невиконання договірного

обов'язку відповідальність за шкідливий результат не настає. Випадок – це

ситуації, які людина не може передбачити або не може відвернути чи

зупинити.

Непереборна сила відповідно до ст. 263 ЦК це - надзвичайна або

невідворотна за даних умов подія. Ознаками є – надзвичайність або

невідворотність. Непереборна сила (vis major – велика сила) вважається

кваліфікованим або особливим випадком.

Формулюючи поняття непереборної сили, Г. Матвеєв, що це обставина,

яка не дає здійснити особі певні дії або ж навпаки, та, котра спонукала особу

до вчинення певних дій [32, c.95-105]. М. Агарков формулював непереборну

силу, як явище що не могло бути ніяк відвернене. Для непереборної сили

характерна неможливість відвернути обставини існуючими засобами не для

даної особи, а у суспільстві в цілому [33, c.250].

Деякі вчені висловлюють думку про відмежування форс-мажору і

непереборноі сили на основі критерію походження даних явищ. На відміну

від Г.Матвеєва, який до непереборної сили відносив як явища природного,

так і суспільного характеру, Л. Баранова не погоджуючись з такою

пропозицією, пропонує обмежити непереборну силу лише природніми

явищами [34, c.13-15]. На думку О. Хлонь, форс-мажор існує дише у

договірних зобов’язаннях, тоді як непереборна сила охоплює всю сферу

цивільно-правових зобов’язань як договірних так і деліктних. Крім того,

форс-мажорні обставини визначаються за взаємною згодою сторін і є певним

переліком обставин, навідміну від непереборної сили, чого при

характеристиці останньої бути не може і яка охоплюється загальним для всіх

визначенням [35, c.114].

Для нашого дослідження є важливим те, що і непереборна сила і форс-

мажорні обставини є підставами звільнення від цивільно-правової

відповідальності.

Важливе значення для судової практи має відмежування непереборної

сили від випадку (казусу). За конкретних умов непереборна сила – це

об’єктивно невідворотня подія не тільки для заподіювача шкоди, а й для

інших осіб, а випадок (казус) об’єктивно можна відвернути.

Непереборна сила характеризується обов’язковими ознаками, що

носять комплексний характер. Це зовнішня щодо діяльності сторін

обставина, яка не залежить від волі учасників правовідносин і, зазвичай,

виключає можливість передбачення події, її виникнення не пов’язане з

діяльністю уповноваженої особи.

Це надзвичайна, тобто неординарна, нерядова обставина, яку

неможливо відвернути в будь-який спосіб, навіть якщо особа може

передбачити її наслідки.

Це подія, які неможливо відвернути засобами, наявними у даної особи

в конкретних умовах її діяльності.

Хоча ЦК не містить переліку подій, які можна вважати непереборною

силою, до неї належать явища природи (землетрус, повені, обвали, снігові

замети) та деякі суспільні явища (епідемії, воєнні дії, страйки).

В арсеналі чинного цивільного законодавства нині немає жодної

норми, яка б встановлювала би обов'язок відшкодувати шкоду, завдану під

впливом непереборної сили. Непереборна сила не матиме, однак, правового

значення обставини, що засвідчує непротиправність поведінки особи, якщо

вона не вчинила необхідних і можливих дій для відведення шкідливого

результату або зменшення його розміру [29, c.205].

ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАВДАНОЇ

НЕЗАКОННИМИ ДІЯМИ ЧИ БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ СУДОВИХ АБО

ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ТА МАЙНОВОЇ ШКОДИ ЗАВДАНОЇ

ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ, ЩО ПОТЕРПІЛА ВІД ЗЛОЧИНУ.

1. Відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи

бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або

суду.

2. Особливості відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка

потерпіла від злочину.