68 Частина і. Розділ II.

Життєві плани	Дівчата		Хлопці
	%	ранг	%	ранг
Зміна місця проживання Пов'язані із дозвіллям Пов'язані із друзями У зв'язку з ситуацією в країні, суспільстві У зв'язку з екологічним станом Пов'язано з батьками	30,8 21,0 14,6 9,8 8,4 8,4	7 8 9 10 11 11	34,8 10,8 16,8 18.0 12,0 14,4	7 12 9 8 11 10

Ці дані одержані від учнів різних шкіл. Різка трансформація суспільства у переломну епоху призвела й до «пересоку» цінностей у бік матеріальних домінант; вік ранньої юності — становлення особистості — і над цими даними треба добре замислитись...

А що ж учні нових типів шкіл?

Відразу зауважимо, що там навчаються різні діти - з різних соціальних про­шарків, з різними здібностями.

Дві Юлії.

Юлія Дмитренко і Юлія Афанасьева — учениці гімназії "Троєщина" Ватутін-ського р-ну м. Києва. Одна закінчила гімназію із золотою медаллю у червні 1998 року і навчається на філологічному факультеті Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Друга вчиться в 11 класі цієї ж гімназії.

Надамо слово старшій Юлії.

Автобіографія

Народилась я нібито й не так давно, але не пригадаю свого першого вражен­ня про світ 11 листопада 1980 року. Хоча впевнена, що дуже здивувалася і зраділа.

Подив і радість продовжувались далі, хоча чим більше я жила, тим більше до них впліталось суму і тривоги.

Змінила три школи (№ 132, № 277, гімназію "Троєщина" Ватутінського р-ну), закінчила музичну. В останніх класах гімназії це переплетіння подиву, радості, суму і тривоги народило питання: для чого я живу на цьому світі? Невже промине якихось 90 років — і я зникну, ніби мене й не було?

Шукала відповідь — і знайшла її.

Вірю, що жити потрібно для людей, для добра. Знаю — попереду не земля і черв'яки, а вічність, де мій Творець. Хочу в житті шукати його волі.

Серце наповнює радість відкриття, але знаю — це лише піщинка в пустелі непізнаного...

Відкриваю нове і в Київському національному університеті ім. Т.Г.Шевченка, і по дорозі до нього, і коли читаю наукові праці, і коли дивлюсь на кудлатого пса, бо навіть в його очах відбивається небо.

Юлія Дмитренко

Ця жартівлива "творча біографія" — дзеркало романтичної душі Юлі, юної поетеси, у свої 17 років авторки двох збірок поезій — "Піду до зірок" (1996) і "Небо души" (1998). Донька відомих українських філологів. Юля з дитинства

П.4 «Гляди ж, не проспи!» 69

захоплювалась гуманітарними науками, особливо — літературою. Навчалась відмінно, перемагала у Всеукраїнських конкурсах. Але з дитинства полонили її чарівні звуки поезії і музики. Рано почала свої поетичні пошуки. У її віршах — музика слова, романтика юної душі, скрізь рожевий флер якої проростають недитячі, важкі проблеми людства.

Люди косять жито Люди косять жито — / мале колосся,

Зразу цілий жмут. І достиглий плід,

Падає розбитий Так вмирає зовсім

Колосяний люд. Золотавий рід.

Знов приходить літо, Плаче соловей... Люди косять жито — Смерть стина людей.

Ось Юля на фото, із квіткою в руці — сама, наче юна квітка, посміхається.

Щемляче лірична її поезія повна прихованого суму, наче прозріння у XXI вік. Що там, за обріями?

Сьогодні випав чорний сніг, Гіляка тріскає давно,

А вчора жовтий дощ пішов. А людство ще й підрубує,

І пил чорнобильських доріг Чи вже не мисляче воно,

Чіпляється до підошов. Чи мозок витік трубами?!

Але — "сонце сіятиме!" — так завершується її збірка "Небо душі".

Оптимізм обдарованості, юності, життєтворчості.

Друга Юлія — тиха, замислена. На уроці-конкурсі, присвяченому творчості австрійського письменника Г.Кафки, вчителька Л.СМирськова продемонструвала незвичайні картини-ілюстрації до новели «Перевтілення».

Міст між буденним і райським за стилем нагадував великих імпресіоністів, але це було оригінальне, свіже, юне. Ще кілька ілюстрацій до творів літератури -також талановито, виразно.

До узагальнюючого уроку для вчителів району Юля написала вірш "Пам'яті Г.Кафки".

Коли Людмила Сергіївна його читала, мені згадалися символісти-акмеїсти початку століття. У цих величних рядках проглядала недитяча душа, не-сьогоден-ня. А втім — читайте.

Пам'яті Г.Кафки (г. "Зарубіжна література", 1998, № 103, жовтень).

З діалогу:

• Юля, ти давно почала віршувати?

• Десь років з 14.

• А як ти твориш свої поезії?

• Вони ніби самі з'являються: образи, окремі слова, вирази. Відчуття підне­сеності, натхнення з'являється, ніби злітаєш у простір.

• А ким ти хочеш бути?

70

ЧАСТИНА І. Розділ II.

• Я б хотіла мандрувати.

• А що треба для цього? (Замислюється).

Юля ще на порозі життєвого вибору, але гімназія дала їй багато - надійну культурологічну основу, яка дозволила розцвісти її здібностям

Мій МАН

У закладах нового типу багато дітей виявляє себе у різних видах творчості. На прапорі ліцею при ДонДУ (директор — В.М.Алфімов, доктор педагогічних наук, професор) — девіз "Через тернії — до зірок!". Зірки ліцею — це його вихованці. У збірці "Ліцейська творчість" зібрані кращі твори: наукові праці ліцеїстів першого року навчання. П'ять розділів — "Перші рими", "Із зошитів", "На тему", "Літера­турно-творчі спроби". "Дослідження", "Наукові роботи" — це ніби п'ять променів. Зірки ліцею, що плекає творчу, інтелігентну особистість, вирощує інтелектуалів, майбутніх дослідників. "Мабуть, далеко не всім будуть зрозумілі ідеї з фізичної науки переможця всесоюзної олімпіади Олександра Єльникова, гордості й слави ліцею, або майбутнього хіміка, переможця обласної олімпіади Дениса Короля, спе­цифічна творчість математика Олександра Бухаровича, філологів і поетів Валерії Бєліної, Ганни Давидової, Богдани Жовніренко",— пише директор ліцею, доктор педагогічних наук, професор Алфімов В.М. ("Ліцейська творчість". Донецьк, 1992, с.9).

Вивчаючи досвід цього унікального закладу, ми звернули увагу на дві обста­вини: по-перше, вивчення особистості учня є справою не тільки усіх педагогів, а спеціальних кураторів,; по-друге, головним в ліцеї є наукова творчість. Саме на це звернула увагу Л.М.Кучма, відвідавши ліцей у 1997 р.

Ось які наукові роботи: «Трагічний Хвильовий» Г.Давидовій, «Заветные хол­сты» А.Кравченко, «Перші школи на Україні» В.Мусієнко, «З історії донського козацтва» В.Кожевникова, «З історії заселення Донбасу» А.Сеніва, «З історії Цен­тральної Ради" (березень-червень 1917 р. В.Міхненко).

А Олег Пекльований — переможець світового конкурсу з біології — зараз студент вузу, молодий дослідник. Це не випадок, а норма для закладу, праця якого побудована на міцній науковій основі. Інтелектуальний потенціал України, знище­ний війнами, голодоморами і послаблений «утечкой мозгов», відновлюється саме у таких закладах.

Якою я бачу школу в майбутньому? — таку проблему неодноразово вису­вають творчі педагоги перед вихованцями. Ось деякі міркування учнів гімназії № 59 ім.Бойченка м. Києва.

«Рідна школа... Велика, красива, серед квітучого молодого саду, поса­дженого і доглянутого нами. А перед вікнами ростуть високі-високі тополі. Такі, кажуть, ще недавно височіли, і багато-багато квітів, вічно квітучих, як і наше молоде життя.

У школі чути гомін школярів. Перерва. У просторому класі для ігор діти грають у різні ігри, у спортивному залі — в теніс, в шкільній бібліотеці проходить цікава бесіда на тему .... а в кабінеті музики можна послухати ліричну заспокійливу мелодію.

71

ПА «Гляди ж, не проспи!»

Лунає дзвоник на урок. Учитель заходить у клас, в якому навчаються 15 учнів. І за кожною партою — комп'ютер. Це йде урок в 11-Б класі. Урок на порозі закінчення школи, на порозі нашого самостійного життя. Я вірю, що так і буде».

Бурзак Тетяна. 5-Б клас

А ось інше бачення школи майбутнього.

«У наш час світ наповнюється комп'ютерами, роботами, які витісняють людину. І тому було б прекрасно, коли б діти приходили до школи і спілкувались а людиною, а не з машиною. І щоб вони йшли в школу так, як я ходив до першого і третього класу, як я ходив на уроки історії у 5 класі. Я міг залишити все, щоб посидіти на цьому уроці. І тому я хотів би, щоб школа в майбутньому стала кращою не в технічному плані, а в духовному. Людяності може навчити тільки людина.

Лихолай Володимир, 11-В клас. (Цит. за: Барви творчості / ред. Г.С.Антоненко. І.Г.Єрмаков.— К., 1995, с. 16-17).

У гімназії № 59 панує атмосфера творчості, пошуку власного іміджу, в центрі яких — розвиток і саморозвиток гімназистів, оновлення навчально-виховного про­цесу на основі нової парадигми освіти. Тому, сподіваймось, здійсняться — і вже частково здійснилися — уявлення про нову школу дівчинки-п'ятикласниці і юна-ка-випускника.

А є вже у нас в Україні осередки майбутнього, яке завжди видається прекра­сним? Так, є. Це — краса душі і творчого пошуку наших учнів і вчителів.

Діалог культур

11 листопада 1998 р. пролунала телепередача "Освіта". Ведучий — професор Кудин — презентував досвід художньо-естетичного виховання гімназії їм. Т.Г.Шевченка. У гімназії засновано студію образотворчого мистецтва. Вчителька Ірина Григорівна Гаврилюк керує творчим пошуком обдарованих дітей у поліфоні­чному просторі діалогу культур. Троє дітей — Микола, Оксана і Вікторія — де­монстрували чудові твори-картини, малюнки, малювали на очах у мільйонів теле­глядачів. Микола вивчає японську мову, займається ай-кідо, захоплюється японсь­ким живописом! Оксана відвідала Францію, її вражає архітертура: на картині ви­мальовувався Собор Паризької Богоматері. Вікторія створює метафоричні образи-синтези музики і живопису (картина "Солодка музика").

До теми діалога культур вчителька готувала дітей заздалегідь. Відвідали, на­приклад, японське посольство — його бібліотеку, музей, зустрічались з працівни­ками посольства, які розповіли про Японію, погодились відкрити виставку в гім­назії. Виставка творів дітей працює постійно, але періодично змінюється — за певними темами ("Світло у кінці тунелю", "Атлантида" та ін.).

Вплив активної естетичної діяльності на духовний світ дитини безперечний. Натх­ненна праця педагога і її вихованців переконує: гармонійну, духовну людину можна виховати і через домінантний вид діяльності, якщо це — діяльність творчої особистості.