Напівкількісні методи оцінки ризику

Напівкількісні методи звичайно доповнюють якісний аналіз. Їх застосовують також на початковій стадії кількісного аналізу. В оцінку ризику напівкількісними методами вводиться система балів, яка більш-менш об’єктивно оцінює можливість випадку та небезпеки наслідків. Також при такій оцінці ризику можна користуватися опитними листами, розрахунками спрощеного аналізу вірогідності та наслідків небезпек за допомогою "матриць ризику".

Методів оцінки ризику багато і вони різні. Не можливо виділити універсальний метод, який би міг підійти до всіх підприємств. Методи можуть застосовуватися ізольовано або як доповнення один до одного, причому методи якісного аналізу можуть враховувати кількісні критерії ризику, а повний кількісний аналіз ризику повинен використовувати результати якісного аналізу небезпеки. Взагалі, вибір методу залежить від масштабу виробництва, виду діяльності, виробничої технології, параметрів конкретного небезпечного об’єкту та середи.

Іноді на практиці виникає необхідність окрім оцінки ризиків за визначений період за окремими об’єктами та категоріями провести оцінку загального ризику за всім об’єктами та категоріями, тобто визначити індекс ризику:

, (1.6)

де R_ф – сумарне фактичне значення ризику за всіма об’єктами та категоріями;

R_б – сумарне базове значення ризику за всіма об’єктами та категоріями.

За значеннями індексу ризику можна оцінити загальний ризик виробничого травматизму відповідно до наступної класифікації:

• при І_р ≥ 0,75 – дуже незадовільний рівень;

• при І_р = 0,50 ÷ 0,75 – незадовільний рівень;

• при І_р = 0,25 ÷ 0,50 – задовільний рівень;

• при І_р ≤ 0,25 – добрий рівень

За результатами оцінки ризику розробляються заходи щодо його зниження до припустимого рівня, тобто здійснюється забезпечення промислової безпеки або управління ризиком.

Професійний ризик

Професійний ризик – це ризик, що виникає під час роботи за певним фахом на певному робочому місці.

Професійний ризик виробництва – це ризик травмування людини, що виникає на певному виробництві.

Одним з принципів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є диференціювання страхових тарифів залежно від класу професійного ризику (ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

При оцінці професійного ризику слід, в першу чергу, враховувати тяжкість наслідків (показники стану здоров’я і втрати працездатності працівників), тобто шкоду.

У міжнародній практиці розповсюдженим підходом до оцінки професійних ризиків є так звана "п’ятикрокова система":

Крок 1 - Ідентифікація небезпек, які приводять до ризику. На цьому етапі вимагається розглянути на робочому місці усі потенційно небезпечні фактори, а також визначити робітників, що можуть зазнати небезпеку.

Крок 2 – Оцінювання та "ранжирування" ризиків.

Крок 3 – Визначення превентивних мір. На цьому етапі необхідно ідентифікувати відповідні міри для виключення або управління ризиками.

Крок 4 – Прийняття мір. Реалізація цього кроку полягає у складанні плану реалізації захисних і превентивних мір та визначенні умов їх виконання.

Крок 5 – Моніторинг та перевірка. Оцінку слід проводити регулярно, результати повинні переглядатися у разі значних змін в організації виробництва та при нещасних випадках.