13. Тривалість оборотності оборотного капіталу або тривалість фінансового циклу (Тф.Ц).

Фінансовий цикл починається з моменту оплати постачальникам даних матеріалів (погашення кредиторської заборгованості) і закінчується в момент одержання грошей від покупців продукції (погашення дебіторської заборгованості). Безсумнівно, зменшення тривалості фінансового циклу при збереженні балансу між рахунками кредиторів і дебіторів є позитивною характеристикою ефективності фінансового менеджменту на підприємстві, так як, підприємство має у своєму розпорядженні можливості зменшення періодів обороту запасів сировини й готової продукції.

Логіка розрахунку тривалості фінансового циклу зводиться до наступного: у відмінності від тривалості обороту дебіторської заборгованості, що повинна бути якнайменше, кожне підприємство зацікавлене в тім, щоб тривалість обороту кредиторської заборгованості була більше. Розглянуті вище положення дозволяють перейти до показника тривалості оборотності оборотного капіталу, що складається з наступних елементів:

Т_ф.ц = t_об.з + t_об.дз - t_об.кз . (3.23)

Якщо значення даного показника позитивне, то підприємство відчуває потребу в коштах. Негативне значення показника тривалості обороту оборотного капіталу свідчить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

14. Крім розглянутих основних коефіцієнтів ділової активності, часто розраховують також коефіцієнт оборотності основних засобів та інших необоротних активів (або фондовіддачу) (k_ф).

Значення даного показника рівняється частці від розподілу обсягу реалізованої продукції на середньорічну вартість основних засобів:

(3.24)

Підвищення фондовіддачі, крім збільшення обсягу реалізованої продукції, може бути досягнуте як за рахунок щодо невисокої питомої ваги основних засобів, так і за рахунок їх більше високого технологічного рівня. Її величина сильно коливається залежно від особливостей галузі і її капіталоємності. Однак загальні закономірності тут такі: чим вище фондовіддача, тим нижче витрати. Низький рівень фондовіддачі свідчить або про недостатній рівень реалізації, або про занадто високий рівень вкладень у ці активи.

15. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (kоб.Вк):

Цей коефіцієнт показує швидкість обороту власного капіталу, що для акціонерних товариств означає активність засобів, якими ризикують акціонери. Різке зростання коефіцієнта відображає підвищення рівня продажів, що має в значній мірі забезпечуватися кредитами і, отже, знижувати частку власників у загальному капіталі підприємства. Низький коефіцієнт свідчить про бездіяльність частини власних засобів.

(3.25)

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період. В ході аналізу необхідно дати оцінку темпів зростання прибутку в цілому і окремо по кожній її частині; вивчити і розрахувати фактори, що впливають на зміну прибутку і визначити рівень їхнього впливу; виявити резерви збільшення прибутку.

Аналіз фінансових результатів доцільно розпочинати з дослідження змін валового прибутку, оскільки він відображає суму доходу, яка залишається у розпорядженні підприємства.

Прибуток залежить від основних факторів:

- зміна обсягу, структури та асортименту реалізованої продукції;

- зміна собівартості реалізованої продукції;

- зміна цін продажу продукції, тарифів виконання робіт;

- стан платіжно-розрахункової дисципліни.

Методика визначення впливу факторів на валовий прибуток:

1. Вплив зміни обсягу реалізації на виконання плану прибутку визначається множенням планової суми валового прибутку на відсоток перевиконання (недовиконання) плану по обсягу реалізації.

2. Вплив на прибуток зміни собівартості продукції визначається порівнянням фактичної собівартості з плановою собівартістю тієї ж (фактичної) реалізації продукції (результат змінюється на протилежний знак).

3. Вплив на прибуток зміни оптових цін можна визначити порівнянням фактичної виручки від реалізації продукції (без податку на добавлену вартість, акцизного збору та ін. обов’язкових зборів та виплат) з планової на фактично реалізовану продукцію.

4. Вплив на прибуток зміни структури та асортименту реалізованої продукції визначається порівнянням планового прибутку на фактично реалізовану продукцію з плановим прибутком, перерахованим на відсоток виконання плану по обсягу реалізації.

Правильність виконаного аналізу необхідно перевірити складанням балансових факторів: алгебраїчна сума впливу всіх факторів повинна дорівнювати надплановому прибутку.

При проведенні аналізу прибутку застосовуються наступні моделі факторного аналізу.

Згідно зі «Звітом про фінансові результати» ф.№2 і додатку Б вплив факторних показників на чистий прибуток (результативний показник) можна представити у вигляді адитивної моделі:

ЧП = В – С + ІОД – ОВ + ФД – ФВ - ПП + НД – НВ – ПНП, (3.26)

де ОВ – (операційні витрати) це сума рядків 070, 080 і 090 ф.2;

ФД – (фінансові доходи) це сума рядків 110, 120 і 130 ф.2;

ФВ – (фінансові витрати) це сума рядків 140, 150 і 160 ф.2.

Як відомо, розмір виручки від реалізації залежить від таких факторів, як ціна реалізованої продукції (Ц), питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації (ПВ) і кількість реалізованої продукції (). Таку залежність можна записати у вигляді мультиплікативної моделі:

В =  · ПВ · Ц (3.27)

Факторну модель собівартості реалізованої продукції можна представити у вигляді такого виразу:

С =  · ПВ · В_змін , (3.28)

де  - обсяг виробленої продукції;

ПВ – показник структури виробленої продукції;

В_змін – змінні витрати на виробництво одиниці продукції (собівартість одиниці).

Таким чином, на формування чистого прибутку підприємства впливають фінансові результати, отримані після здійснення операційної, інвестиційної, фінансової діяльності і фінансові результати, отримані в результаті надзвичайних подій. Така класифікація фінансових результатів діяльності підприємства відіграє важливу роль при розрахунку показників прибутковості (рентабельності) підприємства.

Залежно від того, з чим порівнюється показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

- рентабельність інвестицій (капіталу);

- рентабельність продажів.

Загальна зміна рентабельності власного капіталу визначається за формулою:

Р_вк = Р_вк1 – Р_вк0. (3.29)

• Вплив зміни показника чистої рентабельності продажів на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:

Р_вк (Р_чрп) = Р_чрп1 · К_зал.0 · К_о.а.0 - Р_чрп0. · К_зал.0 · К_о.а.0 . (3.30)

• Вплив зміни коефіцієнта оборотності активів на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:

Р_вк (К_о.а) = Р_чрп1 · К_зал.1 · К_о.а.1 - Р_чрп1. · К_зал.1 · К_о.а.0 . (3.31)

• Вплив зміни коефіцієнта фінансової залежності на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу визначають за формулою:

Р_вк (К_зал) = Р_чрп1 · К_зал.1 · К_о.а.0 - Р_чрп1. · К_зал.0 · К_о.а.0 . (3.32)

Додавши значення змін показника рентабельності власного капіталу за рахунок кожного фактора, одержимо загальне значення зміни коефіцієнта:

Р_ск = Р_ск (Р_чрп) + Р_ск (К_о.а) + Р_ск (К_зав) (3.33)