18.Особливості стратегічного управління

Існує ряд обмежень на використання стратегічного управління, які вказують на те, що й цей тип управління, так само як і всі інші, не універсальний для будь-яких ситуацій і будь-яких завдань.

По-перше, стратегічне управління вже в силу своєї сутності не дає, та й не може дати точної й детальної картини майбутнього. Вироблюваний в стратегічному управлінні опис бажаного майбутнього організації - це не детальний опис її внутрішнього стану й положення в зовнішнім середовищі, а скоріше сукупність якісних побажань до тому, у якому стані повинна перебувати організація в майбутньому, яку позицію вона повинна займати на ринку й у бізнесі, яку мати організаційну культуру, у які ділові групи входити й т.п. При цьому все це в сукупності має визначити, чи виживе організація в майбутньому в конкурентній чи боротьбі ні.

По-друге, стратегічне управління не може бути зведене до набору рутинних правил, процедур і схем. У нього немає теорії, що пропонує, що і як робити при рішенні певних завдань або ж у певних ситуаціях. Стратегічне управління - це скоріше певна філософія або ідеологія бізнесу й менеджменту. І кожен окремий менеджер розуміє й реалізує його по-своєму. Звичайно, існує ряд рекомендацій, правил і логічних схем аналізу проблем і вибору стратегії, а також здійснення стратегічного планування й практичної реалізації стратегії.

По-третє, потрібні величезні зусилля й більші витрати часу й ресурсів для того, щоб в організації почав здійснюватися процес стратегічного управління. Потрібне введення й здійснення стратегііСного планування, що у корені відмінно від розробки довгострокових планів, обов'язкових до виконання в будь-яких умовах. Необхідно також створення служб, що здійснюють відстеження оточення й включення організації в середовище. Служби маркетингу, зв'язку із громадськістю й т.д. здобувають виняткову значимість і вимагають істотних додаткових витрат.

По-четверте, різко підсилюються негативні наслідки помилок стратегічного передбачення. В умовах, коли в стислий термін створюються зовсім нові продукти, кардинально міняються напрямки вкладень, коли зненацька виникають нові можливості для бізнесу й на очах зникають можливості, що існували багато років, ціна розплати за невірне передбачення й відповідно за помилки стратегічного вибору стає фатальною для організації.

По-п'яте, при здійсненні стратегічного управління найчастіше основний наголос робщься на стратегічне планування. Однак цього зовсім недостатньо, тому що стратегічний план не забезпечує його обов'язкового успішного виконання. Насправді найважливішою складовою стратегічного управління є реалізація стратегічного плану. А це припускає в першу чергу створення організаційної культури, що дозволяє реалізувати стратегію, створення систем мотивування й організації праці» створення певної гнучкості в організації й т.п. При цьому у випадку стратегічного управління процес виконання робить активний зворотний вплив на планування, що ще більше підсилює значимість фази виконання. Тому організація в принципі не зможе перейти до стратегічного управління, якщо в неї створена підсистема стратегічного планування, але при цьому немає передумов або можливостей для виконання стратегії.

Особливості стратегічного управління.

- це безперервний процес, оскільки безперервно змінюються як зовнішні, так і внутрішні обставини;

- всі завдання стратегічного управління потрібно розглядати інтегровано та паралельно до щоденних завдань оперативного управління;

- відповідальність за стратегічне управління несуть менеджери вищої ланки;

- необхідність постійного вдосконалення методів стратегічного управління.