24. Стратегія розвитку ндпкр

Стратегія НДДКР баз-ся на науково-техн. прогнозах і форм-ся з урах-ям можливих винаходів, технолог. проривів протягом періоду, на який її розробляють. При ств-і нового продукту з'ясовують взаємозв'язок його життєвих циклів, попиту на нього і технології його в-ва, оскільки вони впливають на життєвий цикл п-ва. За рез-тами аналізу життєвого циклу продукції і технології/попиту, менеджмент п-ва отримує дані, на підставі яких він може ухвалити рішення про перехід систем на новий рівень. Такими підставами можуть бути повільний темп підвищення попиту (слабкий сигнал), затухання попиту (сильний сигнал), що свідчить про появу нових потреб. Потрібно звертати увагу на такі фактори: 1. Дослідж-я потреб, можливостей і методів ств-я продукції і технології. 2. Ств-я проектних зразків продукції і технолог. обладнання для її виготовлення. 3. Техн. підготовка в-ва продукції, монтаж і налагодження технолог. с-ми. 4. Виготовл-я продукції і експлуатація технолог. с-ми. 5. Збут продукції. 6 Експлуатація продукції. 7. Утилізація чи модернізація продукції і технолог. обладнання. Стратегія НДДКР — стратегія ств-я і викор-я нововведень, різних типів інновацій, які забезпечують п-ву стратег. розвиток. Кожна інновація потребує значних інвестицій, чим складніша вона технологічно, тим більші витрати потрібні для  ств-я та освоєння. Особливо важливо забезпечити оптим. час освоєння нововведень, що є важл. чинником стаб. розвитку п-ва.

Класифікація інновац. стратегій (за М. Фрідманом): Традиційна - підвищення якості продуктів на існуючій технолог. базі. Опортуністична - орієнтація на продукт — лідер ринку, що не потребує високих витрат на НДПКР. Імітаційна —закупівлі ліцензій з мін. витратами на власні НДПКР. Оборонна - намагання не відставати від інших без претензій на домінування. Наступальна - прагнення бути першим на ринку за рах. високого рівня інновац. процесу, кваліфік. кадрів, широких можливостей до розподілу ризику та ін. конкур. переваг. Традиційний підхід притаманний п-вам, які вимушено застосовують інновації під впливом ринк. вимог (поява імпортних товарів, товарів-субститутів, зміни смаків тощо). Він призводить до техніко-технолог. і поступового відставання.

Опортуністична стратегія НДПКР передбачає орієнтацію п-ва на вигот-я продукції та послуг з високим попитом. У її контексті п-во поліпшує (рідше - створює нові) споживчі якості, які не потребують великих витрат на наукові дослідж-я.

Патентно-ліцензійна (імітаційна) стратегія допомагає захистити себе від конкурентів за рах. реєстрації, викор-я патентів і ліцензій. А продаж ліцензій і дозвіл на викор-я «патентозахищених конкур. переваг» сприяє підвищенню доходів. Оборонна стратегія - може бути результативною, якщо п-во здатне утримати здобуті попер. д-стю ринк. позиції, зберегти свою ринкову частку. Виправдана вона в тому разі, якщо п-во задоволене своєю ринк. позицією або якщо відчуває дефіцит коштів для зд-я агресивної політики чи побоюється таких дій через можливі небажані дії у відповідь конкурентів або обмеження з боку держави. Лідери галузі викор. її, щоб утруднити доступ на ринок новим фірмам, унеможливити зміцнення своїх позицій претендентами на лідерство. Вибір її п-вами, які не є лідерами ринку, озн. боротьбу за збереження обсягів продажів, частки ринку, рівня прибутку і конкур. становища.

Наступальна стратегія. Передбачає активну агресивну поведінку п-ва на ринку, має на меті завоювання і розширення ринк. частки. До неї вдаються у випадках, якщо частка п-ва на ринку менша за необх. мінімум або різко скоротилася внаслідок дій конкурентів і не забезпечує дост. рівня прибутку; п-во збирається випустити новий товар на ринок або здійснює розширення в-ва, що окупиться лише в рез-ті значного збільшення продажів; фірми-конкуренти втрачають свої позиції і виникають реальні шанси розширити ринк. частку за відносно невеликих витрат.