27. Стратегія диверсифікації.

34. Стратегія неспорідненої та конгломератної диверсифікації.

II. Стратегія диверсифікації – процес проникнення в нові сфери д-сті, раніше нехарактерні для під-ва, покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускалася. Причини диверсифікації: звичні для під-ва ринки вже насичені, попит скорочується; під-во має фін. ресурси, які можна вкласти в ін. бізнес; є можливості (наукові розробки, вир. потужності, сировина, кваліф. кадри) для ств-я ефекту синергії між новими та існуючими напрямами д-сті; антимоноп. регул-я не дає можливості розвивати бізнес в освоєній галузі; диверсифікація дає змогу оптимізації опод-я; дає можливості виходу на міжн. ринки.

Типи стратегії диверсифікації: 1) споріднена диверсифікація – пол. у викор-і хоча б одного із наявних факторів в-ва, технології, постачальників, сировини або матеріалів, схожих методів упр-я, маркетингу, каналів розподілу та збуту. ЇЇ переваги: зниження витрат за рах. старих методів і заходів у звязках із постачальниками; викор-я схожих вир. методів, однакових каналів збуту; посилення конкурентних можливостей. 2) стратегія неспорідненої диверсифікації – освоєння нових видів продуктів і послуг, нових ринків. Неспоріднена (конгломератна) диверсифікація відб-ся такими способами: - злиття або купівля. Переваги: швидке входження в ринок, оминання бар’єрів такого типу як патенти, технології, недосвідченість персоналу, доступ до джерел постачання, каналів розподілу, торгові марки, відомі масштаб операцій та ринк. репутація, швидкий запуск в-ва. Недоліки: необ-сть ризикувати значними сумами, примусове або вороже злиття створює конфліктну ситуацію, ціна купівлі залежить від фін. стану компанії. – стратегія ств-я нового напрямку із викор-ям внутр. можливостей компанії. Переваги: менші суми інвестицій, які можна вкладати впродовж тривалого періоду; нагромадження власного досвіду із розвитком нового напрямку, можливість планувати темпи власного розвитку. Недоліки: повільне освоєння нової сфери д-сті, щосупроводж-ся зниженням показників ефект-сті всього під-ва; необх-сть освоєння нового вир. потенціалу, непрофільного для під-ва; конфлікт між старими та новими напрямами д-сті в боротьбі за інвестиції; ускладнення вир.-збутової та управл. с-ми.

Переваги неспорідненої диверсифікації: 1) компанія може розподілити фін. ризики по багатьом напрямкам д-сті, вкладати кошти у в-вобільш вигідних напрямів, стабілізувати доходи за рах. участі в галузях із різноюциклічністю розвитку. 2) менша залежність від проблем, які можуть виникнути в якій-небудь сфері д-сті. 3) стабілізація внутр. норми прибутку. 4) накопичення досвіду у корпорат. керівництва. 5) поліпшення фін. стану і капіталізації. Недоліки неспор. дивер-ії: пошук висококваліф. фахівців, які б керували кожним із різном. напрямів д-сті; потреба додатк. непроф. знань у вищого керівництва компанії; ускладнення розробки заг. стратегії під-ва. Цю стратегію обирають під-ва за таких умов: 1) під-во має можливості для інвестицій; 2) під-во працює в циклічній галузі; 3) під-во шукає новий ринок, більш прибутковий, ніж діючий.