Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Усовершенст Конспект по бухучету 2012.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

13. 4 Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати накопичуються на рахунку 91 «Загальновиробничі затрати» і наприкінці звітного періоду розподіляються між об’єктами обліку відповідно до визначеної наказом підприємства «Про облікову політику» бази розподілу.

Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» ведеться за місцями виникнення, центрами і видами витрат.

За дебетом рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відображається сума визнаних витрат, за кредитом – щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Постійні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Змінні загальновиробничі витрати – витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Згідно з п. 16 ПБО 16 «Витрати» підприємства самостійно визначають перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат.

Розподіл постійних та змінних загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виробляються підприємством, здійснюється по-різному:

  1. змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу, виходячи з фактичної потужності звітного періоду;

  2. постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу за нормальної потужності.

Найбільш поширені бази для розподілу загальновиробничих затрат:

  • основна заробітна плата виробничих робітників (на тих виробництвах, де питома вага зарплати у собівартості значна);

  • людино-години, відпрацьовані робітниками;

  • машино-години (на тих виробництвах, де висока питома вага механізованих й автоматизованих робіт);

  • прямі витрати( вважається, що непрямі витрати мають бути розподілені прямо пропорційно прямими затратам);

  • кошторисні (нормативні ставки). Ці ставки визначаються на основі попередньо розробленого кошторису для загальновиробничих затрат (для підприємства в цілому або для окремого структурного підрозділу);

  • ринкові ціни – вибір цієї бази обумовлений попитом на продукцію, вважається, чим більші ціни, тим більшу долю загальновиробничих затрат слід відносити на цей продукт;

  • обсяг виробництва продукції. На відміну від попередньої, ця база спрямована не на ринок, а на виробництво; крім того, вона може бути використана лише для видів продукції з приблизно однаковою трудомісткістю, що зменшує можливості її використання.

13. 5 Облік витрат допоміжних виробництв

Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва. Вони виконують роботи з ремонту основних засобів, забезпечують інструментами, запасними частинами, необхідними для ремонту обладнання, а також різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. Прикладами допоміжних виробництв є: транспортні дільниці, ремонтні цехи, експериментальні дільниці, підрозділи, що постачають підприємство енергією, водою, теплом.

Послуги або продукція допоміжних виробництв споживаються не тільки основним виробництвом. Частина послуг виробляється з метою обслуговування невиробничих підрозділів підприємства: відділу збуту, адміністративно-господарського відділу, відділу постачання тощо. У такому випадку для забезпечення належної класифікації витрат та їх віднесення на відповідні рахунки бухгалтерського обліку, витрати допоміжних виробництв розподіляються між різними підрозділами (напрямками діяльності) з використанням певної раціональної бази розподілу.

Приклад 1. Облік витрат допоміжних виробництв

Допоміжний підрозділ підприємства – електроцех виробляє електроенергію, яка використовується як у виробничому процесі, так і для невиробничих цілей. У грудні 2010 року витрати цього підрозділу на виробництво електроенергії становили 15 600 грн. Відповідно до показників вимірювальних приладів електроенергія була спожита у такій пропорції:

70 % – виробництвом;

20% – на адміністративні цілі,

10% – відділом збуту.

Таблиця 13.5