Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Усовершенст Конспект по бухучету 2012.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Відображення витрат допоміжних виробництв в бухгалтерському обліку

№ з/п

Зміст операції

Кореспонденція рахунків

Сума, грн.

Дебет

Кредит

1

2

3

4

5

1

Використано паливо для виробництва електроенергії

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

203 «Паливо»

13 000

2

Нарахована заробітна плата працівникам підрозділу

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

661 «Розрахунки за заробітною платою»

1 100

3

Нараховані відрахування на соціальні заходи працівникам підрозділу

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

65 «Розрахунки за страхуванням»

300

4

Нарахована амортизація обладнання

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

131 «Знос основних засобів»

1 200

Всього:

15 600

5

Витрати електроцеху віднесено на загально виробничі витрати

(15 600 х 70%)

91 «Загальновиробничі витрати»

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

10 920

6

Витрати електроцеху віднесено на адміністративні витрати

(15 600 х 20%)

92 «Адміністративні витрати»

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

3 120

7

Витрати електроцеху віднесено на витрати збуту (15 600 х 10%)

93 «Витрати на збут»

23 «Виробництво», субрахунок «Електроцех»

1 560

Всього:

15 600

Методи розподілу послуг допоміжних виробництв:

  • прямий метод, за яким всі витрати підлягають списанню на витрати основних цехів. При цьому зустрічні послуги не враховуються;

  • метод поетапного розподілу, відповідно до якого витрати списуються поетапно на основні та обслуговуючі підрозділи та розподіляються пропорційно обсягу наданих послуг. На першому етапі розподіляються послуги допоміжного цеху, які є найбільшими. На другому етапі розподіляються послуги іншого цеху, який надає послуги дещо менші, ніж попередній цех і так поки не будуть розподілені всі послуги допоміжних виробництв.

  • метод розподілу на основі системи лінійних рівнянь, який включає такі етапи: відображення вартості наданих зустрічних послуг на основі лінійної залежності; розв'язання системи лінійних рівнянь; розподіл витрат допоміжних цехів пропорційно величині наданих послуг.

13.6 Облік браку. Облік незавершеного виробництва

Облік і оцінка втрат від браку

Браком вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли і роботи, які не відповідають за своїми якісними характеристиками встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використаними за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових затрат на виправлення.

Внутрішній брак – це брак продукції, виявлений на виробництві до її відправлення споживачу.

Зовнішній брак – це брак, який був виявлений споживачем у процесі комплектування, монтажу або під час експлуатації виробу та пред'явлений для відшкодування збитків.

Оцінка затрат на брак продукції проводиться:

  • за фактичною або нормативною собівартістю;

  • за повною або обмеженою собівартістю.

Втрати від браку продукції, що включені до виробничої собівартості, відносяться до складу інших прямих витрат відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» та визначаються таким чином:

Втрати від браку =Вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції + Затрати на виправлення технічно неминучого браку –

Вартість остаточно забракованої продукції, реалізованої за справедливою вартістю – суми відшкодування підприємству працівниками, які допустили брак.

Облік і оцінка незавершеного виробництва

Незавершене виробництво – це не закінчена обробкою продукція, яка не пройшла усіх стадій, фаз, переділів, передбачених технологічним процесом або не прийнята технічним контролем.

Існує два підходи до кількісної оцінки незавершеного виробництва:

1. на основі інвентаризації, яка проводиться наприкінці звітного періоду;

2. на основі обліку руху, який здійснюють протягом звітного періоду в процесі виробництва продукції.

Методи оцінки незавершеного виробництва:

  • за фактичною або нормативною собівартістю;

  • за повною або обмеженою собівартістю.

Фактична собівартість незавершеного виробництва визначається:

  • за плановою (нормативною) виробничою собівартістю;

  • за плановими прямими затратами;

  • за собівартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів.

Особливості обліку зворотних відходів

Зворотні відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворились у процесі виробництва продукції, втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні або фізичні) і через це використовуються з підвищеними затратами (зменшення виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

Зворотні відходи оцінюються:

  • за зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (ціною можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного виробництва або з підвищенням затрат (зменшенням виходу готової продукції) для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку або реалізації стороннім підприємствам та організаціям;

  • за повною ціною вихідного матеріального ресурсу, якщо відходи реалізуються стороннім підприємствам і організаціям або для виробництва іншої продукції.