- •Змістовий модуль 3. Наукові основи збалансованого розвитку агроекосистеми
- •Тема 8. Керування стабільністю агроекосистеми: структурно-енергетичний рівень
- •8.1. Загальні принципи організації збалансованої структури земельних угідь
- •Оптимально-нормативна структура посівних площ на основі ґрунтово-екологічних принципів ведення землеробства
- •8.2. Землеустрій як чинник стабільності агроекосистеми
- •8.3. Контурно-меліоративна організація території землекористувань
- •8.4.Збалансована сівозміна - структурна основа польової агроекосистеми
- •Схеми травосумішей та норми висіву трав для різних зон України, кг/га
- •8.5. Агроекологічне значення проміжних посівів
- •Питання самоконтролю:
- •Тема 9.Адаптивна стратегія систем землеробства
- •9.1. Адаптивна стратегія функціонування стабільних агроекосистем
- •9.2. Сучасні відновлювальні системи землеробства
- •Питання самоконтролю:
- •Тема 10. Збалансована система управління поживним режимом ґрунту та екологічні принципи її проектування
- •10.1. Живлення рослин та система застосування добрив
- •Взаємодія між макро-, мезо- та мікроелементами при споживанні їх рослинами
- •10.2. Прийоми та способи застосування добрив
- •10.3. Фактори проектування системи застосування добрив
- •Біологічні особливості сільськогосподарських культур.
- •Відношення різних рослин до реакції грунту
- •Відношення культур до підвищеного вмісту в грунті Al та Mn
- •2. Грунтово-кліматичні умови.
- •3. Агротехнічні умови.
- •1. Взаємодія добрив із грунтом.
- •10.4. Роль гумусу в регулюванні родючості грунту та стабілізації агроекосистеми
- •10.5. Методи регулювання балансу гумусу
- •Норми насичення ріллі органічними добривами у системах землеробства різного рівня екологізації
- •10.6. Оцінка основних видів органічних добрив як факторів стабілізації балансу гумусу
- •Коефіцієнти гуміфікації деяких органічних матеріалів
- •Величина ефективної органічної речовини, кг/га
- •10.7. Наукові принципи збалансованого застосування мінеральних добрив
- •Оптимальне співвідношення угідь в основних ґрунтово-кліматичних зонах України
- •Надходження в грунт загального та симбіотичного азоту
- •Методи визначення норм мінеральних добрив для одержання 50 ц/га зерна озимої пшениці на Поліссі
- •10.8. Хімічні меліорації грунту: види та значення
- •Вапнування ґрунтів
- •Гіпсування ґрунтів
- •10.9. Екологічна конверсія у сільському господарстві
- •Основні напрямки екологічної конверсії сільськогосподарського виробництва (Писаренко в.Н., Писаренко п.В., Писаренко в.В., 2008 )
- •Питання самоконтролю:
Норми насичення ріллі органічними добривами у системах землеробства різного рівня екологізації
(М.К. Шикула та ін. ,2000 )
Рівень екологізації землеробства |
Індекс екологізації, Іе |
Зональні норми насичення ріллі органічними добривами, т/(га рік) |
|||||
Сухий Степ |
Посуш. Степ |
Степ |
Лів.бер. Степ |
Прав.бер. Степ |
Зх. Полісся |
||
Органічне (біологічне) землеробство |
|||||||
Найвищий |
0 |
14 |
18 |
22 |
26 |
30 |
34 |
Екологічне землеробство |
|||||||
Інтенсивний |
4-1 |
14 |
18 |
22 |
26 |
30 |
34 |
Наростаючий |
15-5 |
8-13 |
10-27 |
11-21 |
13-25 |
16-29 |
18-33 |
Промислове (техногенно-хімічне) землеробство |
|||||||
Спадаючий |
16-25 |
5-7 |
6-9 |
7-10 |
8-12 |
9-15 |
10-17 |
Низький |
>25 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
Згідно із даними Інституту землеробства УААН, вміст гумусу в дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах Полісся України можна довести до 2,5%, а у глинисто-піщаних – до 1,9-2,0 %. Такий вміст гумусу досягнуто в ґрунтах індивідуальних присадибних ділянок, де протягом багатьох років вносять високі норми гною та інших органічних добрив.
10.6. Оцінка основних видів органічних добрив як факторів стабілізації балансу гумусу
Органічна система удобрення є найбільш екологічною, але через обмеженість видів органічних добрив таку систему застосування добрив важко збалансувати. Недолік органічних добрив у тому, що кожен вид органічного добрива має відносно стабільний склад біогенів. Перевага – широкий спектр біогенів – від макро- до мікроелементів та наявність біологічно активних речовин і відповідної мікрофлори, що позитивно впливають на біологічну активність грунту, а відтак – оптимізують живлення рослин.
Органічні добрива є прямим постачальником грунту органічною речовиною, яка поступово трансформується: мінералізується та гуміфікується. Ці два процеси мало вивчені, але, за свідченнями вчених, є взаємозалежними та взаємопов’язаними. Мінералізація органіки ґрунтовою біотою вивільняє необхідні рослинам біогени у іонній формі. Гуміфікація – забезпечує поповнення запасів динамічного комплексу гумусових сполук. Відомо, що найбільш динамічна енергія АЕС зосереджена саме у органічній речовині грунту та рослин. Енергія є формою руху матерії, тому оптимізація речовинних потоків у агроекосистемі без оптимізації енергетичних – досить сумнівний захід її стабілізації.
До органічних добрив належать: підстилковий і безпідстилковий гній, гноївка, сеча, фекалії; торф; різні компости (торфо-гноєві, торфо-земляні, гноє-земляні, торфо-гноє-земляні, компости на основі органічних відходів та різних видів органічних добрив); пташиний послід; зелене добриво (сидерати); мул; сапропелі; сажа та органічні відходи сільськогосподарського виробництва, промисловості, міські відходи; осади стічних вод.
Особливістю позитивного впливу органічних добрив на процеси гумусоутворення та підвищення врожайності сільськогосподарських культур є наступні їхні характеристики:
1) органічні добрива є безпосереднім джерелом органічної речовини, при гуміфікації якої утворюється гумус, що характеризується коефіцієнтами гуміфікації добрив (див. табл.10.6.);
Таблиця 10.6.
