3.2.4.3 Методи і засоби захисту від шуму та вібрації

Шум та вібрація є одними з найбільш шкідливих виробничих факторів. Саме тому питання зменшення їх негативного впливу на працюючих надається велика увага.

Для зниження впливу шуму і вібрації на організм людини використовують різні методи і засоби, до яких можна віднести:

• Зменшення шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення за рахунок конструктивних рішень, підвищенням точності виготовлення деталей, балансуванням рухомих елементів;

• Ізоляцією шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції, звуко- і вібропоглинання. Наприклад, використання пористих матеріалів, матеріалів з високою шумопоглинаючою здатністю, використання захисних екранів і т. ін.;

• Архітектурно - планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування і механізмів, а при плануванні забудов – дотримання відстаней між будівлями, відокремлення їх як між собою так і від транспортних магістралей за допомогою лісозахисних смуг, газонів, зелених насаджень;

• Акустичним опрацюванням приміщень;

• Використанням (на виробництві) – засобів індивідуального та колективного захисту (віброзахисних екранів, одягу, взуття, рукавиць, спеціальних навушників та ін.).

Персонал, що обслуговує вібраційне обладнання, повинен пройти медичний огляд один раз на рік. Забороняється залучати до робіт із шкідливими умовами праці неповнолітніх.

Працівники, зайняті на роботах із динамічними процесами, мають право на оплачувані санітарно-оздоровчі перерви (15-20 хв.). Рекомендується, щоб час на роботах з вібромашинами, вібрація яких відповідає допустимим рівням, не перевищував 2/3 часу робочого дня.

На роботах із вібронебезпечними процесами працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг (вібро-демпферні покриття, рукавиці комбіновані, рукавиці зі спеціальною підкладкою), спеціальне взуття (чоботи, черевики, туфлі - підошви їх із пружно-демпферного матеріалу). Значного поширення набувають вібродемпферні покриття у вигляді мастил (вініпор, антивібрит тощо).

3.2.4.4 Інфра- та ультразвук, їх параметри, джерела, дія на організм людини, нормування та контроль

Інфразвук - це механічні коливання пружного середовища, що мають однакову із шумом фізичну природу, але різняться частотою коливань, яка не перевищує 20 Гц. У повітрі інфразвук поглинається незначно. У зв'язку з цим він здатний поширюватися на великі відстані у десятки та, навіть, сотні кілометрів.

Інфразвук характеризується інфразвуковим тиском (Па), інтенсивністю (Вт/м²), частотою коливань (Гц). Рівні інтенсивності інфразвуку та інфразвукового тиску визначаються в дБ.

Штучними джерелами інфразвуку є тихохідні великогабаритні машини та механізми (компресори, металообробне обладнання, електричні та механічні приводи машин та ін.), які здійснюють обертальні або зворотно-поступальні рухи з повторним циклом менш ніж 20 разів за секунду. Інфразвук аеродинамічного походження виникає при турбулентних процесах, в потоках газів та рідин.

Природними джерелами є землетруси, виверження вулканів, морські бурі та інші явища чи процеси які. супроводжуються випромінюванням інфразвукових коливань.

Інфразвук несприятливо впливає на весь організм людини, в т.ч. і на органи слуху, знижуючи слухову чутність на всіх частотах. Інфразвукові коливання сприймаються як фізичне навантаження, в результаті якого виникає втома, головний біль, запаморочення, порушується діяльність вестибулярного апарату, знижується гострота зору та слуху, порушується периферійний кровообіг, виникає відчуття страху і т. ін. Наслідки впливу залежать від діапазону частот, рівня звукового тиску та тривалості його впливу.

Низькочастотні коливання з рівнем інфразвукового тиску, що перевищує 150 дБ, людина не в змозі перенести. Особливо несприятливі наслідки викликають інфразвукові коливання з частотою 2...15 Гц у зв'язку з виникненням резонансних явищ в організмі людини. Особливо небезпечною є частота 7 Гц, тому що вона може збігатися з ά-ритмом біотоків мозку

У відповідності до санітарних норм, рівні звукового тиску інфразвуку в октавних смугах із середньо геометричними частотами 2; 4; 8 та 16 Гц не повинні перевищувати 105 дБ, а в діапазоні частот 32 Гц - 102 дБ.

Найдоцільніше зменшувати інтенсивність інфразвукових коливань ще на стадії проектування машин та агрегатів.

Ультразвук – це механічні коливання з частотою понад 20.000 Гц. Ультразвуковий діапазон поділяється на два піддіапазони:

• Низькочастотний ультразвук з частотою від 1,12 ·10⁴ до 10⁵ Гц;

• Високочастотний ультразвук частота якого від 10⁵ до 10⁶ Гц.

При розповсюдженні в різних середовищах ультразвукові хвилі поглинаються тим швидше, чим вище їх частота.

У працюючих з ультразвуковими приладами та установками часто спостерігаються функціональні порушення нервової та серцево-судинної систем, зміна кров’яного тиску, хімічного складу крові, головний біль, швидка втомлюваність.

Боротьба з несприятливим впливом ультра- та інфразвуку ведеться в тих самих напрямках, що і боротьба з шумом. Найдоцільніше зменшувати інтенсивність інфразвукових коливань ще на стадії проектування машин та агрегатів.