3.2.6.2 Методи, заходи і засоби захисту від полів та випромінювання

Для попередження професійних захворювань, які виникають в результаті тривалої дії електромагнітних випромінювань, встановлені їх гранично – допустимі рівні. Ці рівні визначені ГОСТ 12. 1. 006 – 84 „ССБТ Электромагнитное поле радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля, які наведені у таблиці 3.11.

Для зменшення впливу на працівників електромагнітних полів використовуються організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні заходи.

Організаційні заходи здійснюються органами санітарного нагляду. Ці органи проводять санітарний нагляд за об’єктами, в яких використовуються джерела електромагнітних випромінювань, а на стадії проектування подібних об’єктів вимагають такого розташування джерел ЕМП, яке б зводило до мінімуму їх вплив на працюючих.

Таблиця 3.11 Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості ЕМП		Допустима поверхнева щільність потоку енергії, Вт/м2
	за електричною складовою (Е), В/м	за магнітною складовою (Н), А/м
60кГц… 3МГц	50	5	-
3МГц… 30МГц	20	-	-
30МГц… 50МГц	10	0,3	-
50МГц… 300МГц	5	-	-
300МГц… 300ГГц	-	-	10

Інженерно-технічні заходи передбачають використання в умовах виробництва дистанційного керування апаратурою, яка є джерелом ЕМП, екранування джерел випромінювання, застосування індивідуальних заходів захисту (халатів, комбінезонів із металізованої тканини з виводом їх на заземлюючий пристрій). Для захисту очей використовуються захисні окуляри ЗП5-90. Скло окулярів вкрито напівпровідниковим оловом, що послаблює інтенсивність електромагнітної енергії при світлопропусканні не нижче ніж на 75%. Недоліком засобів індивідуального захисту є незручність та обмеження можливостей при виконанні трудових операцій, а також погіршення гігієнічних умов праці. Тому їх використання доцільне тоді, коли інші заходи недоцільні чи недостатньо ефективні: при проходженні через зони опромінювання підвищеної інтенсивності, при виконанні ремонтно-налагоджувальних робіт, в аварійних ситуаціях, під час контролю при зміні інтенсивності опромінення, тобто в особливих умовах.

Лікарсько-профілактичні заходи передбачають проведення систематичних медичних оглядів працівників, обмеження в часі перебування людей в зонах підвищеної інтенсивності ЕМП, видачу працюючим безкоштовного лікарсько-профілактичного харчування, дотримання режиму перерв санітарно-оздоровчого характеру.

3.2.7 Випромінювання оптичного діапазону

3.2.7.1 Класифікація, джерела, та вплив на людину випромінювання оптичного діапазону

У промисловості і побуті набули масового застосування прилади та обладнання, робота яких пов'язана з використанням або утворенням в процесі роботи електромагнітних випромінювань оптичного діапазону до яких належать електромагнітні коливання з довжиною хвиль від 0,2 мкм до 1000 мкм (табл. 3.12). Робота персоналу, який обслуговує таке обладнання, а також людей, які знаходяться поблизу нього, пов’язана з дією на їх організм певних видів випромінювань і тому потребує рекомендацій щодо захисту від них.

Залежно від довжини хвилі випромінювання оптичного діапазону поділяється на випромінювання видимого діапазону, ультрафіолетові (УФВ) та інфрачервоні (ІЧВ), а також на лазерні (монохроматичні, видимого і суміжного з ними діапазонів).

Ультрафіолетовим випромінюванням називають електромагнітні випромінювання з довжиною хвилі в діапазоні 200...380 нм.

За способом генерації воно належить до теплового випромінювання, але за своєю дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природнім джерелом УФВ є Сонце. Штучними джерелами є електричні дуги, лазери, газорозрядні джерела світла. Генерація ультрафіолетового випромінювання починається при температурі тіла понад 1200°С, а його інтенсивність зростає з підвищенням температури. Енергетичною характеристикою УФВ є густина потоку потужності, яка вимірюється у Вт/м².

Діапазон УФВ прийнято поділяти на три ділянки (див. табл. 3.12) в залежності від довжини хвилі:

• А з λ = 380...315нм,

• В з λ = 315...280нм,

• С з λ = 280...200 нм.

Інтенсивність випромінювання та його електричний спектральний склад залежить від температури поверхні, що є джерелом УФВ, наявності пилу та загазованості повітря.

Таблиця 3.12 - Види випромінювання оптичного діапазону в залежності від довжини хвилі

Оптичний діапазон, нм
Ультрафіолетовий діапазон			Видимий діапазону	Інфрачервоний діапазон
С	В	А		А	В	С
200	280	315	380	780	1400	3000

Вплив УФВ на людину кількісно оцінюється за еритемною дією, тобто за інтенсивністю почервоніння шкіри, яке в подальшому (як правило, через 48 годин) призводить до її пігментації (засмаги).

УФВ має незначну проникаючу здатність. Воно затримується верхніми шарами шкіри людини. Ультрафіолетове випромінювання необхідне для нормальної життєдіяльності людини. За тривалої відсутності УФВ в організмі людини розвиваються негативне явище, яке отримало назву "світлового голодування".

У той же час тривала дія значних доз УФВ може призвести до враження очей та шкіри. Враження очей гостро проявляються у вигляді фото- або електрофтальмії. Тривала дія УФВ з довжиною хвилі 200-280 нм може призвести до утворення ракових клітин. УФВ впливає на центральну нервову систему, викликає головний біль, підвищення температури, нервове збудження, зміни у шкірі та крові.

Випромінювання в ділянці 200-280 нм руйнує біологічні клітини, викликає коагуляцію білків. Короткохвильове випромінювання змінює освітлення робочих місць, іонізує повітря.

Інфрачервоне (теплове) випромінювання виникає під час руху молекул речовини, тобто інфрачервоне випромінювання виділяють усі тіла, які мають температуру вищу від абсолютного нуля, тобто (-273 °С). ІЧВ є некогерентним і має широкий спектр. Переходи атомів з одного близького енергетичного рівня на іншій та молекул між обертовими та коливальними енергетичними рівнями також супроводжуються випромінюванням, яке лежить здебільшого в інфрачервоній частині спектру. На цих явищах ґрунтується застосування ІЧ випромінювання в науці і техніці.

Різноманітність застосовуваних джерел та їх температурних характеристик зумовлює відмінності в спектрі та інтенсивності опромінення працюючих. Інфрачервоні промені, частота яких перебуває між частотою видимої частини спектра та частотою радіохвиль (діапазон довжини хвилі ІЧ випромінювання 7·10 ...1·10 м), є невидимими для ока. У випромінюванні будь-якого тіла, що має температуру до 500°С, переважає тільки інфрачервоне випромінювання. За температури понад 500°С випромінювання зміщується в червоний бік спектра, а за температури 1000°С і вище – в бік ультрафіолетового, тобто з підвищенням температури тіла зміщується спектральний склад його випромінювання. Із збільшенням температури джерела випромінювання максимум енергії випромінювання переміщується в бік більш коротких хвиль.

Вплив інфрачервоного випромінювання на людину залежить від довжини хвилі, що випромінюється, й від глибини проникнення променів. В залежності від цього інфрачервоне випромінювання поділяють на три ділянки: А, В та С, як це показано у таблиці 3.12. Ділянка А - ближня (короткохвильова) що має λ= 0,7...1,4 мкм, характеризується високою проникністю крізь шкіру. В – середня або середньохвильова з λ = 1,4...3,0 мкм - поглинається шарами дерми та підшкірною жировою тканиною. С - далека (довгохвильова) з довжиною хвиль λ = 3,0 ...1000 мкм - поглинається епідермісом.

Інфрачервоне випромінювання, що потрапляє на тіло людини, впливає, перш за все, на незахищені його ділянки (обличчя, руки, шию, груди, очі). Основним його проявом є тепло, яке проникає на деяку глибину в тканини. Тіло людини може витримувати інфрачервоне випромінювання певної густини потоку енергії, яка вимі­рюється в Вт/м².

ІЧВ інтенсивністю 420 Вт/м² вважається сприятливим для організму, а вже понад 440 Вт/м² є дискомфортним. При цьому в організмі спостерігається підвищення вмісту вільних радикалів. За інтенсивності ІЧВ понад 460 Вт/м² (гіпотермічна інтенсивність) відбувається хемілюмінесценція крові. При інтенсивності потоку випромінювання в інтервалі 560...1050 Вт/м² настає межа, коли людина не витримує дію інфрачервоного випромінювання. Знаходження людини протя­гом тривалого періоду часу в зоні інфрачервоного випромінювання значної потужності, як і при дії високих температур, впливає на цен­тральну нервову та серцево-судинну систему (збільшується частота серцебиття, змінюється артеріальний тиск, прискорюється дихання), порушує тепловий баланс в організмі, що призводить до посиленого потовиділення, втрати необхідних для організму люди­ни солей. Діючи на очі, інфрачервоне випромінювання викликає помутніння кришталика, опік сітківки, кон'юнктивіти.