2.Групова арт-терапія у соціальній роботі

Як уже зазначалося, в соціальній роботі арт-терапія застосовується найчастіше в груповій формі. В груповій арт-терапії беруть участь од­норідні за складом групи. Вона характеризується орієнтуванням на твор­чий простір, який відображає процес взаємодопомоги в емоційній та во­льовій сфері особистості.

Творча взаємодія в групі дає змогу:

• підтримувати почуття гідності й позитивного «Я» кожного з учас­ників;

• відчувати поступ в особистісному зростанні на основі творчих результатів та зворотного зв'язку членів групи;

• бути самим собою і розвивати творчий потенціал.

Таким чином, застосування арт-терапії має соціалізуючий вплив на дитину чи дорослу людину. Цінність процесу й результату творчості впли­ває на її почуття та поведінку. В творчості людина як залишається собою, так і відчуває себе представником соціальної групи.

Основні завдання групової арт-терапії

• Оволодіння здатністю спонтанного самовираження що сприяє: вільному вираженню емоцій і потреб; вільному переживанню минулих подій, вираженню й відтворенню теперішніх і майбутніх пі цій, спрямуванню деструктивних і неадекватних імпульсів (наприклад, без іеж- ної ненависті) у прийнятну поведінку шляхом сублімації.

• Навчання контролю над навколишнім середовищем за -допо­могою оволодіння й використання певних засобів й інструментів мистец­тва (наприклад, глини), що в свою чергу сприяє полегшенню в оволодінні емоціями й конфліктами.

• Цілеспрямоване створення символів сприяє задоволенню по­треб у співпереживанні, контролю над імпульсами, вираженні потреб і афектів, підвищенню самооцінки й упевненості в собі, відтворенню між- особистісних процесів і взаємин без ризику отримати від оточення нега­тивну або оціночну реакцію.

• Самоконтроль (оволодіння техніками розслаблення, рух від кар­лючки або безформних маніпуляцій із глиною до осмисленого зображен­ня або ліплення) сприяє створенню умов для пошуку альтернативних рішень проблем; підвищенню самооцінки й упевненості в собі.

• Навчання навичкам і розвиток здібностей, пов 'язаних із твор­чістю.

Сучасний підхід до соціальної роботи ґрунтується на принципах на­дання допомоги «тут і тепер» та посиленні здатності клієнта самостійно вирішувати проблеми. Арт-терапія як індивідуальний, груповий чи ко­лективний творчий продукт є стратегічним чинником впливу на осо­бистість. Це витікає з того, що образотворче мистецтво один із найвпливовіших факторів формування світогляду безпосередньо впливає на пси­хічний стан.

Поєднуючи погляди різних шкіл і напрямків арт-терапії в систему чин­ників психотерапевтичного впливу, О.Копитін виділяє три найважливіші:

—художня експресія (відреагування, катарсис, імітація, фантазуван­ня, універсальність та індивідуалізація переживань, психічний досвід);

• психотерапевтичні стосунки (відчуття довіри та безпеки в групі, ідентифікація місця в груповій динаміці, згуртованість, міжособистісні моделі, взаємодопомога, соціальний досвід усвідомлення цінності спілку­вання та спільної творчості);

• інтерпретація та зворотній зв 'язок (осмислення і вербалізація індивідуальних і колективних переживань, самодіагностика, інтерпретація малюнків, рефлексія, когнітивний досвід).

Ще одною важливою обставиною є творчість самого ведучого арт- терапевтичної групи, його участь у образотворчій діяльності, у спільних вправах.