2. Процес й особливості арт-терапії сім'ї.

Проаналізуємо образотворчу діяльність членів сім'ї, які прийшли на терапію. Зазвичай, дорослі як інструмент спілкування використовують мову. Мова художньої творчості у дітей як форма невербальної експресії — природна форма вираження переживань і емоцій, які переносяться в продукти творчої діяльності. Спільна творчість допомагає обминути табу й психологічні захисти, які супроводжують страх саморозкриття, особливо в дорослих; сприяє встановленню атмосфери більш високого рівня довіри. Також відбувається ослаблення свідомого контролю над процесом творчості, що сприяє більшій свободі в образотворчій діяльності й спілкуванні. Художня творчість актуалізує забуті або витіснені переживання та супроводжується катарсисом. Арт-терапія сім'ї допомагає взаємному пізнанню членів родини й звільненню від травматичних переживань.

У центрі взаємодії членів родини — образотворча діяльність. Ведучий відмовляється від інтерпретацій образотворчої продукції і стимулює членів родини до розповіді про пов'язані із чужою й власною продукцією почуття й асоціації, що сприяє виявленню спільних тем та розкриттю внутрішнього потенціалу родини. Практичні образотворчі вправи дозволяють структурувати діяльність сім'ї й сформувати більш безпечну для кожного члена родини атмосферу (порівняно з вербальними методами психотерапії), це допомагає розкритися тим членам родини, які бояться прямого саморозкриття.

Спільна образотворча діяльність дозволяє побачити характерні для членів родини комунікативні патерни. Ігрові аспекти створюють невимушену атмосферу, у якій виявляються проблемні сторони поведінки її учасників. Експериментування з образотворчими матеріалами пов'язане з навчанням, побудовою нових стосунків із навколишніми, розкриттям творчого потенціалу членів родини. Символічний смисл візуальних образів усвідомлюється й авторами й іншими членами родини. В арт-терапевтичному процесі збільшується цінність співпраці як форми внутрішньосімейної взаємодії й формується картина світу родини, що сприяє розвитку культури взаємин.

Одним із факторів психотерапевтичного впливу в арт-терапії є інтерпретація й вербальний зворотний зв'язок, вони невіддільні від внутрішньосімейних комунікативних процесів і стосунків. Але рефлексія й усвідомлення членами родини свого внутрішнього світу й образотворчої продукції можливі й поза цими стосунками через додаткові форми аналізу й опису власного творчого процесу.

Саме завдяки вербалізації переживань та обговорення процесів і продуктів художньої творчості, арт-терапія дає можливість членам родини виступати одночасно в якості «безпосередніх учасників» і «свідків» цих процесів та здійснювати рефлексію свого травматичного досвіду, «перекладаючи інформацію» про нього з емоційного на когнітивний рівень.

Арт-терапевт фокусує увагу на:

процесі спільної образотворчої діяльності членів родини — тут і тепер: вибір матеріалів, мотивація або спонукання з боку терапевта, створення/руйнування образу, регрес/інтеграція, вербальні асоціації в процесі діяльності, вияв сильних і слабких сторін кожного члена родини, взаємодія з арт-терапевтом та іншими членами родини в процесі спільної діяльності;

інтерпретації готової образотворчої продукції — констатація зображених символів: урахування-культурних впливів, форма (особливості елементів і композиції в цілому), зміст, реакція на продукт кожного члена родини й родини в цілому, сублімація/заміщення, неконгруентність, вияв сильних і слабких сторін кожного члена родини, архетипічні прояви, органічність, символізм і знаковість продукту;

у психодинамічному підході на минулому, сімейній історії: культурний досвід, особливості психічного розвитку (об'єктні стосунки, афективні, когнітивні процеси), психодинаміка (захисні механізми), сенсорна орієнтація, ставлення до терапевта (реакції переносу) тощо.

Слід додати, що з родиною може працювати один арт-терапевт, і виявлення проблеми може відбуватися на арт-терапевтичній сесії в процесі комунікації родини (у формі творчої діяльності). Робота може здійснюватися як із цілою сім'єю, так і з окремими підсистемами (дитячо-батьківськими, прабатьківськими, партнерськими, сиблінговими тощо).

Арт-терапевтична сесія з родиною триває 2—2,5 години. Як і на будь-якій арт-терапевтичній сесії, тут передбачається попередня бесіда, створення продукції й наступне обговорення та аналіз процесу творчості і його продуктів.

3.Арт-терапевтичні технології в роботі з сім'єю .

На перших етапах сімейної терапії потрібна більш активна поведінка арт-терапевта, що виявляється як у жорсткому витримуванні меж сесії, так і у запропонованих родині формах роботи. Крім того, арт-терапевт може використовувати спеціальні техніки для арт-терапії сім'ї.

Найпоширенішою й часто використовуваною технікою сімейної арт-терапії є створення сімейного портрета («Автопортрет родини») — реалістичне, абстрактне чи символічне зображення сім'ї. Клієнтській сім'ї пропонується аркуш ватману, різноманітні матеріали (фарби, крейда, олівці, журнали з ілюстраціями для створення колажу). Завдання звучить так: «Створіть із наявних матеріалів автопортрет своєї сім'ї». Всі інші настанови й обмеження — на розсуд родини.

Ця техніка діагностична для розуміння як артгерапевтом, так і самими членами родини, звичних для них патернів взаємодії. У подальшій роботі з автопортретом можна визначити місце, що займає у родині кожен її член, розмір його на папері, використані для зображення кольори, рівень реалістичності або фантастичності зображення, чіткість меж і ліній при зображенні кожного члена родини тощо. Можливості техніки великі й у плані інсайтів членів сім'ї, робота розглядається ніби зі сторони й кожен учасник описує свою частину роботи й почуття, які виникали в процесі спільної творчості та обговоренні.

Близька за семантичним наповненням до попередньої, техніка — «скульптура родини» або «скульптура сімейних стосунків». Арт-терапевт пропонує створити з глини, пластиліну зображення сім'ї або сімейних стосунків у вигляді скульптурної групи. Робота з пластичними матеріалами сприяє виходу негативних переживань членів сім'ї, що потім можна аналізувати й оцінювати. Особливо потрібна робота із пластичними матеріалами у випадку фізичного насильства в родині, це дозволяє проробити травматичний матеріал без хворобливого переживання, а також дає можливість відреаіувати накопичені агресію та гнів. Скульптура родини може бути створена у вигляді сімейного дерева, де частини дерева символізують різних членів родини, що є діагностичним при дослідженні сімейної ієрархії.

Наступною вправою може стати зображення «герба сім ї» (з дослідженням впливу родових гілок прабатьків на формування як ієрархії родини, так і особистості кожного з дітей). Доцільно використовувати це завдання в подружніх парах. Пропонується утримувати візуальний контакт. Не перериваючи контакту, концентруючись на партнері, необхідно уявити батьків своїх і батьків подружжя, потім прабатьків своїх і подружжя, а потім весь рід до сьомого коліна.

Після цього подружжя ділиться з арт-терапевтом своїми образами, почуттями й переживаннями. Особливу увагу варто приділити новим взаєминам подружжя. Після чого кожному з них пропонується намалювати герб свого роду відповідно до моделі. Модель включає символ матері, символ батька, символи материнського й батьківського родів і символ сприйняття самого себе. Аналіз створених гербів можливо робити на кількох заняттях. Завдання арт-терапевта — допомогти подружжю в формуванні позитивних переживань, пов'язаних із родом і сім'єю, в «підключенні» кожного з подружжя до «родових ресурсів».

Одним із варіантів завдання «герб сім'ї» є вправа «спадщина». Члени родини повинні зобразити, що вони успадкували з особистісних рис батьків, що хотілося б успадкувати, що не хотілося б, що хочеться передати дітям; або слабкі й сильні риси, успадковані від батьків; або минуле й сьогодення в родині.

В арт-терапії сім'ї може використовуватися робота з дитячими спогадами. Ця тема пов'язана із зображенням різних ситуацій: розлуки, прощання, пошуком зв'язку між минулими травматичними ситуаціями й актуальним станом родини. Для цієї вправи потрібна висока кваліфікація арт-терапевта, оскільки часто тема виявляється травматичною для членів родини. Емоційні страждання дитинства залишають глибокий слід у душі людини. Але робота з цією темою дозволяє актуалізувати дитячо-батьківські конфлікти, проговорити минулі образи, батькам глянути на ситуацію очима своїх дітей і тих дітей, якими вони колись були, а дітям усвідомити мотиви поведінки батьків. Діти й батьки можуть краще зрозуміти один одного, розмовляючи на одній мові. Варіантами цієї роботи можуть бути «подорож у світ дитинства»; зображення себе, своїх інтересів, занять зараз і в дитинстві; зображення у вигляді «лялькового будинку» сімейної ситуації, коли були дитиною, стали батьком, дідусем (бабусею). Ця робота також корисна у випадку конфліктів і проблем у дитячо-батьківських стосунках.

Зображення своєї «лінії життя» кожним членом і «лінії життя родини» допомагає членам родини усвідомити свою роль і своє місце в родині. Учасникам арт-терапевтичної сесії пропонується намалювати своє життя у вигляді лінії, позначивши на ній певні події. Лінія може бути будь-якої форми (передбачається використання аркуша будь-якого розміру чи довжини).

Крім названих можуть використовуватися техніки: «стосунки батьків»; «ігрові сімейні стосунки» (у пісочниці); «емоційні портрети»; найважливіші речі»; «спільний досвід»; «проблеми і їхнє вирішення»; «спільні ресурси»; «команди»; «вплив бабусі й дідуся» й ба­гато інших.