6. Типова групова танцювальна сесія.

Така сесія містить у собі три частини: розігрів,розвиток і завершен­ня (така структура характерна й для сесій інших психотерапевтичних груп: психодрами, гештальту тощо).

Ведучий танцювально-рухової групи виявляє та розвиває поточні емоційні й психологічні теми, співвідносячи їх із особистою історією кож­ного, надає учасникам можливість виразити емоції, пережити їх і знайти логічне завершення або трансформувати (переформулювати настанов­лення чи переглянути погляди та ставлення до певних речей), спрямовує спонтанність рухів учасників, розвиває їх.

Розігрів допомагає включитися в групу, краще відчути свій стан. Емоційні стани учасників групи виявляються й розвиваються більш пов­но на тілесному рівні, у випадку інтеграції думок, почуттів та дій. Після розігріву учасники групи, як правило, відчувають розслаблення, коорди- нованість і готовність рухатися.

Розігрів також сприяє початку усвідомлення своїх почуттів і думок, їхнього зв'язку з тілом і рухами. (Наприклад, витягування плечей і рук може розвинутися в рух, що штовхає. Це може бути пов'язане з бажанням людини виштовхнути щось, неприємну ситуацію чи особу.) Повторюючи й посилюючи рухи, ведучий допомагає кожному учаснику усвідомити почуття через зворотний візуальний зв'язок. Рухи та рухові комбінації розширюються в танці, допомагаючи усвідомленню конфліктів, бажань, можуть сприяти проживанню негативних почуттів та звільненню від них. Тут ведучий повинний бути уважним до ситуації в групі, аби не було емоційного й фізичного перевантаження, що веде до опору роботі.

Ведучий допомагає завершенню, процесів, що відбувалися під час роботи в групі (третя частина групового процесу), організовує й прово­дить обговорення (вербальний зворотній зв'язок) між учасниками групи стосовно проведеної роботи. Усвідомлення й вербалізація тих процесів,

Типова групова танцювальна сесія

які відбувалися на тілесному рівні, на рівні рухів, сгірияє інтеграції фізич­ного, емоційного й когнітивного компонентів структури «Я».

М. (після виконання вправи «Танець п'яти рухів») —Я усвідомила, що крім тонких, плавних рухів у своєму житті (я взагалі миролюбна люди­на) я зможу інколи використовувати різкі, «чоловічі» рухи. Зрозуміти це мені допомогла музика, яка звучала під час вправи. Вона виявилася настільки сильною, що я змогла в потоці музики виконувати те, що ніколи не робила у житті ( сильні та чіткі рухи).

Обговорення дозволяє учасникам групи усвідомити, що для вико­нання загального завдання необхідно швидко орієнтуватися в намірах, тактиці, стані інших людей, погоджувати свої дії з діями інших. У про­цесі детального обговорення можна говорити про прояв ініціативи й проблеми прийняття на себе відповідальності за те, що відбувається в групі.

О. — Працюючи в групі, я зрозуміла, що тепер можу вийти зі свого звичного стану хаосу в майже спокійний та структурований стан. Змо­жу спілкуватися з людьми, дослуховувати їх до кінця та намагатися зрозуміти, що стоїть за вербальною інформацією. Працюючи над роз­витком виразних здібностей та імпровізуючи в групі, я усвідомила, що перейшла на інший, вищий, на мій погляд, рівень спілкування. Я краще розумію себе та оточуючих.

На початку занять краще використовувати вправи, які дозволяють ство­рити такий рівень відкритості, довіри, емоційної волі, згуртованості в групі й такий стан кожного учасника, який дає можливість успішно працювати, просуватися вперед у плані змісту; доцільно проводити вправи, які дозво­ляють учасникам забути проблеми, що не стосуються групової роботи, цілком переключитися на ситуацію «тут і тепер», звернути увагу один на одного, відчути групу, привітатися. У результаті проведення цих вправ вирівнюється емоційний стан учасників, створюється сприятлива для ро­боти атмосфера. Крім того, проведені на цьому етапі вправи можуть дати матеріал, обговорення якого послужить містком для переходу до змістов­них етапів роботи тренінгової групи.

Висловлювання учасниць групи стосовно першої вправи тренінгу «Ім'я + Рух».

К. —-Завдання виявилося незвичайним, але цікавим. Показати власне ім 'я кількома рухами було спочатку не просто, а потім не могли зупини­тись. Але найцікавіше було сприймати варіації інших, тому що почи­наєш передбачати: хто й які рухи вибере для презентації свого імені.

О. — Хотілося бути привабливою, я потім зрозуміла, чому було не комфортно — то були не мої рухи. Я їх вибрала, але вони не були гармо­нійними з моїми відчуттями. А взагалі, я навіть не думала, що існує таке різноманіття рухів.

На початку роботи важливо активізувати дихальні процеси. Відомо, що людина, щоб не виявити тривожність та інші небажані вияви, стримує подих і втягує живіт. При цьому вона вдихає, скорочуючи діафрагму й дуже напружує м'язи живота. Якщо стан напруги стає хронічним, то гру­ди постійно зберігають підняте положення, подих стає поверхневим, а живіт напруженим. Зниження активності подиху зменшує надходження кисню й обмежує метаболічне продукування енергії. Кінцевий результат такого явища — зникнення афективних станів і зниження емоційного тонусу.

Поглиблений подих дозволяє досягти цих відчуттів, а також підвищити рівень і прохідність потоку енергії. Мається на увазі дихання животом, оскільки Лоуен вважає, що живіт — життєвий центр людини. Діафрагма, на зразок поверхні Землі, відокремлює світле від темного, свідомість від підсвідомості. Проведення енергії нижче цієї межі за допомогою дихання животом дозволяє свідомості зустрітися з підсвідомістю й інтегрувати особистість на всіх її рівнях. Це веде до пошуку відчуття рівноваги й безпе­ки та до повного контакту з власним досвідом у результаті зменшення переважаючого функціонування центру свідомості.

Іншим чинником «укорінювання» свідомості, є контакт тіла з підло­гою, так зване «почуття опори». Оскільки поглиблений подих дозволяє увійти в контакт із внутрішнім, більше почуття опори дозволяє знайти кращу опору в реальній дійсності — міцніше стати на ноги. Розслаблення м'язів живота, які злегка напружені, як у культуриста, а також згинання колін допомагає міцніше стояти на землі не лише в прямому, але й у пере­носному значенні.

Висловлювання учасників тренінгу про зміни в своєму стані.

К. — Я ніби стала усвідомленіиіе рухатися, краще розуміти, що саме мені потрібно в даний момент.

О. —Я відчуваю себе більш врівноваженим і спокійним, я став силь­нішим і зрозумів, як необхідно діяти для досягнення результату.