Ліплення з соленого тіста

Солоне тісто - це екологічний чистий і нешкідливий матеріал, що не залишає плям. Це дуже важливо, тому що екологічність солоного тесту дозволяє використовувати його навіть маленьким дітям. Його можна з успіхом використовувати для ліплення різних фігур. Таке тісто після застигання твердне і може бути пофарбовано практично будь-якою фарбою. Готувати цей матеріал дуже легко.

Вам знадобиться:

Дві склянки борошна;

Один стакан кухонної солі;

Половина склянки води.

Одна столова ложка рослинної олії або жирного крему для рук.

Інструкція

Просто ретельно змішайте всі інгредієнти до однорідного стану. Для цих цілей можна використовувати звичайну ложку, але краще все змішувати за допомогою міксера.

Офарблювати можна вже готові вироби з солоного тіста або в майже готове тісто. Для фарбування тесту можна використовувати харчові барвники, барвники для пасхальних яєць, гуаш і навіть морквяний або буряковий сік, а також багато іншого. Додавати барвник потрібно під час замішування солоного тіста.

Пофарбувати вже готову фігурку з тіста теж не повинно скласти особливих труднощів. Просто візьміть пензлик, фарби (наприклад, гуаш) і акуратно наносите фарбу. Правда, пофарбовані таким способом фігурки краще потім покрити будь-яким лаком. Не забувайте, що фігурки забарвлюються тільки після їх повного висихання. На вологих виробах із солоного тіста малювати проблематично.

Сушити вироби із солоного тіста допускається в духовці або на батареї. Температура в духовці повинна бути близько 80оС. Можна менше, але не більше, а то тісто швидко обвуглиться.

Якщо у вас залишилося тісто після ліплення, а викидати залишки шкода, можна поставити їх на зберігання в холодильник. Попередньо не забудьте помістити тісто в щільно закриту баночку. Зберігати солоне тісто в холодильнику можна кілька протягом декількох діб.

Лекція№13

Тема: Використання арт-технологій в сімейній психотерапії

План

1. Системний підхід як методологічні засади арт-терапії.

2. Процес й особливості арт-терапії сім'ї.

3.Арт-терапевтичні технології в роботі з сім'єю .

4.Інші види сімейної арт-терапії: мультимодальний підхід .

5.Терапевтичні можливості техніки «сімейний малюнок» .

6.Діагностичний потенціал техніки «Сімейний малюнок» .

http://literacy.com.ua/praktychna-psyhologija/244-korekcijna-ta-rozvyvalna-robota/art/790-vykorystannia-art-tekhnolohii-v-simeinii-psykhoterapii.html

1. Системний підхід як методологічні засади арт-терапії.

Сім'я — найважливіший для людини простір організації особистого досвіду. Це середовище розвитку кожної особистості, як дитини, так і дорослого в процесі взаємодії з іншими членами родини, побудови стосунків, соціальних зв'язків із навколишнім світом.

У кожній родині існує певна «несвобода», певна взаємозалежність членів сім'ї один від одного — навіть дорослих. Кожна родина вибудовує свої правила взаємодії, на яких і заснована ця несвобода. Але в такої несвободи й залежності є свої переваги, це дозволяє членам родини задовольняти свої емоційні, культурні, духовні й інші потреби, отримувати підтримку, теплі стосунки, відчувати довіру (В.М.Дружинін, В. Сатир).

Кожна сім'я — це система, у якій все взаємозалежне, і яка має ряд системних параметрів (Б.Астрахан, Я.Агазаряна). У межах системного підходу сім'я розглядається як цілісний живий «організм», жива, відкрита система, що саморозвивається та знаходиться в процесі росту й постійних змін. Вона не замкнута, а перебуває в постійному контакті й обміні інформацією з навколишнім світом, що сприяє внутрішнім змінам. Родина — це не просто сума її членів, їхніх думок, переживань, почуттів. Якщо щось зачіпає систему (наприклад, соціально-економічні трансформації в суспільстві), то це впливатиме на всі її елементи. Зміни, що відбуваються з одним із елементів системи, будуть відображатися на інших та на всій системі в цілому.

Будь-яка родина на шляху свого розвитку проходить ряд стадій, пов'язаних із віковими змінами, змінами її складу тощо; проживає певні кризи у своєму розвитку, такі як шлюб, народження дітей, і здобуває при виході із кризи нові якості й ознаки. На етапі кризи неможливо вирішити нові проблеми старими способами, необхідні зміни. У родини завжди діють дві протилежні сили — сила розвитку й сила збереження, гомеостазу, тоб­то стабільного стану, рівноваги, що передує змінам.

Системний підхід у арт-терапії сім'ї передбачає визнання ієрархічного характеру структури й функцій родини; прояву в ній процесів, пов'язаних із міжособистісною взаємодією членів сім'ї між собою й з арт-терапевтом; процесів, які відображають динаміку індивідуальних змін членів сім'ї й прояв їхніх індивідуальних потреб і переживань. Ієрархічний характер взаємин у родині в арт-терапевтичній роботі оцінюється шляхом різнорівневого аналізу:

загальносімейних процесів і феноменів;

міжособистісних процесів і феноменів (між окремими членами родини);

внутрішньопсихічних процесів і феноменів (кожного члена родини);

процесів нарівні сімейних підгруп (дитячо-батьківських, партнерських, сіблингових, прабатьківських).

Основний акценту арт-терапії родини ставиться на вивченні структурно-функціональних особливостей сім'ї — на проникності її зовнішніх і внутрішніх (особистих) меж — і динаміки сімейної структури (Ландгартен, Сміт). Спостерігаючи за цими межами й застосовуючи різні акціальні втручання, арттерапевт може посилювати або, навпаки, знижувати їхню проникність.