2.4 Наукові основи й методологія логістики

Науковою й методологічною базою логістики є основні положення загальної теорії систем і системний підхід як головний методологічний принцип логістичної концепції. Розглянемо ці положення більш докладно.

Основи теорії систем

Будь-яка організація є складною соціально-технічною системою. Термін «система», вживаний у сучасній практиці, має безліч значень і значеннєвих нюансів. Це приводить до необхідності виділити ті значення, які мають безпосереднє відношення до системного аналізу діяльності організації. Далі наведені чотири визначення, які представляються найбільш вдалими.

Система — сукупність зв'язаних між собою й із зовнішнім середовищем елементів і частин, функціонування яких спрямоване на одержання конкретного результату.

Як усяке фундаментальне поняття, термін «система» найкраще конкретизується при розгляді її основних властивостей. Для системи характерні наступні основні властивості:

• цілеспрямованість — визначає поведінку системи;

• складність — залежить від безлічі вхідних у систему компонентів, їхньої структурної взаємодії, а також від складності внутрішніх і зовнішніх зв'язків і їхньої динамічності;

• подільність — система складається з ряду підсистем або елементів, виділених по певній ознаці, що відповідає конкретним цілям і завданням;

• цілісність — функціонування безлічі елементів системи підпорядковане єдиній цілі. При цьому система проявляє так звані інтегративні, емерджентні (від англ. emergent - зненацька виникаючий) властивості, тобто властивості, які властиві системі в цілому, але відсутні в окремо взятих її елементах;

• різноманіття елементів і розходження їхньої природи — це пов'язане з їхньою функціональною специфічністю й автономністю;

• структурованість — визначається наявністю встановлених зв'язків і відносин між елементами усередині системи, розподілом елементів системи по рівнях ієрархії.

Оскільки логістика враховує вплив на систему зовнішнього середовища, вихідною характеристикою системи є її протиставлення оточенню. Середовище — це все те, що не входить у систему. Середовище являє собою сукупність всіх систем, крім досліджуваної, виділеної, що цікавить нас у даний момент частини реального навколишнього світу.

Елементи, передані системою в зовнішнє середовище, будемо називати кінцевими продуктами діяльності системи, а передані із середовища в систему — ресурсами.

Ціль системи — досягнення й збереження бажаного стану або бажаного результату поводження системи. Стосовно до економічних систем (зокрема, до організацій) більш підходить інше визначення цілі.

Ціль організації — прагнення до максимального результату, що виражає в максимізації цінності капіталу, при постійному збереженні певного рівня ліквідності й досягненні цілей виробництва й збуту з урахуванням соціальних завдань. Допоміжною вартісною метою є прагнення до оптимального розрахункового прибутку за період.

Задача системи — опис способу (технології) досягнення мети, що містить вказівка на мету з бажаними конкретними числовими (у тому числі тимчасовими) характеристиками.

Система цілей — сукупність взаємопов'язаних цілей. Відповідно до визначення поняття «система» для того самого об'єкта може бути розглянуто кілька систем цілей, тобто використано кілька підстав для їхньої класифікації, наприклад:

• стратегічні й тактичні цілі;

• довгострокові (виконання через кілька років) і короткострокові (виконання через рік і раніше) цілі;

• виробничі, фінансові, соціальні цілі, цілі підвищення якості продукції й т.п.

Об'єкт (елемент, компонент) — частина системи, виділена по якій-небудь ознаці, сформульованій зацікавленою особою. При цьому об'єкти системи й відносини між ними виділяються залежно від точки зору зацікавленої особи або групи осіб, наприклад, те саме підприємство може розглядатися як виробнича, організаційно-економічна або соціальна система. Вибір точки зору — категорія системного аналізу, що характеризується виділенням певних аспектів розгляду проблеми й застосуванням особливої термінології, що відповідає цим аспектам.

Суттєвою ознакою системи є наявність деякої «глобальної» мети, загальної для системи в цілому. Слід зазначити, що власні цілі елементів, що входять у систему, можуть бути різні й не завжди збігаються із загальною метою системи. Взаємодія елементів у системі часто така, що зміна однієї або декількох зв'язків між елементами приводить до зміни інших зв'язків. Іншими словами, взаємозв'язки елементів у системі є істотними обставинами, які необхідно враховувати при аналізі системи.

Підсистемою будемо називати виділене із системи підмножина взаємозалежних елементів, об'єднаних деяким цільовим призначенням. Поділ системи на підсистеми, а підсистеми - на більше дрібні можна продовжувати доти, поки залишаються елементи (мінімум два), об'єднані загальною ознакою й метою. Правила об'єднання елементів для великої системи є більше загальними, для підсистеми - більш конкретними.

Будь-яка система може бути представлена як композиція (об'єднання) підсистем різних рівнів і рангів.

Декомпозиція (поділ) системи на підсистеми може бути проведена по певних ознаках і різних способах. Розподіл системи на підсистеми по рівнях і рангам називають ієрархією.

При розподілі число рівнів і кількість підсистем у кожному рівні залежить від конкретної системи й не повинне обмовлятися заздалегідь, однак потрібно, щоб підсистеми, що входять у дану систему, при спільному функціонуванні виконували всі функції системи.

Ієрархічна система керування даного рівня підкоряється системі більше високого рівня, до складу якої вона входить.

Структурою (від лат. structura — будова, розташування, порядок, взаємозв'язок складових частин) називається відносно постійний порядок внутрішніх просторово-тимчасових зв'язків системи між її елементами й взаємодії їх із зовнішнім середовищем, що визначає функціональне призначення системи.

По ступеню складності структури виділяють прості системи, складні системи, іноді в окремий клас зводять так називані «великі » системи - сукупність різнорідних складних систем з порівняно слабкими зв'язками між ними.

1) мета системи В така, що вона в тім або іншому ступені сприяє досягненню мети системи А; 2) мета системи В така, що вона в тому або іншому ступені перешкоджає системі А в досягненні її мети; 3) система В індиферентна стосовно системи А.