- •8 . Система адміністративного процесуального права
- •10 Метод апп
- •11Джерела апп
- •3. Кодекси України:
- •12 Взаємодія адміністративного процесуального права з іншими галузями права
- •13 Адміністративне процесуальне право як самостійна галузь у системі права україни
- •14 15 16 Принципи адміністративного процесу. Система принципів адмін. Процесу.
- •18 Учасники
- •19 Судові органи
- •20 Админ суд
- •21 Відвід судді
- •25 Незалежн сторона
- •27 Третьї особи
- •1) Представництво може ґрунтуватися на законі;
- •37, 39 Строки
- •38 Судові витрати Судові витрати складаються із
- •40 Примус
- •41 Підвідомчість та підсудність адміністративних справ
- •42 Підвідомчість
- •45 Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого
- •46 47 Позов
- •50 52 Докази в адміністративному процесі
- •50 51 Доказування
- •53 Предмет доказування
- •54 Засобами доказування
- •55 Забезпечення доказів
- •Підстава,
- •Предмет
- •59 Забезпечення адміністративного позову.
- •60 61 62 Підготовче провадження
- •63 Попереднє судове засідання
- •З’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи (відмова позивача від позову, примирення сторін тощо);
- •Забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення справи протягом розумного строку, якщо спір не врегульовано і сторони не дійшли згоди.
- •64 Судові виклики і повідомлення
- •3. Наступною стадією провадження є оскарження і опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Статтею 288 КпАп регулюється порядок такого оскарження.
- •69 Судові рішення, їх зміст та порядок ухвалення
- •70 Судові рішення в адміністративному процесі
- •71 Вимоги, яким мають відповідати судові рішення адміністративних судів
- •72 Постанова
- •73 Ухвала
- •ПІдсудністьтасклад суду
- •Строк розглядусправи
- •80 Касаційне провадження
- •Право наоскарженнязавинятковимиобставинами
- •Строк оскарження за винятковими обставинами
1) Представництво може ґрунтуватися на законі;
2) представництво може ґрунтуватися на договорі.
До характерних ознак, що властиві представництву в адміністративному судочинстві, з огляду на положення КАС України, варто зарахувати:
1) представник завжди виступає від імені особи, яку представляє, та в її інтересах;
2) повноваження представника здійснюються в інтересах особи, суб’єктивні права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин підлягають захисту в адміністративному суді;
3) представник, який бере участь у справі, не набуває для себе ніяких благ, всі правові наслідки дій представника поширюються лише на особу, яку він представляє;
4) представник бере участь у справі на основі договору або закону;
5) представник вчиняє на будь-якій стадії адміністративного процесуально-розпорядчі дії, які єпохідними від процесуальних прав та обов’язків сторін та третіх осіб, яких він представляє;
6) повноваження представника повинні бути обов’язково визначені у виданій йому довіреності або у законі;
7) участь в адміністративному судочинстві представника, який діє від імені та в інтересах сторони,
третьої особи, не позбавляє права цих осіб відстоювати свої законні права, свободи та інтереси у суді поряд із представником;
8) процесуальні дії представника породжують правові наслідки для особи, яку він представляє, однак за умови, що представник діє у межах наданих йому цією особою або законом повноважень.
Характерною особливістю законного представництва є те, що воля представника для встановлення внутрішніх правовідносин не має значення, оскільки виникає на підставі адміністративного акта, прямого припису закону і є обов’язковою.
Відповідно до ч.4 ст.56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їх законні представники – батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи.
У договірному представництві, яке виникає не інакше як на підставі укладеного між
представником та особою, яку він представляє, довіреності, на здійснення представництва в суді можна виділити такі підвиди:
1) адвокатське представництво;
2) представництво працівниками інтересів юридичних осіб;
3) представництво, здійснюване іншими особами, допущеними судом до представництва
37, 39 Строки
Строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов’язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своє часне здійснення прав і обов’язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії.
Недотримання встановлених законом строків тягне певні юридичні наслідки, наприклад, відмова у задоволенні адміністративного позову (ст. 100 КАСУ) або визнання рішення в адміністративній справі нечинним у зв’язку з порушенням норм процесуального чи матеріального права (наприклад порушення вимог, ст. 38 КУпАП).
Процесуальним строком визнається визначений законом або судом чи органом владних повноважень період часу, з перебігом якого учасники адміністративних проваджень виконують відповідні дії, спрямовані на виникнення, зміну та припинення адміністративно-процесуальних відносин щодо визнання, реалізації та забезпечення прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб.
Законодавством України визначено, що процесуальні строки— це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії (ст. 101 КАСУ).
Процесуальні строки визначаються годинами, днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 101 КАСУ, статті 37—39, КупАП. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язаний його початок.
Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження.
За способом визначення строки поділяються на:
— встановлені законом;
— визначені судом, органом владних повноважень (посадовою особою).
Встановлені законом строки, в свою чергу, за сферою регулювання суспільних відносин поділяються на:
1. Строки звернення за захистом порушених прав.
У провадженнях у сфері управління, за загальним правилом, строком звернення за захистом порушених прав вважається один рік з моменту прийняття неправомірного рішення чи
адміністративного акта, але не пізніш одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням.
У провадженнях з адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом пропущених прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,
якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАСУ).
2. Строки повідомлення про час і місце розгляду справи.
У провадженнях у сфері управління законодавець не встановлює строків повідомлення про час і місце розгляду адміністративної справи. Проте органом владних повноважень (посадовою особою), іншим уповноваженим суб’єктом направляється запрошення учасникам процесу для дачі пояснень і участі у слуханнях адміністративної справи, в якому вказуються час і місце її слухання. Відсутність учасника адміністративного провадження не може бути перешкодою для проведення адміністративного слухання.
3. Строки розгляду адміністративних справ.
У провадженнях з адміністративного судочинства, за загальним правилом, питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви.
4. Строки оскарження постанов у справі та перегляду справи.
Скарга щодо перегляду адміністративного акта, прийнятого органом владних повноважень (посадовою особою), подається протягом тридцяти днів після набрання ним чинності.
У провадженнях з адміністративного судочинства, за загальним правилом, заяви про апеляційне оскарження подаються:
— щодо ухвали суду першої інстанції — протягом п’яти днів із дня проголошення ухвали;
— щодо постанови суду протягом десяти днів.
Апеляційні скарги подаються:
— на ухвалу суду першої інстанції — протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження;
— на постанову суду — протягом двадцяти днів.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач постановляє протягом трьох днів після отримання апеляційної скарги.
Розгляд апеляційних скарг здійснюється у строки, встановлені для розгляду адміністративних справ судом першої інстанції, тобто протягом розумного строку, але не більше двох місяців
із дня відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
5. Строки виконання постанов у справі.
У провадженнях з адміністративного судочинства виконання постанови суду тісно пов’язане з набранням судовим рішенням законної сили (ст. 254 КАС України). Постанови суду виконуються негайно після набрання ними законної сили.
6. Строки, тривалість і межі яких визначаються судом, органом владних повноважень (посадовою особою).
З метою всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи суддя-доповідач апеляційної чи касаційної інстанції можуть встановлювати строк:
а) для усунення недоліків позовної заяви;
б) для підготовки справи до судового розгляду;
в) проведення попереднього судового засідання;
г) для підготовки відповідача до справи у зв’язку зі зміною позивачем позовних вимог;
ґ) на який зупиняється провадження в разі заявлення обґрунтованого клопотання стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору;
д) для подання заперечення на апеляційну скаргу;
е) для вивчення змінених апеляційних вимог і подання заперечення;
є) для подання заперечення на касаційну скаргу;
ж) звернення адміністративного акта до виконання;
з) відстрочки виконання адміністративного акта.
