63 Попереднє судове засідання

Попереднє судове засідання (ст. 111 КАС) за змістом є продовженням підготовки справи до судового розгляду.

Воно здійснюється з метою:

1. З’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи (відмова позивача від позову, примирення сторін тощо);

2. Забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення справи протягом розумного строку, якщо спір не врегульовано і сторони не дійшли згоди.

як для підготовки справи до судового розгляду, так і для попереднього судового засідання законодавець не встановлює певного строку, протягом якого має бути проведено підготовку справи та попереднє судове засідання, а лише підкреслює, що це має бути здійснено

«протягом розумного строку».

Попереднє судове засідання проводиться одноособово суддею, який здійснює підготовку справи до судового розгляду, оскільки він вже певним чином орієнтується у цій справі.

Упопередньому судовому засіданні беруть участь сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

інші учасники адміністративного процесу, такі як свідки, експерти, спеціалісти, на попереднє судове засідання не запрошуються.

Всі дії судді щодо проведення попереднього судового засідання можна поділити на:

1) врегулювання спору шляхом відмови від позову або його визнання відповідачем чи примиренням сторін;

2) уточнення позовних вимог та визначення складу осіб, які беруть участь у справі;

3) забезпечення судового розгляду адміністративної справи доказами;

4) вирішення інших питань.

Перелік цих дій не є вичерпним, він може доповнюватися метою повної і всебічної підготовки справи до судового розгляду.

Важливою процесуальною дією судді у попередньому судовому засіданні є врегулювання спору шляхом відмови від позову або його визнання чи примирення сторін.

Суддя з’ясовує у сторін або їх представників, чи не відмовляється позивач від адміністративного позову, чи не визнає відповідач адміністративний позов і роз’яснює сторонам можливості щодо примирення.

Порядок відмови позивача від позову та визнання відповідачем позову встановлюється ст. 112 КАС України, якою передбачається:

1) право позивача на відмову від адміністративного позову повністю або частково, а відповідача — на визнання позову повністю або частково;

2) відмова від адміністративного позову або його визнання мають бути викладені у письмовій заяві до суду, яка приєднується до справи;

3) відмова від адміністративного позову або його визнання можуть бути прийняті судом (суддею), якщо дії позивача чи відповідача не суперечать закону чи не порушують чиї-небудь

права, свободи або інтереси.

позивач має право відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду — як під час підготовчого провадження, так і під час судового розгляду справи (статті 51, 112, 136 КАСУ), а також у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду (статті 194, 219 КАСУ).

Проте визнання позову відповідачем повністю чи частково може бути лише під час підготовчого провадження та судового розгляду справи у суді першої інстанції (статті 112, 136 КАСУ), а у суді апеляційної чи касаційної інстанції — сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного чи касаційного розгляду (статті 194, 219 КАСУ).

Про прийняття судом часткової відмови позивача або відмови позивача від адміністративного позову в цілому суд (суддя) постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини вимог відповідно до часткової вимоги або закриває провадження у справі в цілому відповідно до відмови позивача від адміністративного позову в цілому.

При частковому визнанні адміністративного позову відповідачем, суд приймає постанову про задоволення визнаних відповідачем позитивних вимог (ст. 164 КАСУ).

При повному визнанні відповідачем адміністративного позову суд приймає постанову про задоволення адміністративного позову (ст. 162 КАСУ) та визначає, яким саме способом відбувається задоволення позову:

1) визнанням протиправних рішень суб’єкта владних повноважень чи окремих їх положень або скасуванням нечинних, протиправних рішень чи забезпеченням повороту виконання цих рішень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов’язанням відповідача вчинити певні дії;

3) зобов’язанням відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасовою забороною діяльності об’єднання громадян;

6) примусовим розпуском об’єднання громадян;

7) примусовим видворенням іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнанням наявності чи відсутності компетенції у суб’єкта владних повноважень.

Врегулювання адміністративного спору може відбутися і на основі взаємних поступок — примиренням сторін. На відміну від визнання адміністративного позову повністю або частково,

примирення сторін може здійснюватися на будь-якій стадії розгляду адміністративної справи — як під час підготовчого провадження (ст. 119 КАСУ), так і під час судового розгляду в суді першої інстанції (ст. 136 КАС), у суді апеляційної чи касаційної інстанцій (статті 194, 219 КАСУ) відповідно до закінчення судового, апеляційного чи касаційного розгляду адміністративної справи.