1. Вимоги до розташування та організації виробничої території

До складу виробничої території входять: промислова, комунально-складська, науково-виробнича зони, споруди зовнішнього транспорту та міської вулично-дорожньої мережі. Розміщення вказаних зон визна-чається містобудівними і санітарно-гігієнічними нормами відповідно до санітарної класифікації підприємств, профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов тощо. У великих, крупних та найкрупніших містах допускається створення декількох промислових зон, а також сельбищно-промислових районів з обов’язковим відокремленням в самостійний промвузол групи харчових підприємств та підприємств для перероблення сільськогосподарської продукції, продовольчих складів, зерно- та овочесховищ, холодильників тощо. У селищах міського типу, малих і середніх містах слід формувати одну промислову зону багато-функціонального призначення.

У промисловій зоні підприємства слід розташовувати у складі промислових вузлів, групуючи їх за санітарними і технологічними ознаками з урахуванням класу небезпеки, щоб виключити можливість несприятливого впливу підприємства вищого класу небезпеки на працюючих, технологічні процеси, сировину або продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки, а також на здоров’я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати комплексний вплив на навколишнє середовище всіх підприємств, які входять в промвузол.

Доцільно здійснювати раціональне групування підприємств суміжних галузей у вигляді смуг з забезпеченням безперервної наскрізної технології, кооперування допоміжних виробництв, інженерно-техноло-гічних, транспортних, комунально-складських та культурно-побутових споруд.

У промислові вузли, райони, до складу яких входять підприємства І та II класу небезпеки, не допускається включати підприємства харчової, легкої, хіміко-фармацевтичної промисловості, об’єкти для перероблення сільгосппродукції, продовольчі склади, зерно- та овочесховища, холодиль-ники тощо.

Промислові підприємства (вузли) слід розташовувати на підвищених ділянках з добрим природним провітрюванням, з підвітряного боку відносно сельбищної території. При цьому слід орієнтуватися на середньорічну та сезонну (літню, зимову) розу вітрів.

На територіях з гірським, передгірним та горбистим рельєфом житлову та виробничу зони доцільно розташовувати з різних боків водорозділу. Не допускається розташування промислової зони між водним об’єктом та сельбищною територією, а також вище за течією ріки відносно житлового району або рекреаційної зони.

10. 2 Вибір району будівництва підприємств

Великі промислові комплекси, особливо підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, де переважна більшість технологічних процесів зв’язана з використанням токсичних речовин, як правило, не рекомендується розташовувати в районах з підвищеним, високим і небезпечним потенціалом забруднення.

В поняття потенціалу входить комплекс факторів, які характеризують вертикальне розподілення і повторюваність температури, швидкість руху вітру, а деколи й інші метеорологічні фактори. Прийнято, що високий потенціал забруднення буде відповідати тим метеорологічним умовам, при яких утворюються найбільші концентрації шкідливих речовин в приземному шарі повітря від джерел з фіксованими параметрами викидів.

При розташуванні нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об’єктів необхідно забезпечити дотримання нормативів шкідливого впливу на атмосферне повітря, а при плануванні розташування і розвитку міст та інших населених пунктів повинні враховуватися стан, прогноз змін і задачі щодо охорони атмосферного повітря від шкідливих домішок.

Необхідно уникати будівництва підприємств з великими викидами шкідливих речовин в місцях застою повітря, в низинах і котловинах. Промислові об’єкти краще розташовувати на більш високих відмітках, за виключенням місцевостей, в яких спостерігаються приземні інверсії.

Якщо промисловий об’єкт необхідно будувати в долині, то його не слід розташовувати на одній лінії з населеним пунктом (за направленням пануючого вітру). Тому в порівняно вузьких долинах промислові об’єкти потрібно розташовувати на більш високих відмітках або на схилах долини. Житлова забудівля не повинна бути вище промислового майданчика підприємства, інакше переваги високих труб для розсіювання промислових викидів зводяться нанівець.

При порівняно спокійному рельєфі місцевості промислові підприємства розташовують на рівному підвищеному місці, яке добре продувається вітрами. При можливості їх необхідно розташовувати в спеціально відведеній для цього промисловій зоні за межею населених пунктів і з підвітряної сторони від житлових масивів, щоб викиди виносилися в сторону від призначеної для забудови зони (рис. 10.1).