Виконання плану по собівартості живої маси великої рогатої худоби

Показники	Поголів’я тварин		Вага 1 голови, ц		Собівартість, 1 ц грн.		Відхилення по собівартості 1 ц (+,-) грн.	У тому числі за рахунок
	За планом	Фактично	За планом	Фактично	За планом	Фактично		Ваги 1 голови (5-4)6/5	Вартості 1 голови (8-9)
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. Залишок на початок року	2407	2407	2,52	2,52	207,54	207,54	-	-	-
2. Приплід	1400	1467	0,20	0,23	600	608,70	-8,70	+78	-86,7
3. Приріст	х	х	2,19	2,40	225	220,83	+4,17	+19,69	-15,52
4. Інші надходження	913	926	4,50	4,84	465	454,96	+10,04	+11,59	-1,55
Разом (ряд. 1+2+3+4)	4720	4800	3,23	3,40	208,75	205,59	+3,16	+10,44	-7,28
5. Переведено в основне стадо	500	583	4,75	4,84	200	213,43	-13,43	+3,72	-17,15
6. Реалізовано державі	1750	1728	3,75	3,50	215	204,74	+10,26	-15,36	+25,62
7. Інше вибуття	-	11	-	2,18	-	46,79	-	-	-
8. Залишок на кінець року (ряд. 5-6-7-8)	2478	2478	2,56	2,93	205,68	201,36	+4,32	+25,97	-21,65

вирощуванні і відгодівлі. Відхилення від планової собівартості живої маси тварин можуть бути зумовлені також змінами питомої ваги окремих груп тварин у загальному поголів’ї тварин, реалізованих на м’ясо, та залишку його на кінець року. Так, збільшення питомої ваги в загальній реалізації на м’ясо тварин з більш дешевою собівартістю сприятиме зниженню собівартості всієї реалізованої живої ваги тварин.

Аналогічно аналізують собівартість живої маси молодняку свиней всіх вікових груп та дорослого поголів’я на відгодівлі, а також інших видів тварин.

Результати аналізу собівартості по видах продукції рослинництва і тваринництва використовуються в різних напрямках і насамперед при підведенні підсумків господарської діяльності, розробці заходів її поліпшення. Такий аналіз сприяє обґрунтуванню ефективної виробничої програми господарства в цілому та його підрозділів. При цьому разом з прийняттям господарських рішень по збільшенню обсягу валової продукції, галузевій структурі та рівню продуктивності галузей, важливою дати оцінку рівню витрат на виробництво і виявити шляхи її зменшення. Для цього користуються показником витрат на 1 грн. валової продукції, аналіз якого допомагає одержати відповідь на такі питання:

а) якщо цей показник високий, то чи не є причиною цього обсяг валової продукції? Якщо ні, то чи є причиною великих витрат висока собівартість одиниці продукції по її видах?

б) на скільки можна знизити собівартість одиниці продукції шляхом скорочення витрат на одиницю розміру галузі та за рахунок підвищення рівня її продуктивності?

З метою економії витрат окремо розглядають і приймають рішення щодо використання робочої сили, техніки, кормів, добрив тощо. При цьому вирішують питання чи ефективно використовують відповідний ресурс виробництва. Якщо ні, то величину ресурсів приводять у відповідність з розмірами та обсягом виробництва: підвищують рівень використання ресурсів виробництва.

Оперативний аналіз витрат тваринництва проводиться з врахуванням того, що здійснення витрат на виробництво збігається у часі з одержанням продукції. Тому існує можливість періодично протягом року здійснювати орієнтовну калькуляцію і аналіз собівартості продукції, виявляти суми економії та перевитрат коштів. Собівартість тваринницької продукції аналізують з урахуванням її залежності не лише від величини витрат, але й від рівня продуктивності тварин. Рівень продуктивності в свою чергу залежить від багатьох факторів. Одним з тих, що потребує оперативного і періодичного контролю протягом року, є кормовий раціон за складом кормів, їх кількістю і якістю. Це питання при аналізі вивчають окремо. Проте в умовах проведення оперативного економічного аналізу з метою зниження аналітичної роботи доцільно поєднувати дослідження впливу витрачених кормів на продуктивність тварин з аналізом вартості кормів та інших витрат на виробництво, а також з вивченням собівартості продукції.

Треба відмітити, що за інструктивними вказівками, положеннями про ведення бухгалтерського обліку та звітності господарства не зобов’язані калькулювати собівартість продукції тваринництва щомісяця по господарству в цілому і тим більше по його підрозділах. Немає також обов’язкових вказівок щодо калькуляції собівартості одиниці продукції тваринництва по внутрігосподарських виробничих підрозділах навіть після закінчення року. Проте належний контроль за виробництвом у тваринництві зумовлює необхідність систематичного визначання та аналізу собівартості тваринницької продукції як по господарству в цілому, так і по його структурних підрозділах, і не лише в кінці року, а й за кожен місяць і наростаючим підсумком з початку року.

При аналізі треба брати до уваги те, що значну частину кормів списують протягом року на витрати тваринництва в плановій оцінці, тому точніші висновки можна зробити з аналізу витрат кормів за їх видами у натурі, що дозволяє проаналізувати також склад кормового раціону, який безпосередньо впливає на рівень продуктивності тварин, визначити раціональне співвідношення окремих кормових компонентів у раціоні.

Для щомісячної калькуляції собівартості продукції тваринництва бухгалтерія господарства повинна разом з оприбуткуванням продукції забезпечити своєчасне списання витрат на її виробництво. Це дуже важливо для об’єктивної оцінки результатів роботи під час оперативного аналізу. Наприклад, якщо частину зелених кормів, що згодовані коровам у червні, за даними обліку списують у липні, то собівартість молока у червні занижується, а у липні завищується і висновки з аналізу будуть неточні.

З аналізу можна помітити залежність продуктивності тварин від кількості та якості згодованих кормів. Кормовий раціон характеризується кількістю кормових одиниць, витрачених на голову тварин. Його якість характеризується складом за видами кормів, їх питомою вагою, якістю кожного виду кормів, вмістом перетравного протеїну в кормовій одиниці тощо. Треба враховувати, що продуктивність тварин знаходиться в складній кореляційній залежності від раціонів годівлі. На неї впливають також інші фактори, такі як породні якості тварин, способи їх утримання тощо. При аналізі використання кормів за наведеною методикою особливо уважно порівнюють склад і розміри фактичного кормового раціону з плановим, середніми даними по господарству, а також з раціонами інших ферм господарства. Це дає можливість знайти і впровадити раціональніші кормові раціони, підвищити рівень продуктивності використання кормових ресурсів в умовах господарства.

При аналізі окремих видів витрат виявлені по них суми економії або перевитрат розглядають у тісному взаємозв’язку із змінами продуктивності тварин. При цьому враховують, що витрати кормів у натурі та їх вартість впливають на продуктивність тварин, остання деякою мірою визначає величину витрат на оплату праці.

Економію витрачання кормів у натурі при перевиконанні плану продуктивності тварин доцільно вважати раціональною, і навпаки, перевитрати кормів без зростання продуктивності – нераціональними. Перевитрати за рахунок зростання собівартості кормів у більшості випадків вважають нераціональними. Разом з тим при аналізі причин високої собівартості кормів треба пам’ятати, що середньорічна їх оцінка складається з вартості виробництва кормів у минулому році, вартості придбання купованих кормів, планової собівартості кормів виробництва поточного року та витрат на їх транспортування до місця згодовування, переробку і приготування тощо. Тому заходи щодо скорочення витрат порівняно з планом за рахунок цього фактора повинні в основному спрямовуватись на зниження собівартості виробництва кормів поточного року та скорочення витрат на переробку, приготування і згодовування кормів у кожній виробничій одиниці господарства, раціональні методи годівлі та утримання худоби.

Заходи, що вживаються на основі такого аналізу в повсякденному керівництві, спрямовані на забезпечення поголів’я повноцінними раціонами годівлі, поліпшення якісного складу стада, підвищення рівня механізації виробничих процесів та безпосереднє використання механізмів, які є на фермах.

Оперативний аналіз собівартості продукції у тваринництві не завжди базується на цілком точних поточних даних. Проте він являє собою ефективний засіб контролю за виробництвом, дозволяє своєчасно виявити тенденції в зміні того або іншого фактора, орієнтує управлінців господарства на проведення необхідних заходів щодо поліпшення виробництва.